Рішення № 23704556, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3714-2012 18.04.12Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ТРАНСПОРТ», м. Київ (ідентифікаційний код 34198695)

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», м. Київ (ідентифікаційний код 05416886)

про: стягнення 4 401,60 грн.

за участю:

представника Позивача -ОСОБА_1 (за дов. №б/н від 22.03.2012р.);

представника Відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МС ТРАНСПОРТ», м. Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості за фактично надані послуги у розмірі 4401,60 грн., а саме: 4000,00 грн. -сума основного боргу, 309,60грн. - пені, 32,00 грн. інфляційних нарахувань, 60,00 грн. -3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором №07/2011 ТП про надання транспортних послуг від 30.07.2011р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір №07/2011 ТП про надання транспортних послуг від 30.07.2011р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), Акт звірки взаєморозрахунків з доказами направлення його Відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі. Судове засідання призначене на 18.04.2012 р. на 10.00.

18.04.2012р. Позивач у судовому засіданні надав клопотання про залучення доказів, відповідно до якого надав в матеріали справи Лист позивача про направлення відповідачу акту звірки, виписки з банківського рахунку про здійснення Відповідачем часткової оплати, пояснення щодо виписок з банківського рахунку про здійснення Відповідачем часткової оплати. Підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні 18.04.2012р. не з'явився, відзиву не надав, не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи це тим, що представника Відповідача Кулинич В.П. з поважних причин не має можливості з'явитись в дане судове засідання.

Суд відхиляє вказане клопотання про відкладення, оскільки Відповідачем не надано доказів, що підтверджують поважні причини неможливості на 18.04.2012р. надати суду відзив на позов, документи на підтвердження власної позиції Відповідача та забезпечити явку представника юридичної особи -відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

При цьому зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2011 року між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Замовник) було укладено Договір про надання транспортних послуг №07/2011П від 30.07.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору, Перевізник зобов'язується надавати послуги з перевезення Вантажу (надалі по тексту-Послуги) Замовника, а Замовник -надавати своєчасно для перевезення Вантаж Перевізнику, та сплачувати грошові кошти Перевізнику за надані Послуги.

Пунктом 5.3 встановлено, що замовник здійснює попередню оплату транспортних послуг в повному обсязі 100%, що вказана в рахунку фактурі.

Крім рахунків -фактури, підставою для розрахунків між сторонами також є товарно-транспортні накладні та подорожні листи (п.5.4. Договору).

Позивач на виконання умов Договору надав Відповідачу за період з 30.07.2011р. по 10.09.2011р. послуги на суму 189 000,00 грн., що підтверджується Актом № ОУ -0000061 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.08.2011р. на суму 14400,00 грн., Актом № ОУ -0000062 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011р. на суму 167 400,00 грн., Актом № ОУ -0000064 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.08.2011р. на суму 7 200,00 грн. Вказані акти підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін, що свідчить про прийняття Відповідачем наданих Позивачем послуг та їх належного надання.

Відповідно до наданих в матеріали справи копій банківських виписок Відповідачем було частково сплачено надані послуги на суму 185 000,00 грн.

При цьому, Позивач у судовому засіданні 18.04.2012р. надав письмі пояснення, звернув увагу суду на те, що призначення платежу, вказаним у наданих накладних, є «За авто послуги, дог. 07/2010 ТП від 21.12.2010р.» також виписки від 05.08.2011р. та від 10.08.2011р. містять посилання на рахунки відповідно «рах.55 від 05.08.2011р.»та «Рах. СФ-54 від 01.12.2010р.». У зв'язку із чим, Позивач повідомив, що наведене Відповідачем призначення платежів є помилковим, оскільки Договір 07/2010 ТП від 21.12.2010р. між Позивачем та Відповідачем не укладався, рахунки, на які посилався Відповідач, також не виставлялись. Всі платежі згідно з наданими суду виписками було прийнято Позивачем від Відповідача в оплату транспортних послуг за Договором про надання транспортних послуг №07/2011ТП від 30.07.2011р.

Враховуючи, загальні принципи господарювання, встановлені ст.6 ГК України, в тому числі свободу підприємницької діяльності, суд приймає вказані копії банківських виписок, як належний доказ часткової оплати Відповідачем наданих послуг саме на суму 185 000,00 грн. за Договором № 07/2011П.

Проте, Відповідач не сплатив всі кошти за надані послуги, в зв'язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором перевезення вантажів який підпадає під правове регулювання ст.ст.307-315 Господарського кодексу України, ст.ст. 908-928 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що Договором передбачено, що відповідач здійснює попередню оплату транспортних послуг в повному обсязі (100%), що вказана в рахунках фактурах.

Позивач свої обов`язки за вищезазначеним Договором виконав належним чином на суму 189 000,00 грн., що підтверджується Актом № ОУ -0000061 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.08.2011р. на суму 14400,00 грн., Актом № ОУ -0000062 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011р. на суму 167 400,00 грн., Актом № ОУ -0000064 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.08.2011р. на суму 7 200,00 грн., підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін.

Натомість Відповідач здійснив часткову оплату одержаних від Позивача транспортних послуг за період з 30.09.2011р. по 10.11.2011р. на загальну суму 185 000,00 грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 4 000,00 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 4 000,00 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати послуг сформульована безпосередньо у п. 7.3 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відповідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині дійшов висновку, що сума пені у розмірі 309,60грн. перевищує розмір пені, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення. З огляду на це позовні вимоги щодо пені задовольняються судом частково у розмірі 309,15 грн. В решті вимог в цій частині - суд відмовляє.

При цьому, суд не розцінює факт «закреслення»з боку Відповідача тексту пункту 7.3 Договору як доказ внесення сторонами змін до Договору №07/2011ТП оскільки, відповідно до п.10.1. Договору усі зміни та доповнення до даного Договору, складаються Сторонами письмово у формі додатків, які є невід'ємною частиною даного Договору, і мають юридичну силу у випадку підписання Сторонами.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 32,00 грн. не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення і по дату погашення боргу/подання позову включно, а отже підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі у сумі -32,00грн.;

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення і по дату погашення боргу/подання позову включно, перевищує відповідний розмір, що може бути нарахований, а отже - підлягає стягненню частково у сумі 69,84 грн. В решті вимог в цій частині -суд відмовляє.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 49 Господарського кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ТРАНСПОРТ», м. Київ (ідентифікаційний код 34198695) задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», м. Київ (ідентифікаційний код 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ТРАНСПОРТ», м. Київ (ідентифікаційний код 34198695) 4000,00 грн. -суми основного боргу, 309,15 грн. -суми пені, 59,84 грн. -3% річних, 32,00 грн. -інфляційних нарахувань.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог -відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41», м. Київ (ідентифікаційний код 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ТРАНСПОРТ», м. Київ (ідентифікаційний код 34198695) витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,28 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 18.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частнни рішення.

Повний текст рішення підписано 23.04.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева