Ухвала суду № 23702395, 09.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16099/10/11/0170

09.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Зезюлінська А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закрите акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.01.11;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 15.06.11 по справі № 2а-16099/10/11/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (пров. Батуріна, 6, Лівадія, Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98655)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2011 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта №0003612301/0 від 26.11.2010р. в частині визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Лівадія»Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(ІН 02650788) податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 331093,00грн., в тому числі за основним платежем 224563,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 106530,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія»Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2011 року та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. Проте, неявка представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність позивача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст.195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ялта була проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія»Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.

За результатом проведеної перевірки складений акт №3970/23-1/02650788/279 від 15.11.2010р. (дали по тексту -акт перевірки), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст.3, п.п 5.2.5 п. 5.2, п.п 5.4.6 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.1997р., №283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 225437 грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. у сумі 239грн., за півріччя 2009р. у сумі 56877грн., за три квартали 2009р. у сумі 160707грн., за 2009 рік у сумі 56877грн., за півріччя 2010р. у сумі 24396грн., із врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 28768грн. (а.с.8-53).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003612301/0 від 26.11.2010р. (а.с.7), яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у загальній сумі 332515грн., з яких 225437грн. за основним платежем та 107078грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою показників, відображених у рядку 04.12 Декларацій з податку на прибуток «сума витрат зі страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, зазначених у р.04.5 Декларації)»за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. у сумі 1275553грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із страхування майнових інтересів, у т.ч. громадсько-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, майнові інтереси, пов'язанні з життям, здоров'ям, працездатністю та добровільного страхування фінансового ризику.

Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих показників у рядку 12 Декларації «сума витрат зі страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, зазначених у р.04.5 Декларації)»на загальну суму 924056грн., у т.ч. за 2 квартал 2009р. в сумі 224016грн., за 3 квартал 2009р. в сумі 415318грн., за 4 квартал 2009р. в сумі 161338грн., за 2 квартал 2010р. в сумі 123384грн.

Висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»були зроблені відповідачем на підставі того, що аналізуючи договори, які укладені позивачем зі страховою компанією, встановлено, що предметом договору страхування є майновий інтерес Страхувальника, що не суперечить законодавству України, та пов'язаний з фінансово-господарською діяльністю, при якій Страхувальник може нанести збиток Вигодонабувачу унаслідок невиконання умов договору про надання послуг із санаторно-курортного лікування застрахованим особам та членам їх сімей за профілями лікування. Вигодонабувач за цим Договором - Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Київ. Згідно договорам, укладеним з Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, одним з пунктів є те, що у разі повернення Виконавчою дирекцією путівок, запізнення та (або) дострокового вибуття застрахованих осіб і членів їх сімей оплата вартості ненаданих санаторієм послуг Замовником не проводиться, а перераховані кошти повертаються Виконавчій дирекції. Отже, санаторій в зв'язку з ненаданням послуг або з запізненням чи достроковим вибуттям застрахованих осіб зменшує свої валові доходи, так як наслідок повертає кошти Виконавчій дирекції, тому у Вигодонабувача ні в якому випадку не настає фінансовий ризик пов'язаний зі збитками.

Дослідивши договори укладенні між Дочірнім підприємством «Санаторій «Лівадія»Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №159/06/08 від 18.12.2008р.(а.с.58-66), Додатковий договір №1 від 27.03.2009р. до Договору №159/06/08 від 18.12.2008р. (а.с.80-84), Додатковий договір №3 від 09.06.2009р. до Договору №159/06/08 від 18.12.2008р. (а.с.91-95), договори укладені між Дочірнім підприємством «Санаторій «Лівадія»Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія Атланта»№ФР-09/01-00009 від 02.01.2009р. (а.с.67-73), №ФР-09/04-00037 від 01.04.2009р. (а.с.85-90), №ФР-09/07-00006 від 01.07.2009р. (а.с.96-101), Адендум №1 від 27.05.2009р. до Договору №ФР-09/04-00037 від 01.04.2009р. (а.с.102-103), Адендум №1 від 23.12.2009р. до Договору №ФР-09/07-00006 від 01.07.2009р. (а.с.104-105), платіжні доручення, якими здійснено страхові платежі (а.с.133-151).

Згідно вищевказаного договору від 18.12.08 №159/06/08 на продаж санаторно-курортних послуг (путівок) позивач зобов'язався надати послуги із санаторно-курортного лікування застрахованим особам та членам їх сімей за профілями лікування, а Замовник - оплатити їх вартість.

Згідно пункту 3.5 договорів, у разі повернення Замовником путівок, а також запізнення та (або) дострокового вибуття застрахованих осіб і членів їх сімей, оплата вартості ненаданих Виконавцем послуг Замовником не проводиться, а перераховані за такі послуги кошти повертаються Замовнику.

Відповідно до пп.4.4.2 договорів, Виконавець зобов'язаний надати Замовникові дані про кількість днів запізнення та (або) дострокового вибуття застрахованих осіб і членів їх сімей та вартість ненаданих у зв'язку із цим послуг.

Крім того, в статті 5 договорів на продаж санаторно-курортних послуг (путівок) передбачено відповідальність Виконавця у випадку порушення умов Договору щодо якості, їх відповідності вимогам, передбаченим для такого виду послуг, а саме, за надання застрахованим особам та (або) членам їх сімей послуг не в повному обсязі, Замовник має право стягнути з Виконавця штраф в розмірі 5% від загальної вартості послуг, що повинні бути надані зазначеним застрахованим особам і членам їх сімей, та інше.

В додаткових договорах до договору від 18.12.08 №159/06/08 вищенаведені умови в частині відповідальності не змінювалися.

З аналізу наведених договорів, укладених з Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, податковим органом зроблено висновок, що оскільки одним з пунктів являється те, що у разі повернення Виконавчою дирекцією путівок, запізнення та (або) дострокового вибуття застрахованих осіб і членів їх сімей оплата вартості ненаданих санаторієм послуг Замовником не проводиться, а перераховані кошти повертаються Виконавчій дирекції, тому, на думку податкового органу, санаторій в зв'язку з ненаданням послуг або з запізненням чи достроковим вибуттям застрахованих осіб зменшує свої валові доходи, так як наслідок повертає кошти Виконавчій дирекції, тому у Вигодонабувача ні в якому випадку не настає фінансовий ризик пов'язаний зі збитками.

Проте такі висновки відповідача не дають підстав для висновку про порушення позивачем п.п.5.4.6, п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств.»

Відповідно до положень п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно положень п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до положень п.п. 5.4.6 п. 5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Згідно ст. 980 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про страхування", предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування фінансових ризиків - один з видів майнового страхування. У переліку видів добровільного страхування, вказаний в п.18 ч.4 ст.6 Закону України "Про страхування".

Матеріали справи свідчать, що однією з обов'язкових умов договору на продаж санаторно-курортних послуг, укладених із Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності(а.с.58-63), з урахуванням укладених додаткових договорів, обов'язком Виконавця (ДП "Санаторій "Лівадія") є страхування на користь Замовника (Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) ризиків невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором на суму загальної вартості послуг.

Отже, підтвердження страхування ризиків невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором на суму загальної вартості послуг, є однією з умов виконання Замовником своїх зобов'язань перед санаторієм за договором придбання путівок на санаторно-курортне лікування.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що оскільки укладення договорів страхування було обов'язковою умовою продажу послуг санаторію на санаторно-курортне лікування та виходячи із положень вказаних вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач мав право на віднесення до валових витрат, витрати по страхуванню.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» забороняється встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових видатків, крім тих, які зазначені в Законі.

Доказів того, що укладені ДП "Санаторій "Лівадія" договори страхування суперечать чинному законодавству відповідачем суду не представлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок податкового органу про те, що у вигодонабувача ні в якому випадку не настає фінансовий ризик пов'язаний зі збитками, не свідчить про порушення позивачем п.п. 5.4.6 п. 5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки даний Закон під час віднесення до валових витрат із страхування, не вимагає оцінки реальності настання або не настання таких ризиків у майбутньому.

Також вказаний Закон не ставить в залежність право платника податків на віднесення до валових витрат, витрати по страхуванню ризиків ні від типу ризику, ні від настання страхового випадку, ні від одержання страхового відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0003612301/0 від 26.11.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у загальній сумі 332515грн., з яких 225437грн. за основним платежем та 107078грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, судова колегія, перевіривши правомірність та доцільність виходу судом першої інстанції за межи позовних при вирішенні справи, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення, вказавши на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки в своїх вимогах позивач просив визнати рішення нечинним, вважає його правильним, оскільки спосіб захисту який пропонував позивач був недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.11 у справі № 2а-16099/10/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук