Рішення № 23705116, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/2218-2012 18.04.12

За позовомПриватного акціонерного товариства "Просто-страхування" доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 4 339,60 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -ОСОБА_2, представник за довіреністю;від відповідача -не з'явився.СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2012 року Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (далі -відповідач) про стягнення боргу у сумі 4 339,60 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № АТК 202141 від 19.07.2010 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Mitsubishi Lancer»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому регресну вимогу №04-6417 від 20.12.2011 про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 порушено провадження у справі №5011-34/2218-2012 та призначено її розгляд на 19.03.2012.

Ухвалою суду від 19.03.2012 розгляд справи було відкладено на 04.04.2012.

Ухвалою суду від 04.04.2012 розгляд справи було відкладено на 18.04.2012.

На призначені судові засідання 19.03.2012, 04.04.2012, 18.04.2012 представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, про свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.03.2012 №01030 19166787, яке направлялось за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є.

Також в матеріалах справи наявний конверт з ухвалою суду про відкладення розгляду справи, з відміткою про те, що за зазначеною адресою відповідач не проживає, вищевказана ухвала суду також надсилалась за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28.12.2010 у адміністративній справі № 3-9740/2010, 17.12.2010 о 16:15 год. в м. Києві на вул. Клавдіївська, 34 була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Mitsubishi Lancer»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_3 із автомобілем «Volkswagen»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керував ОСОБА_4, що належить ОСОБА_5

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою відділення ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28.12.2010 у адміністративній справі № 3-9740/2010. Вказаною постановою суду ОСОБА_4 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Lancer».

Відповідно до Звіту № 2032/8919 про оцінку автомобіля, складеного 20.12.2010 (далі - Звіт № 2032/8919), вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Mitsubishi Lancer»у результаті його пошкодження при ДТП складає 6 254,70 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № АТК 202141 від 19.07.2010, укладеного між АТ «Просто-страхування», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" та ОСОБА_3

За вищезазначеним договором добровільного страхування наземного транспорту № АТК 202141 від 19.07.2010 та на підставі страхового акту від 18.07.2011 позивачем було виплачено страхове відшкодування за автомобіль «Mitsubishi Lancer»у сумі 4 339,60 грн., відповідно до розпорядження №003629 від 26.07.2011 суму страхового відшкодування за ремонт автомобіля «Mitsubishi Lancer», в розмірі 4 339,60 було зараховано у сплату недоплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку із ЦП-8 АТ «Просто-страхування»в рахунок умов Договору страхування №АТК213415 від 15.07.2011.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4 339,60 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки відділення ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві транспортний засіб -автомобіль «Volkswagen», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Mitsubishi Lancer»належить ОСОБА_5, керував ОСОБА_4.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.12.2010 у адміністративній справі № 3-9740/2010 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Отже, вина особи, яка керувала автомобілем «Volkswagen»встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ВЕ/518893 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 3). Вказаним договором (полісом № ВЕ/518893) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 04.03.2010 до 04.02.2011 (пункт 3).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВЕ/518893) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, -визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Відповідно до пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" договори обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

20.12.2011 позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу № 04-6417 про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № ВЕ/518893 в сумі 4 339,60 грн. Крім того, до вказаної заяви були додані документи необхідні для розгляду питання щодо здійснення страхової виплати за Полісом № ВЕ/2041007. У матеріалах справи містяться докази отримання вказаної вимоги разом з додатками відповідачем 23.12.2011 (повідомлення про вручення поштового відправлення №04119 10465945 від 23.12.2011).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як було зазначено раніше, відповідно до звіту №2032/8919 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля tsubishi Lancer»у результаті його пошкодження при ДТП складає 6 254,70 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в заявленій позивачем сумі 4 339,60 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд 13 Є, ідентифікаційний код 31451838) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у розмірі 4 339 (чотири тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 60 коп., 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 23.04.2012.