Ухвала суду № 23702244, 02.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3623/11/0170/6

02.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Зезюлінська А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛГТ"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 23.03.11;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки ОСОБА_4, довіреність № 1153/09-1/10 від 04.08.11;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 16.06.11 по справі № 2а-3623/11/0170/6

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛГТ" (вул. Кооперативна, 7А; вул.Молодіжна, 1,Віліне; с. Полюшко,Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98433; 99814)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК (вул. Сімферопольська 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №0000151502 від 16.03.2011.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛГТ" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача - Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2011 та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі-Закону України № 1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997(далі -Закон України №168/97-ВР)

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛГТ", суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на податковий кредит, оскільки ним дотримані всі передбачені законом умови щодо виникнення такого права.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЛГТ» зареєстроване як юридична особа Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим 22.01.1997, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серія АБ № 190100 від 23.12.09 та свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 570940 (а.с. 9) Згідно КВЕД 50.50.0 основною діяльністю позивача є роздрібна торгівля пальним.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 04.03.2011 року №57/15-2/24510303 (а.с. 11-25).

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168), що призвело до завищення суми податкового кредиту (заниження суми податку до сплати в бюджет за наслідками звітних податкових періодів) на загальну суму 326 773,00 грн., у тому числі: за травень 2010 року -64502,00 грн.; червень 2010 року -на суму 108409,00 грн.; за липень 2010 року - на суму 117688,00грн.; серпень 2010 року - на суму 36174,00 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0000151502 від 16.03.2011 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 408466,25 грн., у тому числі: 326773,00 грн. -за основним платежем, 81 693,25 (а.с. 28) грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон України №168/97-ВР) бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у спірному періоді суми податку, сплаченого у ціні товарів, придбаних у ПП «ФІРМА-АНГЕЛІНА»та ПП «МЕГА-МІКС»

За господарськими операціями із ПП «ФІРМА-АНГЕЛІНА»позивачем сформовано податковий кредит у червні-серпень 2010 року на суму 262271,51 грн.; за операціями із ПП «МЕГА-МІКС»- податковий кредит за травень 2010 року у сумі 64501,67 грн.

В акті перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань у розрізі контрагентів виявлено розбіжності по даним контрагентам.

В акті перевірки із посиланням на положення статей 207, 208 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 19 статті 2 Бюджетного кодексу, пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено про нікчемність правочинів, укладених позивач із зазначеними суб'єктами господарювання.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Судова колегія зазначає, що відповідачем в акті перевірки не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем зазначених норм, оскільки стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних, виданих ПП «ФІРМА -АНГЕЛІНА»та ПП «МЕГА-МІКС»не зазначено жодного зауваження.

Крім того, з огляду на вид проведеної перевірки відповідач не мав можливості перевірити необхідні документи. Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків актів перевірки.

Виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через нікчемність укладених господарських зобов'язань, які, на його думку, не можуть створювати наслідків у податковому обліку сторін.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За даних обставин, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Так, позивачем наданий договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 09/10-П від 05.05.2010, податкові накладні, видані ПП «МЕГА-МІКС»№ 3900 від 17.05.10, № 3984 від 21.05.10, № 3984 від 31.05.10,(а.с. 38-40), видаткові накладні(а.с. 44-46),товарно- транспортні накладні (а.с. 41-43), що підтверджують факт поставки позивачу ПП «МЕГА-МИКС»нафтопродуктів, платіжні доручення та виписки з обслуговуючого банку про сплату вартості поставлених товарів (а.с.49-67).

Крім того, позивачем наданий договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 07/10-06 від 07.06.2010, податкові накладні, видані ПП «ФІРМА -АНГЕЛІНА»№ 351 від 07.06.10, № 437 від 14.06.10, № 486 від 17.06.10, № 536 від 22.06.19, № 552 від 23.06.10, № 650 від 01.07.2010, № 749 від 08.07.10, № 788 від 12.07.2010, № 790 від 12.07.2010, № 929 від 22.07.10, № 978 від 02.08.10 (а.с. 69-79), товарно - транспортні накладні (а.с.80-90), що підтверджують факт поставки позивачу ПП «ФІРМА-АНГЕЛІНА»нафтопродуктів.; видаткові накладні (а.с. 91-100); платіжні доручення та виписки з обслуговуючого банку про сплату вартості поставлених товарів (а.с.101-160).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що як вбачається із податкових накладних позивачу був поставлений товар (нафтопродукти) фактично отриманий, що підтверджується накладними, вартість товару була сплачена в повному обсязі, про свідчать платіжні доручення про оплату товару.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Тому недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що контрагентами позивача не відображено податкове зобов'язання відносно позивача на суму податку на додану вартість, а тому позивач не має права на включення суми 326773,00 грн. до складу податкового кредиту, оскільки позивач не може відповідати за дії контрагентів щодо відображення податкових зобов'язань.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, у тому числі, не надано доказів того, що позивач порушив вимоги діючого законодавства щодо оподаткування, також не доведено нікчемність або визнання недійсними угод, укладених позивачем за вказані податкові періоди, податкові зобов'язання і податковий кредит по яким відображені в податкових деклараціях, а надані позивачем письмові пояснення щодо фактичного виконання господарських операцій, отриманий товар використовується у господарській діяльності позивача суми податку на додану вартість сплачені контрагентам у складі вартості товарів, податкові накладні відповідають вимогам закону, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. №0000151502 від 16.03.2011.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим правомірно визнано протиправним та скасовано.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекціії у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2011 у справі № 2а-3623/11/0170/6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук