Ухвала суду № 23703661, 06.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3619/11/0170/1

06.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Теодосія"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача, Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № 60 від 17.06.11;

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекція АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 04.07.11 по справі № 2а-3619/11/0170/1

за позовом Закритого акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Володарського 39-б,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекції АРК (вул. Кримська 82-В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Теодосія" до Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекції АРК про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення - рішення Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекції АРК №00000142304 від 18.03.2011 року та №00000152304 від 18.03.2011 року.

Стягнуто на користь позивача Закритого акціонерного товариства "Теодосія" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав, викладених у апеляційній скарзі, вважає що судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, та судом неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Позивач у справі, Закрите акціонерне товариство «Теодосія» явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 06.02.2012 року, не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що з 18.02.2011 по 24.02.2011 Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією в АР Крим проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка ЗАТ «Теодосія».

Перевірка проводилася на підставі наказу від 16.02.2011 року № 277, виданим в.о. начальника Феодосійської МДПІ, про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Теодосія». Головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок ризикових операцій Феодосійської МДПІ Тяпковій Світлані Юріївні згідно з пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України доручено проведення перевірки закритого акціонерного товариства «Теодосія»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Восток- Газсервіс»(ЄДРПОУ 30480014), ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(ЄДРПОУ 31301827) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт перевірки за № 308/23-4/30689644 від 03.03.2011.

Як зазначено в акті перевірки, ЗАТ «Теодосія»до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року віднесено суми податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній у попередніх звітних періодах, а саме: до перевірки надана податкова накладна отримана від постачальника ДК «Газ України»«Нафтогаз України»(ЄДРПОУ 31301827) в лютому 2009 року, до якої включена сума ПДВ в розмірі 326 847, 01 гривень, яка зазначена позивачем у складі податкового кредиту в грудня 2010 року.

Також в акті вказано, що під час перевірки інспекторам не надано договір № 06/09-229 від 30.01.2009 року на поставку від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»природного газу ЗАТ «Теодосія»та акту здачі-прийняття природного газу, на підставі якого була виписана податкова накладна № 3163 від 28.02.2009 .

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ЗАТ «Теодосія»вимог п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 310 039, 00 гривень та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 16 808,00 гривень.

На підставі акту перевірки Феодосійської МДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення № 00000142304 та № 00000152304 від 18.03.2011, які скеровані позивачу 18 березня 2011 року листом за вих. № 1208/10/23-4.

Податковим повідомленням-рішенням № 00000142304 від 18.03.2011 на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та відповідно до акту перевірки № 308/23-04/30689644 від 03.03.2011 позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 310 039, 00 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 77 509, 75 гривень.

Листом від 18 березня 2011 року Феодосійська МДПІ надіслало позивачу розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки № 308/23-04/30689644 від 03.03.2011 , відповідно до якого на підставі ст. 123 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції в розмірі 25% від суми заниженого податкового зобов'язання в сумі 77 509, 75 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням № 00000152304 від 18.03.2011 на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до акту перевірки № 308/23-04/30689644 від 03.03.2011 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16 808, 00 гривень.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

В наказі та повідомленні про проведення перевірки, зазначено, що вони прийняті на підставі статей 78.1.4 п. 7.8 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Феодосійська МДПІ надіслала до ЗАТ «Теодосія»запит про надання документів від 30.01.2011 року № 308/10/23-4 лише 08.02.2011, що підтверджується поштовим повідомленням, який був отриманий ЗАТ «Теодосія»14.02.2011, що підтверджується матеріалами справи. Отже, 10-денний строк для надання документів спливав у позивача лише 24.02.2011 року.

Згідно службової записки № 45/15-2 від 14.02.2011 року вже 16.02.2011 року був прийнятий наказ про проведення перевірки та позивачу направлено повідомлення про її проведення 18.02.2011 року.

З наведеного слідує, що у відповідача взагалі не виникли підстави для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, передбачені п. 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, а тому така перевірка була безпідставно призначена наказом від 16.02.2011 року № 277.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання запиту Феодосійської МДПІ від 30.01.2011 року № 308/10/23-4 ЗАТ «Теодосія»18.02.2011 року надіслало на адресу відповідача документи стосовно взаємовідносин, зазначених в декларації з ПДВ за грудень 2010 року з ТОВ «Восток-газсервіс»та ДП «Газ Украни»НАК «Нафтогаз України». Зазначені документи були отримані Феодосійською МДПІ 18.02.2011 року, що підтверджується вхідним № 1679/10 на супровідному листі.

Відповідач при проведенні перевірки, зазначив, що документи не були надані в повному обсязі, так як був відсутній договір поставки ДП «Газ Украни»НАК «Нафтогаз України»та акт виконаних робіт. Але в тій частині, що підтверджуються право позивача на податковий кредит від операції з ДП «Газ Украни»НАК «Нафтогаз, були надані відповідачу, а саме декларації, реєстри податкових накладних, податкова накладна.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, лише ненадання платником податків документів під час перевірки може бути підставою відповідного зменшення податкового кредиту чи валових витрат за результатами такої перевірки. Ненадання платником податків всіх документів на запит податкового органу до початку перевірки не є підставою для настання таких наслідків.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем після початку перевірки запитів позивачу, з урахуванням порушення відповідачем порядку призначення перевірки та проведення безпідставної перевірки ЗАТ «Теодосія», доводи апелянта щодо неповного надання платником податку документів для проведення такої незаконної перевірки не можна визнати обгрунтованими.

Стосовно доводів апелянта про неправомірність включення ЗАТ «Теодосія»при формуванні податкового кредиту у грудні 2010 року податкової накладної від 28.02.2009 року № 3163, отриманої від ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на суму 1961 082,06 гривень, у тому числі ПДВ -326 847,01 гривня, судова колегія зазначає наступне.

20.01.2011 року ЗАТ «Теодосія»надало до Феодосійської МДПІ декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій відобразило податкове зобов'язання в розмірі -5 454 240 гривень, податковий кредит в розмірі 5 470 278 гривень, та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 16 808 гривень.

Згідно реєстру отриманих податкових накладних, на підставі яких був сформований податковий кредит за грудень 2010 року в розмірі 5 470 278 гривень, була включена податкова накладна від 28.02.2009 року № 3163, отримана від ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на суму 1 961 082,06 гривень, у тому числі ПДВ -326 847,01 гривня.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит по даті отримання цієї накладної.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2009 року між ЗАТ «Теодосія»та ДК «Газ України»був укладений договір № 06/09-229 поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств.

Відповідно до акту прийому-передачі природного газу за лютий 2009 року від 28 лютого 2009 року складеного на підставі договору від 30 січня 2009 року, ДК «Газ України»передала, а ЗАТ «Теодосія»прийняло та реалізувало в лютому 2009 року імпортований природний газ для обсягів розбалансування (відтоків) в обсязі 854,905 тис.куб.м., за ціною 2 069,65 гривень на загальну суму 2 123 224,97 гривень, у тому числі ПДВ 353 870,83 гривень.

У зв'язку з поставкою, ДК «Газ України»28.02.2009 року виписало податкову накладну ЗАТ «Теодосія»№ 3163 від 28.02.2009 року на суму ПДВ 353 870, 83 гривень.

Відповідно до реєстру витрат природного газу за лютий 2009 року по ЗАТ «Теодосія»підприємством у лютому 2009 року придбано та використано природний газ в об'ємі 854 905 кубометрів.

Таким чином, господарські операції з придбання та реалізації природного газу ЗАТ «Теодосія»у лютому 2009 року, по якому була виписана податкова накладна № 3163 від 28.02.2009 року на суму ПДВ гривень, були фактично здійснені.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податку на додану вартість в 353 870, 83 грн. була обґрунтовано віднесена ЗАТ «Теодосія» до податкового кредиту, оскільки була включена до податкової накладної виписаної продавцем та пов'язана з отримання товару, що був використаний у господарській діяльності.

Посилання апелянта на той факт, що позивач не мав права включати в податковий кредит за грудень 2010 року податкову накладну за лютий 2009 рік, тому що це суперечить нормам Податкового кодексу України щодо строків такого включення судова колегія вважає необґрунтованим, з приводу чого зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

При цьому норми Податкового кодексу України, у тому числі п. 198.5 ст. 198 ПК України застосовуються виключно до правовідносин, що виникли з 01.01.2011 року.

Оскільки податковий кредит, що оспорюється відповідачем, був сформований у грудні 2010 року з використанням податкової накладної від 28.02.2009 року, норми Податкового кодексу України на вказані правовідносини не розповсюджуються.

До набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 року, в т.ч. на момент виникнення у позивача права на податковий кредит, що оспорюється відповідачем, порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Згідно з п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при поверненні з бюджету надміру сплачених податків або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, платники податків можуть подавати заяви (податкові декларації) протягом 1095 днів, наступних за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Враховуючи наведений строк давності та порядок його застосування при поверненні надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а також те, що сума податку на додану вартість, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника податку, платник податку має право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, якщо з моменту її виписки минуло менше 1095 днів.

Крім того, в стовпці № 3 "Період виписки" розділу II "Податковий кредит" Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 N 166 (в редакції до 28.04.2009 року) вказано, що до податкового кредиту звітного періоду включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності (1095 днів).

Така позиція підтверджується Листом ДПА України "Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням" № 8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року, Листі ДПА України "Щодо актуальних питань з податку на додану вартість" № 7681/7/16-1117 від 14.04.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до законодавства, що діяло протягом 2009-2010 років, позивач мав право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписки податкової накладної.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що для включення спірної податкової накладної № 3163 від 28.02.2009 року до податкового кредиту у грудні 2010 року ЗАТ «Теодосія»необхідно було подати скаргу на постачальника в зв'язку з його відмовою надати податкову накладну.

З аналізу підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", слідує, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п 7.2.6.,п.7.2.,ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включено спірну суму податкового кредиту до складу податкового кредиту в грудні 2010 р. по даті отримання податкової накладної та на підставі такої накладної, а не за відсутності податкової накладної, отже додавання до податкової декларації скарги на постачальника в цьому випадку не вимагається.

Більше того, судом першої інстанції встановлено, що у 2010 році Феодосійською МДПІ проводилась перевірка ЗАТ «Теодосія», за наслідками якої складено акт № 719/23-1/30689644 від 22.09.2010 року про результати планової виїзної перевірки ЗАТ «Теодосія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

У додатку № 11 до акту перевірки № 719/23-1/30689644 зазначено перелік податкових накладних, у тому числі і податкова накладна № 3163 від 28.02.2009 року на суму ПДВ 353 870, 83 гривень, що надана до перевірки та не включена в перевіряємому періоді за 2008, 2009 та півріччя 2010 року. Отже, в акті перевірки № 719/23-1/30689644 від 22.09.2010 року Феодосійською МДПІ встановлено не використання у перевіряємому періоді 2008 - 2 квартал 2010 року податкової накладної № 3163 від 28.02.2009 року, по якій сума податку на додану вартість складає 353 870,83 гривень.

Крім того, в подальші податкові періоди - з липня по листопад 2010 року позивачем не включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкової накладної № 3163 в сумі 353 870, 83 гривень, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ, розшифровками податкового кредиту, реєстрами отриманих податкових накладних за липень-листопад 2010 року.

Таким чином, позивач податкову накладну № 3163 від 28.02.2009 року на суму ПДВ 353 870, 83 гривень використав для формування податкового кредиту лише в грудні 2010 року.

При таких обставинах судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 310 039,00 гривень, нараховані штрафні санкції на суму 77 509,75 гривень та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16 808,00 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.07.2011 р. у справі № 2а-3619/11/0170/1 задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим - на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 р. у справі № 2а-3619/11/0170/1 -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 р. у справі № 2а-3619/11/0170/1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук