Рішення № 23705291, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/522 18.04.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м.Київ

до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду Голосіївського району", м.Київ

про стягнення 35 103, 05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 30377, 69 грн., інфляційних в сумі 3488, 83 грн. та трьох процентів річних в сумі 1276, 53 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно Договору №15 про надання послуг і виконання робіт по технічному обслуговуванню бюветних комплексів від 01.04.2010р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує з таких обставин:

· рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради № 25/06 від 18.09.2008р. "Про передачу комплексів бюветного водопостачання до комунальної власності м. Києва" передано бюветні комплекси з комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва до територіальної громади м. Києва;

· відповідачем, згідно актів приймання-передачі № 4 та № 6 від 27.10.10р., на підставі рішення Київської міської ради від 16.09.2010р. № 19/4831 "Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва комплексів бюветного водопостачання" передано бюветні комплекси на баланс Комунальному підприємству "Київкомунсервіс";

· акти прийняття-здачі виконаних робіт по технічному обслуговуванню бюветних комплексів від 30.04.10р. та від 29.05.10р. підписані зі сторони відповідача представником Р.Кашевським всупереч положень посадової інструкції заступника головного інженера КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району", відповідно до якої підписання актів виконаних робіт не входить в його обов'язки, а тому вказані акти підписані неповноважним представником та є недійсними.

Крім того, відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості другого відповідача - Комунальне підприємство "Київкомунсервіс" та застосовує для цього приписи ст. 24 ГПК України.

Безпосередньо в судовому засіданні, представник позивача надав суду пояснення, згідно яких не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне:

· заборгованість виникла згідно актів виконаних робіт за квітень-травень 2010р.;

· КП "Київкомунсервіс" є новостворене підприємство, яке не приймало на себе борги відповідача та не було балансоутримувачем спірних бюветних комплексів на момент виникнення відносин між сторонами.

Таким чином, господарським судом з'ясовано, що належним відповідачем у справі є саме Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району", оскільки Комунальне підприємство "Київкомунсервіс" не було балансоутримувачем спірного майна на момент виникнення заборгованості за період з квітня 2010р. по травень 2010р. Пунктом 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що ст. 24 ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача.

Враховуючи викладене, відсутні достатні підстави для задоволення вказаного вище клопотання відповідача.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.04.2010р. між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району", як Замовником, та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", як Виконавцем, було укладено Договір № 15 про надання послуг і виконання робіт по технічному обслуговуванню бюветних комплексів, далі Договір.

Відповідно до пункту 1.1 предметом даного Договору є організація та виконання Виконавцем робіт з технічного обслуговування артезіанських свердловин та інженерного обладнання бюветних комплексів, розташованих за адресами, зазначеними в п. 2.1., а саме:

· проспект Глушкова , 63;

· пров. Жуковського, 10-12;

· просп.. Науки, 43;

· вул. Новопирогівська, 33;

· вул. Героїв Оборони, 10-12;

· с. Чапаївка, вул. Ліснича, 3, відповідно до розпорядження Київскьої міської Державної адміністрації від 21.12.1998р. № 2442 "Про упорядкування організації експлуатації бюветних комплексів м. Києві".

Пунктами 4.1. та 4.2 Договору визначено вартість виконання робіт за Договором, яка складає 54132, 15 грн., в т.ч. ПДВ -9022, 03 грн. та обов'язок Замовника здійснювати оплату виконаних робіт щомісячно не пізніше 10 банківських днів після закінчення місяця в якому проводилися роботи, на підстав підписаних сторонами актів виконаних робіт.

У пункті 5.1. Договору сторони встановили термін дії Договору, а саме Договір вступає в силу з 01.04.2010р. і до 30.06.2010р.

На виконання умов Договору позивачем належним чином виконані роботи з технічного обслуговування бюветних комплексів на загальну суму 30337, 69 грн., що підтверджується актами прийняття здачі виконаних робіт по технічному обслуговуванню бюветних комплексів за квітень 2010р. від 30.04.2010р. та за травень 2010р. від 29.05.2010р., які підписані сторонами без зауважень та пропозицій.

Свої зобов'язання з оплати наданих Послуг відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним за вказаний період утворився борг в розмірі 30337, 69 грн., який позивач намагається стягнути.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково інфляційні в сумі 3488, 83 грн. за період з 31.08.2009р. по 30.06.2011р. та три проценти річних в сумі 1276, 53 грн. за період з 31.05.2010р. по 30.09.11р.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір надання послуг. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки наданих послуг, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901,903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено господарським судом під час розгляду справи, в період квітень - травень 2010р., за який виникла заборгованість, балансоутримувачем спірного майна був саме відповідач, тому судом не приймаються до уваги та спростовуються матеріалами справи твердження останнього про перебування спірних бюветних комплексів на балансі КП "Київкомунсервіс". Одночасно, підписані сторонами акти прийняття здачі виконаних робіт по технічному обслуговуванню бюветних комплексів від 30.04.10р. та від 29.05.2010р. не оскаржені в судовому порядку та не визнані таким чином недійсними, тому твердження відповідача щодо неналежного їх підписання з його боку також не приймаються судом до уваги.

З огляду на викладене, зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Відповідач доказів сплати наданих послуг суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30337, 69 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних з та інфляційних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Втім, у зв'язку з припущенними позивачем помилками під час розрахунку інфляційних та трьох процентів річних, судом, з власної ініціативи зроблено перерахунок.

Так, за проведеним судом розрахунком позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3488, 83 грн. та трьох процентів річних в сумі 1276, 53 грн. за вказані періоди підлягають задоволенню частково, а саме:

· інфляційні в сумі 3215, 80 грн.;

· три проценти річних в сумі 1216, 83 грн.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини п'ятої ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.04.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району", 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 17-Б, код ЄДРПОУ 32375554, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", 01015, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664, основний борг в сумі 30337, 69 грн., інфляційні в сумі 3215, 80 грн., три відсотки річних в сумі 1216, 83 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 347, 70 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 233, 76 грн., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" щодо стягнення інфляційних в сумі 273, 03 грн. -відмовити.

4.У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 59,70 грн. -відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -23.04.12р.

Суддя Ю.О.Підченко