Рішення № 23705297, 29.02.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/592-2012 29.02.12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району», м.Київ, ЄДРПОУ 26385316

про стягнення 1848989,28 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -юрисконс.

від відповідача: ОСОБА_2 -пров.юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 1848989,28 грн., у тому числі, 1590075,73 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 189126,09 грн. інфляційних нарахувань, 69787,36 грн. трьох відсотків річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №540026 від 01.04.2007р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району»утворилась заборгованість в сумі 1590075,73 грн., що стало підставою для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

Відповідач у відзиві б/н від 22.02.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що нарахування позивачем плати за теплову енергію за період з 01.10.2009р. по 01.12.2011р. здійснювалося за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662 від 27.11.2008р., №1780/1 від 25.12.2008р., №1333 від 30.11.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №643 від 30.05.2007р., №392 від 31.05.2010р., що були скасовані Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008р., №76/2009 від 09.02.2009р., №65/2009 від 03.02.2009р.

Крім того, за твердженням відповідача, заборгованість мешканців та орендарів за теплову енергію станом на 01.12.2011р. складає 555684,97 грн. та у відповідності до вимог ст.22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»має покриватися за рахунок субвенцій з міського бюджету.

Також Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району»вказано на відсутність підстав для нарахування пені за період з 01.10.2009р. по 01.12.2011р., з огляду на приписи п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, якою встановлено строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення неустойки.

Одночасно, 22.02.2012р. відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №К-9991/16763/11 Вищим адміністративним судом України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2007р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (постачальник) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району»(споживач) було підписано договір №540026 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із п.1.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання виробляти та постачати відповідачу теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити.

Відповідно до п.4.1 договору №540026 від 01.04.2007р. останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2008р. При цьому, п.4.3 угоди передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи зміст відзиву б/н від 22.02.2012р. Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району»суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік та є чинними на теперішній час.

За умовами договору №540026 від 01.04.2007р. позивачем за період з 01.10.2009р. по 01.12.2011р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 6289766,23 грн. Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Київенерго»заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 1590075,83 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.3.5 договору №540026 від 01.04.2007р. споживач зобов'язався забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Одночасно, за змістом додатку 2 до вказаної угоди споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 за адресою: вул.Товарна, 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Крім того, відповідач зобов'язався щомісячно забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

При цьому, враховуючи, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати позивачу заборгованості за спірним договором у розмірі 1590075,83 грн. до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація - 103 Голосіївського району»свої зобов'язання за договором №540026 від 01.04.2007р. в порушення вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконані.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №540026 від 01.04.2007р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості спожитої теплової енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обовязки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району»на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1590075,83грн., підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Твердження відповідача стосовно того, що позивачем неправомірно застосовано тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які були скасовані Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008р., №76/2009 від 09.02.2009р., №65/2009 від 03.02.2009р., є безпідставним та необґрунтованим, враховуючи наступне:

Виходячи зі змісту пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 29.02.2012р., нарахування за спожиту теплову енергію Публічним акціонерним товариством «Київенерго»проводилось у відповідності до тарифів, встановлених розпорядженнями №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №392 від 31.05.2010р., №1729 від 14.12.2010р., №758 від 30.06.2009р. Київської міської державної адміністрації.

При цьому, Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008р., №76/2009 від 09.02.2009р., №65/2009 від 03.02.2009р., на які посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень у цій частині, було скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації №1661 від 27.11.2008р., №1662 від 27.11.2008р., №1663 від 27.11.2008р., №1780 від 25.12.2008р., №1780/1 від 25.12.2008р., №127 від 05.02.2009р., №128 від 05.02.2009р.

Одночасно, за висновками суду, позивач не позбавлений права та можливості у разі необґрунтованого, на його думку, застосування Публічним акціонерним товариством «Київенерго»певних тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування, звернутися до суду з позовом про зобов'язання позивача здійснити перерахунок вартості теплової енергії.

Заперечення відповідача в тій частині, що, заборгованість мешканців та орендарів за теплову енергію станом на 01.12.2011р. складає 555684,97 грн. та у відповідності до вимог ст.22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»має покриватися за рахунок субвенцій з міського бюджету є неспроможними з огляду на те, що спір у цій справі виник через невиконання саме Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району»обов'язків за договором №540026 від 01.04.2007р.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаних норм, позивач нарахував та пред'явив до стягнення три відсотки річних в сумі 69787,36 грн., інфляційні збитки в сумі 189126,09 грн.

За висновками суду, розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі. Одночасно, позивачем неправомірно проведено нарахування інфляційних збитків на суми боргу з урахуванням сум інфляції за попередній період, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 178877,62 грн.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Заперечення відповідача в тій частині, що позивач неправомірно нарахував пеню за період з 01.10.2009р. по 01.12.2011р., з огляду на приписи п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, якою встановлено строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення неустойки є безпідставними приймаючи до уваги те, що Публічним акціонерним товариством «Київенерго»взагалі не заявляються вимоги про стягнення пені.

Клопотання відповідача б/н від 22.02.2012р. про зупинення провадження по справі до розгляду справи №К-9991/16765/11 не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи чи певної черговості розгляду вимог.

За висновками суду, всі фактичні обставини правовідносин, які виникли між сторонами можуть бути встановлені судом на підставі доказів, наданих в процесі судового розгляду учасниками процесу по цій справі, внаслідок чого суд не позбавлений можливості з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України винести повне та обґрунтоване судове рішення без зупинення провадження по справі. Судом враховано, що сторони по справі №5011-62/592-2012 надали пояснення в судових засіданнях стосовно предмету позовних вимог, внаслідок чого суд може дослідити фактичні дані та обставини, якими кожна із сторін обґрунтовує свої вимоги та заперечення, та надати їх самостійну правову оцінку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-які обставини, які свідчать про неможливість розгляду даної справи до перегляду Вищим адміністративним судом України справи №К-9991/16765/11, відсутні. Одночасно, судом прийнято до уваги, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011р. у адміністративній справі №2а-1888/10 набрала законної сили.

Крім того, суд зазначає, що у разі скасування вказаного судового рішення Вищим адміністративним судом України, відповідач не позбавлений права та можливості звернутися до суду з заявою про перегляд рішення від 29.02.2012р. по справі №5011-62/592-2012 за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, клопотання відповідача б/н від 22.02.2012р. про зупинення провадження по справі до розгляду справи №К-9991/16765/11 залишається без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 1848989,28 грн., у тому числі, 1590075,73 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 189126,09 грн. інфляційних нарахувань, 69787,36 грн. трьох відсотків річних, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району»(03040, м.Київ, Голосіївський район, вул.Деміївська, 33, ЄДРПОУ 26385316) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305, р/р №26000033102300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) основний борг в сумі 1590075,73 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -103 Голосіївського району»(03040, м.Київ, Голосіївський район, вул.Деміївська, 33, ЄДРПОУ 26385316) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305, р/р №26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) три відсотки річних в сумі 69787,36 грн., інфляційні нарахування в сумі 178877,62 грн., а також судовий збір в сумі 36776,40 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 29.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.03.2012р.

Суддя М.О.Любченко