Ухвала суду № 23703708, 17.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3161/11/2770

17.04.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 30/9/10-039 від 14.03.12

представник відповідача, Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації- ОСОБА_2, довіреність № 101 від 13.05.11

представник заявника апеляційної скарги, Міністерства Оборони Російської Федерації- ОСОБА_3, довіреність № 212/850 від 31.05.12

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства Оборони Російської Федерації на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І. ) від 22.12.11 у справі № 2а-3161/11/2770

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

до Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (вул. Хрустальова, 40, місто Севастополь, 99050)

про стягнення заборгованості в розмірі 1 184 967,82 грн.,

заявник апеляційної скарги: Міністерство Оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, Російська Федерація, 119160)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.12.2011 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задоволено: стягнуто з Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації на користь Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя у дохід державного бюджету Ленінського району міста Севастополя заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 792767,32 грн. та заборгованість з податку на прибуток у розмірі 392200,50 грн.

На зазначене судове рішення від Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи у жовтні 2011року Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя (далі- позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1184967,82 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що 64 Управління начальника робіт, яке є об'єктом морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації та діє в його інтересах, підпорядковується йому, підпадає під визначення постійного представництва нерезидента в Україні, а тому пред'явлення адміністративного позову про стягнення до головної юридичної особи Міністерства оборони Російської Федерації в особі платника податків-представництва, який здійснює господарську діяльність на території України, 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації, є цілком правомірним.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації з питань своєчасності погашення узгодженого податкового зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість за періоди: травень, червень, липень 2009 року, за результатами якої складено акт від 25.08.2010 № 539/15-219/07823259/5563/10.

Перевіркою встановлено порушення з боку відповідача підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало у несвоєчасному погашенні узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем 31.08.2010 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002940152/0 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 183 225,06 грн. За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004670152 від 29.11.2010, яким суму податкового зобов'язання було зменшено до 114 862,02 грн.

Також за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації з питань своєчасності погашення узгодженого податкового зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість за періоди: липень-серпень 2009 року був складено акт від 13.12.2010 № 821/15-219/07823259/9131/10.

Перевіркою встановлено порушення з боку відповідача підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», що полягало у несвоєчасному погашенні узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005350152/0 від 29.12.2010 в сумі 356 872,54 грн. зі штрафних санкцій з податку на додану вартість. За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005350152 від 31.03.2011,яким суму податкового зобов'язання залишено без змін.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.10.2007по 30.06.2010, за результатами якої було складено акт від 16.11.2010 № 98/234/07823259/10/8357. ).

Перевіркою встановлено порушення з боку відповідача пункту 1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні податкового зобов'язання за червень 2008 року у сумі 171673,00 грн. за нікчемними правочинами, а також завищенні податкового кредиту у сумі 180 935,00 грн. Також зафіксоване порушення з боку відповідача пункту 3.1 статті 3, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пунктів 5.1, 5.9 статті 5, пункту 10.1 статті 10, підпункту 11.3.1 пункту11.3 статті 11, пунктів16.1, 16.2, 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виявилось у завищенні валових доходів та витрат по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Земспецпроект», невірного включення до складу валового доходу операції, неповного відображення обсягів списання кредиторської заборгованості та нарахованих банківських процентів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000330234/0 від 30.11.2010 в сумі 177 161,00 грн. зі штрафних санкцій з податку на додану вартість; № 0000320234/0 від 30.11.2010 в сумі 392 200,50 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями з податку на прибуток. За результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000330234 від 16.05.2011,№ 0000320234 від 16.05.2011, якими суму податкового зобов'язання залишено без змін.

Недоречними визнаються судовою колегією твердження заявника апеляційної скарги про те, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації не є законним представником Міністерства оборони Російської Федерації, не Положенням про 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації та іншими документами не уповноважений представляти інтереси Міністерства оборони Російської Федерації через наступне.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації створене при Морський інженерній службі Чорноморського Флоту на підставі директиви начальника Головного штабу ВМФ № 11/2713С від 13.01.1958, з 15.02.1958 з місцем дислокації у місті Севастополі, входить до складу цього військового формування. Територія 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації є військовим містечком №307, яке входить до Переліку і параметру об'єктів Чорноморського флоту Російської Федерації в місті Севастополі, додатка №2 до Угоди між Російською Федерацією і Україною щодо параметрів розділу Чорноморського флоту.

Платники податків-це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції (пункт 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації перебуває обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя з 10.01.1992 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39301709 від 14.07.1997 та добровільним бажанням платника на підставі самостійно наданої заяви.

Слід зазначити, що згідно статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Особа- будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи (пункт 1.2 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість») .

Порядок реєстрації платників податків на додану вартість та анулювання їх реєстрації на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000.

Статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктами 10, 11 вищезазначеного положення встановлюється коло осіб, які обов'язково реєструються в якості платників податку, а також закріплюється право інших осіб, що не підлягають обов'язковій реєстрації, зареєструватися платником податку на додану вартість за власним бажанням шляхом надання заяви.

Також нормами Положення встановлений вичерпний перелік обставин, на підставі яких податковий орган має право відмовити у прийнятті заяви платника про реєстрацію в якості платника на додану вартість за власним бажанням.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач добровільно надав заяву до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя з проханням зареєструвати його в якості платника податку на додану вартість.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 25.1, 25.2 Положення здійснюється за заявою платника або за ініціативою контролюючого органу.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу, посилання на які містить підпункт 25.2 пункту 25 Положення, у позивача не було.

Відповідачем бажання припинення правовідносин з державою зі сплати податку на додану вартість впродовж всього періоду діяльності не виявлялося, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували протилежне.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації декларувало та сплачувало до бюджету України поточні зобов'язання з податку на додану вартість, продовжує сплачувати їх й на сьогодні.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки платник 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації перебуває в якості платника податку на додану вартість, ініціювання набуття статусу платника було здійснено ним самостійно, тому у разі податковий борг, який виник за наслідками проведеної перевірки податковим органом підлягає сплаті, але в разі відмови платника погашати його самостійно підлягає примусовому стягненню у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації створено при Морський інженерній службі ЧФ на підставі директиви Генерального штабу Чорноморського Флоту від 13.01.1958 № 11/27С. Міністерство Оборони Російської Федерації не приймало рішення про створення 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації, адже на той час Російської Федерації не існувало. Порядок перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України було врегульовано Угодою між Російською Федерацією та Україною «Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», яку ратифіковано Законом України № 547-XIV від 24.03.1999.

Судова колегія звертає увагу на те, що підприємства, організації та установи ЧФ РФ це розташовані на території України об'єкти Чорноморського флоту Російської Федерації, які укомплектовані військовослужбовцями та цивільними особами та займаються виробничо-господарською, оздоровчою та іншою подібною діяльністю в інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації. Господарська діяльність підприємств, організацій та установ Чорноморського флоту Російської Федерації не повинна суперечити законодавству України, що повністю відповідає приписам статей 2, 6 Угоди «Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України».

Перелік та характеристики об'єктів, які використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації у місті Севастополі закріплений Додатком №2 до Угоди між Україною та Російською Федерацією від 28.05.1997 «Про параметри розподілу Чорноморського флоту», згідно якому відповідач був віднесено до об'єктів морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації.

Додатком 2 до Угоди «Про параметри розподілу Чорноморського флоту»64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації, таким чином, віднесено не до військових формувань, а до об'єктів Чорноморського флоту МО РФ, якими є підприємства, організації, установи.

Колегія відмічає, що згідно пункту 22.20 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності цим Законом не застосовується.

Згідно з пунктом 5 статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків»незалежно від наведеного визначення «постійне представництво»особа, інша ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пункті 6 цієї статті, діє від імені підприємства і має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти або утримує запаси товарів і виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярна поставка цих товарів і виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства (відповідно до пункту 6 статті 5 Угоди Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в другій Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом).

Обґрунтованим вважається висновок суду першої інстанції про те, що 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації, яке є об'єктом морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації та діє в його інтересах, підпорядковується йому, підпадає під визначення постійного представництва нерезидента в Україні, а тому пред'явлення адміністративного позову про стягнення до головної юридичної особи Міністерства оборони Російської Федерації в особі платника податків-представництва, який здійснює господарську діяльність на території України, 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації, є цілком правомірним, оскільки цей висновок базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Тому заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 792767,32 грн. та заборгованість з податку на прибуток у розмірі 392200,50 грн. правомірно підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.12.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства Оборони Російської Федерації залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.12.2011 у справі № 2а-3161/11/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко