Рішення № 23704478, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/190 18.04.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віона" м. Києва,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Атторн" м. Києва,

треті особи: 1. ОСОБА_1 м. Києва, 2. Київський міський центр зайнятості, 3. ОСОБА_2 м. Києва, 4. Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, 5. Компанія "Хеленаалекс інтернешнл Апс" Королівства Данія, 6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртерекалмаз" м. Києва

про визнання договорів недійсними

Колегія суддів: Паламар П.І. - головуючий,

Сташків Р.Б.,

Ярмак О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_7,

від відповідачів: 1. ОСОБА_8, 2. ОСОБА_9,

від третіх осіб: 1.-3., 5.,6. не з'явилися, 4. ОСОБА_3, ОСОБА_10

СУТЬ СПОРУ :

у травні 2011 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що він є кредитором у справі господарського суду м. Києва № 50/821 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атторн" (далі-відповідач 2.) з розміром кредиторських вимог 5282341,27 грн.

Його вимоги до вказаного відповідача виникли з укладеного між ними кредитного договору № СМ-SМЕ 006/348/2008 від 8 вересня 2008 р. Виконання зобов'язань за цим кредитним договором забезпечені порукою ОСОБА_11 на підставі договору поруки № SR-SME 006/348/2008 від 8 вересня 2008 р.

Іншим кредитором у справі про банкрутство відповідача 2. є Товариство з обмеженою відповідальністю "Віона" (далі-відповідач 1.) з розміром кредиторських вимог 7287629,25 грн.

Вимоги цього відповідача до боржника виникли з договору купівлі-продажу № 10/8 від 8 жовтня 2008 р. та додаткового договору № 1 до цього договору від 31 березня 2009 р. між ними.

Посилаючись на те, що зазначені договір та додатковий договір є фіктивними, оскільки були вчинені без наміру створення правових наслідків, обумовлений у них товар між відповідачами не передавався, позивач на підставі ст. 234 ЦК України просив визнати ці правочини недійсними.

При цьому, вказував, що зазначені правочини порушують його права та майнові інтереси як кредитора у вищевказаній справі про банкрутство, оскільки внаслідок задоволення недійсних вимог відповідача 1. його вимоги можуть залишитися без задоволення через недостатність у боржника майна.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідачі у відзиві на позовну заяву, їх представники у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірних правочинів вимогам чинного законодавства, недоведеність факту порушення прав позивача, який не є стороною у цих договорах.

До участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача ухвалою суду від 28 лютого 2012 р. залучено інших кредиторів у справі про банкрутство відповідача 2.

Треті особи 1.-3., 5.,6. письмових пояснень по суті спору не надали, їх представники у судове засідання не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлені в установленому порядку.

Третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва у письмових поясненнях, її представники у судовому засіданні позов підтримали, пояснили про відсутність у документах податкової звітності відповідача 2., зареєстрованого у Перчерському районі м. Києва, відомостей про здійснення господарських операцій за спірними правочинами, що може свідчити про їх фіктивність.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 8 жовтня 2008 р. між відповідачами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 10/8, згідно з яким відповідач 1. зобов'язався передати відповідачу 2. у власність товар (обладнання), визначений у специфікації, загальною вартістю 4434919 грн., а останній прийняти та оплатити цей товар на умовах попередньої оплати, яка повинна бути проведена протягом 30 банківських днів з дня укладення цього договору.

Як пояснили представники відповідачів у судовому засіданні до виконання указаного договору вони не приступали.

31 березня 2009 р. між тими ж сторонами було укладено додатковий договір № 1 до договору купівлі-продажу № 10/8 від 8 жовтня 2008 р., яким внесли зміни до вказаного договору в частині порядку передачі та оплати товару, а також найменування товару, що підлягає передачі. Зокрема, сторонами замість попередньої оплати товару було погоджено його оплату у п'ятиденний строк з дня його передачі продавцем покупцю, а також замість передбаченого раніше обладнання вартістю 4434919 грн. погоджена передача будівельних матеріалів тією ж вартістю.

31 березня, 6 та 14 квітня 2009 р. відповідачі підписали видаткові накладні, 21 квітня 2009 р. -акт приймання-передачі товару (продукції) згідно згаданого додаткового договору.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін у справі, поданими позивачем копіями матеріалів зі справи господарського суду м. Києва № 50/821 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атторн", ухвалою господарського суду м. Києва від 13 січня 2012 р. про затвердження реєстру кредиторів у справі № 50/821.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 5 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як пояснив представник відповідача 2. придбання будівельних матеріалів на підставі спірних правочинів було зумовлене необхідністю проведення ремонтно-будівельних робіт у належному йому нежилому приміщенні по Оболонській набережній, 11, корп. 1 у м. Києві й після придбання нікуди не відчужувалися.

З наявного у справі звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав на нежиле приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, ділянка 102-а (будівельна адреса), проведеного ТОВ "Канзас" у 2008 році, площа належного відповідачу на підставі договору інвестування у нерухомість та управління майном № 102а-/ВПП-1 від 26 жовтня 2006 р. нежилого приміщення по пр-ту Героїв Сталінграду, ділянка 102-а (фактична адреса Оболонська набережна, 11, корп. 1) у м. Києві загальна площа вказаного приміщення становить 522,4 м2 і станом на час проведення оцінки всі будівельні роботи, у т.ч. внутрішні оздоблювальні у цьому приміщенні проведені повністю.

Як вбачається зі специфікації та видаткових накладних, до передачі на підставі спірного договору підлягали будівельні матеріали в обсягах, що значно перевищують площу та об'єм приміщення, для якого, за твердженнями відповідача 2., вони призначалися.

Так, зокрема, передбачена передача 8950 шт. цегли, 15,5 м3 піску, 760 м2 гіпсокартону, 12,75 т шпаклівки старт, 9,55 т шпаклівки фініш, 685 кг іншої шпаклівки, 950 кг штукатурки, 1285 м2 паркетної дошки, 70 підвіконників, 730 рулонів шпалер розміром 25х1,06 м, 660 м2 плитки керамічної, 358,5 м2 плити декоративної, 33 шт. дверей та 303 дверних ручок, 15 вентиляторів, 580 банок монтажної піни.

Обсяги лише вказаних будівельних матеріалів фізично неможливо одночасно розмістити у належному відповідачу 2. приміщенні. При цьому, останнім не надано доказів організації зберігання придбаних на підставі спірних правочинів товару із залученням складських або інших площ.

Також відповідачем не надано доказів проведення у період 2009 та наступних років ремонтно-будівельних робіт у належному йому приміщенні, замовлення їх проведення у належного підрядника, оскільки ліцензія на проведення такої діяльності у нього відсутня.

Відсутні також докази наступного відчуження відповідачем придбаного на підставі спірних правочинів майна. При цьому, на запитання суду про наявність у нього вказаних у специфікації та видаткових накладних будівельних матеріалів станом на час розгляду справи відповідач 2. пояснив про відсутність у нього таких.

Суду також не надано доказів, які б підтверджували переміщення вказаних обсягів будівельних матеріалів від продавця до покупця, зокрема, товарно-транспортних накладних, договорів перевезення тощо.

З пояснень третьої особи Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, наявних у матеріалах справи копій податкових декларацій з податку на додатну вартість та податку на прибуток підприємств, поданих відповідачами до державних податкових інспекцій за місцем їх державної реєстрації протягом 2008-2009 років, слідує, що господарська операція на підставі спірних правочинів у документах податкової звітності відповідачами відображена не була.

Операція з продажу товару, незважаючи на видачу податкових накладних, відповідачем 1. до податкового кредиту віднесена також не була.

Окрім того, у деклараціях з податку на прибуток підприємств, поданих у той же період відповідачем 2., відсутні відомості про здійснені ним поліпшення належного йому майна.

Поясненнями відповідачів також стверджується той факт, що розрахунки за спірними правочинами між ними не проводилися.

Суд вважає, що зібрані у справі докази свідчать про те, що товар за спірним правочинами між відповідачами фактично не передавався, вказані правочини було вчинено ними без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються договором купівлі-продажу, внаслідок укладення спірних правочинів створені умови для штучного збільшення розміру кредиторських вимог відповідача 1. у справі про банкрутство відповідача 2.

Такі дії відповідачів порушують права та охоронювані законом інтереси позивача як кредитора у справі господарського суду м. Києва № 50/821 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атторн", вимоги якого виникли на підставі кредитного договору № СМ-SМЕ 006/348/2008 від 8 вересня 2008 р.

Доводи відповідачів про те, що права позивача у спірних відносинах не порушені, оскільки захищені шляхом визнання його кредиторських вимог у цій справі згідно ухвали господарського суду м. Києва від 13 січня 2012 р. про затвердження реєстру кредиторів, є необгрунтованими. Від розміру заявлених дійсних і визнаних судом кредиторських вимог до боржника відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника і визнання його банкрутом" залежить обсяг прав, кількість голосів кожного конкретного кредитора під час прийняття рішень на зборах кредиторів. Створення умов для безпідставного завищення кредиторських вимог безпосередньо впливає на співвідношення кількості голосів на зборах кредиторів боржника та реалізацію інших прав кредитора у процедурі відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом.

Положення ст. 215 ЦК України допускають право звернення з вимогами про визнання судом недійсним правочину не лише сторони цього правочину, але й іншої заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність. Інших обмежень щодо кола осіб, правомочних пред'являти вимогу про визнання фіктивного правочину недійсним ст. 234 ЦК України не встановлено.

Тому посилання відповідачів з цього приводу є безпідставними.

За таких обставин суд вважає, що заявлений на підставі ст.ст. 215, 234 ЦК України позов підлягає задоволенню, а договір купівлі-продажу № 10/8 від 8 жовтня 2008 р., додатковий договір № 1 від 31 березня 2009 р. до договору 10/8 від 8 жовтня 2008 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атторн" -визнанню недійсними.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Києва задовольнити.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу № 10/8 від 8 жовтня 2008 р., додатковий договір № 1 від 31 березня 2009 р. до договору 10/8 від 8 жовтня 2008 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віона" (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/1-Б, прим. 7, код 30633209) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атторн" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22, код 33784703).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віона" (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/1-Б, прим. 7, код 30633209) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-тенхнічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атторн"(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22, код 33784703) Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-тенхнічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Колегія суддів: П.І.Паламар-головуючий

Р.Б.Сташків

О.М.Ярмак