Ухвала суду № 23702315, 16.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3111/10/12/0170

16.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Зезюлінська А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройцентр-3"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.03.10;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № 5027/9/10-0 від 06.07.09;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 19.05.11 по справі № 2а-3111/10/12/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройцентр-3" (вул. Руданського, 23,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим від 18.12.2009: № 0003162301/2 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку в загальній сумі 4276,50 грн., від 26.02.2010 № 0003162301/3 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку в загальній сумі 4276,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройцентр-3" 1,70грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройцентр-3" суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги частково обґрунтовані та відповідають нормам чинного законодавства.

При апеляційному перегляді справи встановлено, посадовими особами Державної податкової інспекції у. м. Ялта АР Крим з 27.07.2009 по 11.08.2009 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стройцентр-3»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2009.

За результатами перевірки складено Акт № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 (а.с.12-30).

У висновках зазначеного акту зафіксовані наступні порушення:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2007 року в сумі 4104387,00грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 3735154,00грн., за півріччя 2008 року в сумі 4968516,00грн., за три квартали в сумі 4701843,00грн., за 2008 рік в сумі 9836102,00грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 9 777 845,00грн.

- порушення п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 т. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податків завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 2120182,00грн.

- порушення ст. 125, ст. 126, ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 2, ст. 5, ст. 7, ст. 12 Закону України "Про плату за землю», в результаті чого занижено земельний податок в загальній сумі 2541,19грн.

- порушення ст. 14 Закону України "Про плату за землю», п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині не надання податкової декларації (Податковий розрахунок земельного податку) на 2008рік, 2009 рік.

На підставі акту перевірки № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09р. та за результатами адміністративного оскарження (Рішення про результати розгляду скарги від 22.09.2009 № 30377/10/25-0 та Рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА в АР Крим від 02.12.09 № 12489/7/25-023) ДПІ у м. Ялта АР Крим прийнято податкове повідомлення -рішення від 18 грудня 2009 року № 0003162301/2 (а.с. 31), згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 2541,19грн., та застосовані штрафні санкції в сумі 1735,31грн. (а.с.31).

За результатами адміністративного оскарження (Рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА України від 18.02.10 № 3292/7/25-0215) відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 26 лютого 2010 року № 0003162301/3 (а.с. 72) на загальну суму 4276,50 грн. (2541,19грн.- основний платіж, 1735,31грн.- штрафні санкції).

Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2008 реєстр №3115, укладеному між позивачем та громадянкою ОСОБА_4, ТОВ «Стройцентр»купило земельну ділянку, площею 0,0600 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла до внесення змін, відповідно до Закону від 05.03.2009 № 1066-VI) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла до внесення змін, відповідно до Закону від 05.03.2009 № 1066-VI), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З матеріалів справи вбачається, що державний акт про право власності на земельну ділянку був виданий ТОВ «Стройцентр-3»16.12.2009 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020900700010(а.с. 101).

Згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 5 цього Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У статті 15 цього Закону зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 13 передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який, згідно із п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 15, включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, правовстановлюючі документи, які б надавали позивачеві право власності або користування земельною ділянкою, площею площею 0,0600 за адресою м.Ялта, смт.Масандра, вул.16 квітня 1944 року, на південь від резервуарів ППВКГ, у період з серпня 2008 по березень 2009 рік, відсутні.

Крім того, відповідачем не надані докази у підтвердження факту використання позивачем земельної ділянки, розташованої за адресою м.Ялта, смт.Масандра, вул.16 квітня 1944 року, на південь від резервуарів ППВКГ, не підтверджений факт перебування у користуванні позивача земельної ділянки вказаної площі у період серпня 2008 по березень 2009 рік, адже площу земельної ділянки, щодо якої встановлено фактичне самовільне використання визначено орієнтовно, що свідчить про те, що розрахунок земельного податку здійснений виходячи з умовного розміру площі земельної ділянки та з умовного періоду її використання.

До того ж, законом забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Між тим, слід зазначити, що проведення розрахунку земельного податку виходячи з умовного розміру площі земельної ділянки та з умовного періоду її використання суперечить приписам ст. 5 Закону України «Про плату за землю», за якою об'єктом плати за землю є земельна ділянка, - ст. 13 цього Закону, за якою підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, - ст. 7 цього Закону, за якою ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Викладене не дає підстави для висновку про правомірне визначення позивачеві спірного податкового зобов'язання із земельного податку, заявником апеляційної скарги також не враховано, що за самовільне користування земельною ділянкою для суб'єкта контролюючими органами можуть бути застосовані певні наслідки, передбачені чинним законодавством.

На підставі Закону від 05.03.2009 № 1066-VI, у ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України були внесені зміни, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України), право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, серед інших, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою (ст. 126 ЗК України).

Здійснивши системний аналіз вищенаведених норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок ТОВ «Стройцентр-3»по нарахуванні та сплаті земельного податку за користування земельною ділянкою, відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату на землю»виник у позивача з 02.05.2009 року, тобто с моменту надбання законної сили змін, занесених у ст. ст. 125, 126 ЗК України, Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, які викладені в акті перевірки від 28.09.2009 №1501/23-1/00443737.

Судова колегія дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Як вбачається з експертного висновку № 41/10 судово-економічної експертизи, первинними документами бухгалтерськими та податкового обліку ТОВ «Стройцентр-3»у повному обсязі не підтверджується висновок відповідача по акту перевірки ДПІ у м. Ялта № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 про донарахування податкового зобов'язання з земельного податку у сумі 2541,19 грн. Штрафні (фінансові) санкції з земельного податку у сумі 1735,31грн., які застосовані до ТОВ «Стройцентр-3»на підставі висновку відповідача по акту перевірки ДПІ у м. Ялта № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 розраховані відповідачем не вірно у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог щодо визнання неправомірними дій ДПІ у. Ялта АР Крим про включення до акту перевірки № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 висновку про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 9 777 845,00грн. та про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2 120 182,00грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок, вказаний у акті перевірки № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 9 777 845,00грн., був зроблений відповідачем на тій підставі, що аванс у сумі 9 836 102,00грн. перерахований ТОВ «Стройцентр-3»на користь ТОВ «ПМС-строй»відповідно до контракту, не зв'язаний з господарською діяльністю позивача та, відповідно, є причиною завищення збитків за перший квартал 2009 року.

Також, на думку відповідача, аванс у сумі 9 836 102,00грн. перерахований ТОВ «Стройцентр-3»на користь ТОВ «ПМС-строй»відповідно до контракту, не зв'язаний з господарською діяльністю позивача, та, відповідно, не отримано економічний ефект від таких расходів, тому безпідставно включення за жовтень 2008 до податкового кредиту сум ПДВ. На цій підставі зроблений висновок, вказаний у акті перевірки № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2 120 182,00грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Висновку судово-економічної експертизи № 41/10, документами бухгалтерськими та податкового обліку ТОВ «Стройцентр-3»у повному обсязі підтверджується зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Стройцентр-3»расходів, здійсненних у 4-му кварталі 2007року, 2008 року, в 1-му кварталі 2009 року по взаємовідносинах з ТОВ «ПМС-строй»у сумі 9836102,00грн.

Первинними документами бухгалтерськими та податкового обліку ТОВ «Стройцентр-3»у повному обсязі не підтверджується висновок відповідача по акту перевірки ДПІ у м. Ялта № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 відносно завищення ТОВ «Стройцентр-3»негативного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальній сумі 9777845,00грн.

Первинними документами бухгалтерськими та податкового обліку ТОВ «Стройцентр-3»у повному обсязі не підтверджується висновок відповідача по акту перевірки ДПІ у м. Ялта № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 відносно завищення ТОВ «Стройцентр-3»негативного значення ПДВ на загальну суму 2120182,00 грн.

Разом з тим, акт є одним з важливих документів, що підтверджує проведення перевірки і, як вказано в п. 3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому відповідно до статті 2, пункту 1частині 1статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Закріплення в положеннях частини 2 статті 19 Конституції України обов'язків органів державної влади, в тому числі контролюючих органів при проведенні перевірок і ревізій, діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, означає право об'єкта контролю на законність дій таких органів і право вимагати, у тому числі через суд, дотримання державними контролюючими органами законності.

Судова колегія звертає увагу на те, що акт перевірки (його висновки) не має ознак рішення суб'єкта власних повноважень, є документом, фіксуючим висновки перевірки відносно наявності порушень діючого законодавства. Акт не є кінцевим рішенням суб'єкта власних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носить суб'єктивний характер. А отже, висновки акту не породжують правових наслідків для позивача та не мають обов'язкового характеру для нього.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог, щодо визнання неправомірними дій ДПІ у м. Ялта АР Крим про включення до акту перевірки № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.09 висновку про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 9 777 845,00грн. та про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2 120 182,00грн. судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 у справі № 2а-3111/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук