Ухвала суду № 23703519, 21.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7088/11/0124

21.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Веденмеєр М.В. ) від 06.06.11 у справі № 2а-7088/11/0124

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова 4,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.06.11 позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим № 1 від 26.01.2011 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим призначити та виплатити ОСОБА_3 пенсію за вислугою років, як медичному працівнику, з 26.січня 2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.06.11 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи розгляду справи судом першої інстанції у порядку скороченого провадження відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія розглядає справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду та оскаржує рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років, оскільки вона вважає, що має право на отримання пенсії за вислугою років при наявності спеціального стажу 25 років, оскільки вона є працівником охорони здоров'я, має стаж більш 25 років.

Рішенням від 26.01.2011 №1 відповідач повідомив про відмову у задоволенні заяви позивачки про призначення їй пенсії за вислугою років та зазначив, що вислуга років позивачки складає 20 років 10 місяців 01 день, оскільки період роботи в лікувально-оздоровчому санаторно-курортному комплексі «Ай-Даниль»не входить до спеціального стажу працівника закладу охорони здоров'я у зв'язку з тим, що зазначена установа не входить до переліку установ охорони здоров'я та соціального захисту, які надають право на призначення пенсії за вислугою років, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 №909.

У апеляційній скарзі представник відповідача наполягав на тому, що лікувально-оздоровчий санаторно-курортний комплекс не входить до переліку установ охорони здоров'я, які надають право на призначення пенсії за вислугою років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 385 від 28 жовтня 2002 року. В правовстановлюючих документах підприємства «Ай-Даниль»не зазначено, що воно надає послуги лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про курорти», тому робота в ньому, на думку відповідача, не надає право на отримання пенсії за вислугою років.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки період роботи позивачки з 09 лютого 2001 року до 24 січня 2011 року включно повинний буди включений до спеціального стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки зазначений період вона працювала медсестрою, що дає їй право на отримання пенсії за вислугою років.

Із таким висновком суду погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» гарантовано право громадян на державне пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення », звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно пункту «е»ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу праці 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Розділом 2 зазначеного переліку передбачене отримання пенсії за вислугою років середньому медичному персоналу (незалежно від найменування посади) лікарняних закладів, лікарняно-профілактичних закладів особливого типу, лікарняно-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, діагностичних центрів, санітарно-епідеміологічних закладів.

Установи охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально технічної бази та кваліфікованих спеціалістів. Необхідними умовами створення установи охорони здоров'я є їх державна реєстрація та акредитування.

Отже, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до статуту Республіканського лікувально-оздоровчого санаторно-курортного комплексу «Ай-Даниль» підприємство утворено з метою забезпечення кваліфікованого санаторного лікування хворих, основним напрямом діяльності є організація санаторно-медичного лікування, стаціонарного лікування, курортно-рекреаційного відпочинку .

У відповідності із положенням санаторно-курортному оздоровчому комплексі «Ай-Даниль» основними задачами є організація санаторно-курортного лікування та відпочинку.

Та обставина, що санаторій "Ай-Даниль" був перейменований в Республіканський лікувально-оздоровчий санаторно-курортний комплекс "Ай-Даниль" (Свідоцтво про перереєстрацію № 04055765 Ю 0010910) не вплинуло на від його діяльності та не може бути підставою для того, щоб не вважати його закладом охорони здоров'я через те, що зазначена назва закладу не передбачена іншими підзаконними відомчими актами.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що період роботи позивачки з 09 лютого 2001 року до 24 січня 2011 року включно, тобто до моменту переведення на іншу посаду, повинний буди включений до спеціального стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки саме від та напрямки діяльності установи або закладу, а не його назва, визначає його належність до установ охорони здоров'я. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що в зазначений період позивач працювала медсестрою, тому вона має право на отримання пенсії за вислугою років.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, діяв не у відповідності до норм діючого законодавства.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення визначаючи період роботи позивачки, який повинний бути включений до спеціального стажу помилково зазначив рік, з якого починається цей період, а саме: " з 09 лютого 2011 року до 24 січня 2011 року..." замість: " з 09 лютого 2001 року до 24 січня 2011 року". Тим не менш, цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вище перелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною десятою статті 183-2, статтями 195, 197, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Веденмеєр М.В. ) від 06.06.11 у справі № 2а-7088/11/0124 -залишити без задоволення.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Веденмеєр М.В. ) від 06.06.11 у справі № 2а-7088/11/0124 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає в порядку частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук