Рішення № 23704750, 24.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/26 24.04.12За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»в особі в Київської філії «Сіті»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія

«Інго-Україна»

про стягнення 19 811,24 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Петренко Р.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі в Київської філії «Сіті»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»про стягнення 19811,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. порушено провадження у справі.

Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 17.01.2012р. від позивача надійшли документи на вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.01.12р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 17.01.2012р. розгляд справи було призначено на 28.02.2012р. та зобов'язано сторін виконати вимоги минулої ухвали.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2012р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 28.02.2012р. суд відклав розгляд справи на 20.03.2012р., зобов'язав позивача надати довідку за підписами керівника та головного бухгалтера про залишкову суму боргу відповідача на дату винесення цієї ухвали в межах заявлених позовних вимог та зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.12.2011р.

Ухвалою від 20.03.2012р. суд відклав розгляд справи на 19.04.2012р. та зобов'язав сторін та М(Т)СБУ надати визначені ухвалою документи.

Від М(Т)СБУ 02.04.2012р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на судовий запит.

В судовому засіданні 19.04.2012р. представником позивача надано суду нові докази по справі; представником відповідача подано відзив на позов.

В судовому засіданні 19.04.2012р. судом було оголошено перерву на 24.04.2012р.

Представники позивача в судове засідання 24.04.2012р. з невідомих суду причин не з`явились; клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

В судовому засіданні 24.04.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2008 р. між ОСОБА_2 (Страхувальник) та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0141952 (Договір), відповідно до якого було застраховано автомобіль Опель Астра, д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль).

28.04.2011 р. найменування ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»було змінено на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(Позивач, Страховик), що підтверджується витягом зі статуту ПАТ «УСК «Гарант-Авто», свідоцтвом про державну реєстрацію Позивача та довідкою з ЄДРПОУ.

26.10.2008 р. на автодорозі Київ-Фастів, відбулося зіткнення Застрахованого автомобіля та автомобіля Фольксваген, д.р.н. НОМЕР_2 (ДТП), під керуванням ОСОБА_4.

Внаслідок ДТП Застрахований автомобіль був пошкоджений, що підтверджується довідкою ДАІ.

ДТП відбулась в результаті порушення ОСОБА_4 ПДР України та його вина встановлена Постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2008р.

Згідно з висновком оцінювача №2917 від 12.11.2008 р., матеріальний збиток, завданий власнику Застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, складає 24861,18 грн.

На підставі складеної Позивачем в системі Аудатекс ремонтної калькуляції №145/ТКК від 25.11.2008 р. вартість ремонту Застрахованого автомобіля у результаті його пошкодження внаслідок ДТП склала 20 786,12 грн.

Згідно наведеного та на підставі Страхового акту № 52782 від 25.11.2008р. Позивач виплатив Страхувальнику (за вирахуванням франшизи у розмірі 464,88грн.) вартість ремонту Застрахованого автомобіля у розмірі 20 321,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1402 від 16.12.2008р., №1406 від 17.12.2008р., №1425 від 19.12.2008р.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»(Відповідачем) відповідно до полісу №ВВ/4981379, що підтверджується наданими за запит суду М(Т)СБУ відомостями з їх Централізованої бази даних.

Згідно з даним полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 гривень, при цьому франшиза складає 510 гривень.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина ОСОБА_4 встановлена Постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2008р.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування (оформлений полісом №19G-0141952).

При зверненні до суду з даним позовом, Позивач від суми виплаченого страхового відшкодування - 20 321,24 грн., обґрунтовано також відняв франшизу, що передбачена виданим Відповідачем Полісом №ВВ/4981379 в сумі 510 грн., та заявляє до стягнення 19 811,24 грн. (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012р.).

Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги .

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р. та №7/088-11 від 28.02.2012р.).

Як свідчать матеріали справи, вимогу (заяву) № 52782 від 28.11.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу Відповідач отримав 29.11.2011р., що підтверджується його вхідним штампом № 7400 від 29.11.2011р.

Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк добровільного виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем є таким, що вже сплив, в тому числі і станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом.

Отже, до порушення провадження у справі та на момент винесення даного рішення, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання Відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди в порядку регресу вже настав та сплив, однак, в добровільному порядку страхове відшкодування сплачено не було; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 19 811 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 24 коп. страхового відшкодування та 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 24.04.12р.