Постанова № 23701531, 19.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 року 2а-911/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс»(далі позивач, Товариство) з позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2012 №2150000270232, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 330 176,00 грн., де 297 688,00 грн. основний платіж, 32 488,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

23.03.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Білоцерківську обєднану державну податкову інспекцію Київської області замінено на Білоцерківську обєднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби (далі відповідач, Податковий орган).

Позовні вимоги полягають у тому, що позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення Товариству основної суми грошового зобовязання на 283 075,00 грн., та відповідного застосування штрафних санкцій в сумі 27 203,00 грн. Тому позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, необгрунтованим, безпідставним, прийнятим всупереч чинному законодавству України і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Податковим органом необгрунтовано встановлено завищення з боку позивача податкового кредиту з ПДВ в сумі 283 075,00 грн., оскільки зобов'язання, які виникли на підставі договірних відносин між Товариством та ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд»є реальними; фактично товари були поставлені постачальниками та прийняті покупцем; грошові кошти в оплату товару перераховані безготівковим шляхом; отриманий товар був використаний у господарській діяльності Товариства, податкові зобов'язання відображені у податкових деклараціях, а право формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд», які засвідчують постачання товарів, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 283 075,00 грн.

Отже, враховуючи викладене, позивач вважає, що правомірно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 283 075,00 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням у контрагентів товарів. Таким чином, у діях Товариства відсутні ознаки протиправних діянь, передбачених п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, в задоволенні позову просив відмовити у звязку з виявленими під час документальної планової виїзної перевірки позивача порушеннями вимог чинного податкового законодавства. Зокрема, в порушення п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України Товариством завищено податковий кредит в результаті встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 283 075,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 70 716,00 грн., травень 2011 року - 157 953,00 грн., за липень 2011 року - на суму 54 406,00 грн. Так, перевіркою встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, які не відображені у податкових зобов'язаннях постачальників ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд».

Таким чином, податкове повідомлення - рішення № 2150000270232 від 13.02.2012 винесено згідно з нормами чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс»перереєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області від 18.11.2008, свідоцтво про державну реєстрацію від 12.02.2003, код ЄДРПОУ 32393877,свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.02.2003 №14168119, індивідуальний податковий номер 323938710278.

На підставі направлень від 23.12.11 № 784, 785, 786, 787, 788, виданих Податковим органом, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіку на грудень 2011 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт від 30.01.2012 № 221/23-2/32393877/23 (далі Акт), за висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, яке призвело до завищення Товариством податкового кредиту на загальну суму 283 075,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 70 716,00 грн., травень 2011 року - 157 953,00 грн., за липень 2011 року - на суму 54 406,00 грн.

Такого висновку Податковий орган дійшов у звязку з наступними встановленими обставинами.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 на підставі таких документів: журнали ордера по рахунках 281 «Товари на складі», № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 92 «Адміністративні витрати», 644 «Податковий кредит», реєстри податкових накладних, податкові накладні на придбання, встановлено завищення задекларованих Товариством показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 283 075,00 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 70 716,00 грн., травень 2011 року а суму 157 953,00 грн., за липень 2011 року на суму 54 406,00 грн.

Так, перевіркою встановлено віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, які не відображені у податкових зобов'язаннях постачальників, а саме: за квітень 2011 року на суму ПДВ 70 716,00 грн. по податковій накладній № 28410 від 28.04.2011, виписаній від імені ТОВ «Інсатбуд»; за травень 2011 року на суму ПДВ 157 953,00 грн., в т.ч. по податковій накладній № 109 від 04.05.2011 на суму 68 333,33 грн., виписаній від імені ТОВ «Інсатбуд», по податковій накладній № 119 від 04.05.2011 на суму 76 517,51 грн., виписаній від імені ТОВ «Альфакомтрейд», по податковій накладній № 117 від 04.05.2011 на суму ПДВ 13 101,9 грн., виписаній від імені ТОВ «ТД «Трейдстар»; за липень 2011 року на суму ПДВ 54 406,00 грн. по податковій накладній № 97 від 27.09.2011, виписаній ТОВ «Альфакомтрейд».

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа Податкового органу, адресованого позивачу, від 01.11.2011 №31964/10/15-3 про надання пояснень та їх документального підтвердження, відповідач відповідно до положень пункту 201.6 ст. 201 ПК України повідомив Товариство про наявність у Реєстрі розбіжностей з даними контрагентів, а саме ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд»та запропонував уточнити податкові зобовязання без застосування штрафних санкцій. Проте позивач наданим йому правом не скористався, уточнення не здійснив.

На підставі викладеного та за результатами проведеної перевірки за порушення Товариством, зокрема, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 №2150000270232, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 330 176,00 грн., де 297 688,00 грн. основний платіж, 32 488,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із визначеним у податковому повідомленні-рішенні грошовим зобовязанням, а саме основним платежем у розмірі 283 075,00 грн. та, відповідно, штрафними санкціями в сумі 27 203,00 грн., щодо взаємовідносин із ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд», позивач звернувся до суду із даним позовом.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд»Товариством із позовною заявою надано такі документи: копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних, банківські виписки, на підставі яких вбачається наступне.

Товариство здійснює господарську діяльність у сфері виробництва та купівлі-продажу спецодягу, робочого взуття та засобів індивідуального захисту. З метою придбання необхідних товарів позивачем укладено з ТОВ «Інсатбуд»договір купівлі-продажу № 18/04-01 від 18 квітня 2011 року, з ТОВ «ТД «Трейдстар»договір поставки № 82/06 від 01 квітня 2011 року, з ТОВ «Альфакомтрейд»договір б/н від 04.04.2011 року. Відповідно до умов вказаних договорів позивач зобовязується прийняти і оплатити товар, а контрагенти його надати відповідно до асортименту, визначеному у видаткових накладних, погодженому у заявках тощо.

Позивач у позовній заяві стверджує, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 18/04-01 від 18 квітня 2011 року 28.04.2011 Товариством отримано від ТОВ «Інсатбуд»товар на загальну суму 424 299,51 грн., у т.ч. ПДВ 70 716,58 грн., що підтверджується видатковою накладною № 519. Тоді як з наданих копій первинних документів вбачається, що на вказану суму виписано видаткову накладну № ІН-0028410.

Крім того, у своїх доводах стверджує, що 04.05.2011 Товариством отримано від ТОВ «Інсатбуд»товар на загальну суму 410 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 68 333,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 584. В той же час, на підтвердження отримання вказаного товару позивачем надано видаткову накладну від 04.05.2011 №109.

Таким чином, Товариство наполягає на тому, що ним отримано всього від ТОВ «Інсатбуд» товару на загальну суму 834 299,51 грн.

На підтвердження оплати за отриманий товар позивач у позовній заяві зазначає таке: 26.05.2011 ТОВ «Валтекс»було здійснено часткову оплату за товар, поставлений за накладною № 519, в розмірі 150 000,00 грн., 03.06.2011 ТОВ «Валтекс»здійснено часткову оплату за товар, поставлений за накладною № 519, в розмірі 274 299,51 грн., 07.06.2011 ТОВ «Валтекс»було здійснено оплату за товар, поставлений за накладною № 584, в розмірі 410 000,00 грн.

Разом з тим, на підтвердження власних доводів про оплату товару, а в його ціні сум ПДВ, включених до податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Інсатбуд», надано податкові накладні від 28.04.2011 №28410 на суму 424 299,51 грн. та від 04.05.2011 №109 на суму 410 000,00 грн. Крім того, надано роздруківки банківських виписок без жодних реквізитів фінансової установи, зокрема, Б/В від 26.05.2011 № ВТ-0000285, в якій зазначено про перерахування на адресу ТОВ «Інсатбуд»150 000,00 грн. за спецодяг, Б/В від 03.06.2011 №ВТ-0000306, в якій зазначено про перерахування на рахунок ТОВ «Інсатбуд»274 299,51 грн., Б/В від 07.06.2011 ВТ-0000313, в якій зазначено про перерахування на рахунок ТОВ «Інсатбуд»410 000,00 грн. згідно з накладною №109.

13.03.2012 на вимогу суду позивачем надано виписки банку з відмітками банківської установи, з яких дійсно вбачається перерахування Товариством на рахунок ТОВ «Інсатбуд» коштів у загальній сумі 834 299,51 грн. в межах договору № 18/04-01.

Також, у своїх доводах позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки № 82/06 від 01 квітня 2011 року 04.05.2011 ТОВ «Валтекс»було отримано від ТОВ «ТД Трейдстар»товар на загальну суму 78 611,39 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 585, № 598. В той же час, на підтвердження отримання вказаного товару від контрагента Товариством надано завірену копію видаткової накладної від 04.05.2011 №117 на загальну суму 78 611,39 грн., в т.ч. ПДВ 13 101,90 грн.

Крім того, на підтвердження правомірності включення зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту за травень 2011 року позивачем надано копію податкової накладної від 04.05.2011 №117. На вимогу суду позивачем надано банківські виписки з реквізитами банківської установи, з яких вбачається, що 20.06.2011 Товариством по договору № 82/06 здійснено часткову оплату в розмірі 45 000,00 грн. і 23.06.2011 на рахунок ТОВ «ТД «Трейдстар»здійснено часткову оплату в розмірі 33 611,39 грн.

Таким чином, позивачем доведено факт перерахування коштів у сумі 78 611,39 грн. на користь ТОВ «ТД «Трейдстар»в межах договору № 82/06 від 01 квітня 2011 року.

Крім того, позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки від 04 квітня 2011 року 04.05.2011 ТОВ «Валтекс»було отримано від ТОВ «Альфакомтрейд»товар на загальну суму 459 105,04 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 586. Тоді як на підтвердження надано видаткову накладну на вказану суму під №119 від 04.05.2011.

Також, у своїх доводах позивач стверджує, що 06.07.2011 ним отримано від ТОВ «Альфакомтрейд»товар на загальну суму 235 252,23 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 841. 06.07.2011 Товариством отримано від ТОВ «Альфакомтрейд»товар на загальну суму 91 184,48 грн., у т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 842. В той же час, на підтвердження отримання вказаного товару на загальну суму 326 436,71 грн. позивачем надано копію однієї видаткової накладної від 06.07.2011 №АЛ-0000097.

На підтвердження правомірності включення зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту за травень 2011 року позивачем надано копію податкової накладної від 04.05.2011 №119 на суму 459 105,04 грн., в т. ч. ПДВ 76 517,51 грн. та податкової накладної від 06.07.2011 №97 на загальну суму 326 436,71 грн., хоч у позовній заяві Товариство посилається на податкову накладну від 27.09.2011 із вказаною сумою за отриманий товар.

Позивач стверджує, що в оплату за придбаний товар 21.06.2011 Товариством на користь ТОВ «Альфакомтрейд»здійснено перерахунок в розмірі 170 000,00 грн., 23.06.2011 в розмірі 266 388,61 грн., 25.06.2011 в розмірі 22 716,43 грн., 06.07.2011 в розмірі 187 000,00 грн., 06.07.2011 в розмірі 8 000,00 грн., 11.08.2011 в розмірі 70 000,00 грн., 16.08.2011 в розмірі 395 000,00 грн.

Таким чином, Товариство запевняє, що всього ним отримано від ТОВ «Альфакомтрейд»товару на загальну суму 785 541,75 грн., де ПДВ 130 923,63 грн.

Всього сплачено в межах вказаного договору поставки на користь контрагента 1 119 105,04 грн., тоді як оплату в сумі 170 000,00 грн. 21.06.2011 нічим не підтверджено.

З наявних у матеріалах справи додатків №5 до декларацій з ПДВ за квітень, травень та липень вбачається, що вказані вище податкові накладні в межах договорів з контрагентами ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд»позивачем включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, та, відповідно, на їх підставі сформовано податковий кредит

Окрім викладеного, на підтвердження реальності отримання товарів за описаними договорами та відповідно до отриманих податкових накладних позивачем надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля від 28.04.2011 №074221, від 04.05.2011 б/н, від 06.07.2011 №074449.

Із вказаних подорожніх листів вбачається, що протягом вказаних дат вантажний автомобіль марки «Богдан»або «ГАЗ»перебував у розпорядженні Товариства та рухався по маршруту м. Київ - м. Біла Церква. Проте із вказаних первинних документів не можливо встановити з якою метою здійснювали рух вантажні автомобілі та чи здійснювали вони перевезення товарів відповідно до податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит.

Водночас, на підтвердження отримання товарів та реальності договорів поставки, купівлі-продажу позивач надав суду оригінали прибуткових накладних, зокрема, від постачальника ТОВ «ТД «Трейдстар»від 04.05.2011 № ВТ-0000585 на суму 1 534,45 грн., в т.ч. ПДВ 255,74 грн., і від 04.05.2011 №ВТ-0000598 на суму 77 076,94 грн., в т.ч. ПДВ; від постачальника ТОВ «Інсатбуд»від 28.04.2011 №ВТ-0000519 на суму 424 299,51 грн., в т.ч. ПДВ, від 04.05.2011 №0000584 на суму 410 000,00 грн., в т.ч. ПДВ; від постачальника ТОВ «Альфакомтрейд»від 04.05.2011 №ВТ-0000586 на суму 459 105,04 грн., в т.ч. ПДВ 76 517,51 грн., від 06.07.2011 №ВТ-0000842 на суму 91 184,48 грн., в т.ч. ПДВ, від 06.07.2011 №ВТ-0000841 на суму 235 252,23 грн., в т.ч. ПДВ 39 208,71 грн.

Із вказаних прибуткових накладних вбачається, що на місці підпису особи, яка відвантажила товар (постачальника) у всіх прибуткових накладних знаходяться одинакові мокрі підписи без розшифровки, тобто від імені трьох контрагентів-постачальників підписалася одна і та ж невідома особа.

Із наданих відповідачем на вимогу суду додатків №5 до декларацій з податку на додану вартість контрагентів позивача ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд»за квітень, травень та липень 2011 року вбачається, що вказані постачальники товарів підписані від їх імені податкові накладні не включили до власних реєстрів та податкових зобовязань з податку на додану вартість.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2012 позивачем не надано заявок на придбання товару, зокрема, по договору поставки від 04.04.2011, а також товарно-транспортних накладних, що свідчать про переміщення товару, визначеного в податкових накладних, які Товариством включено до податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, під час дослідження наданих письмових доказів, зокрема, копій податкових та видаткових накладних, судом встановлено, що податкова накладна від 06.07.2011 №97 на суму 326 436,71 грн. та видаткова накладна від 06.07.2011 №АЛ-0000097 на вказану суму, виписані від імені ТОВ «Альфакомтрейд»не містять відтиску печатки юридичної особи, якою скріплюється підпис посадової особи, що їх виписала.

Судом встановлено, що відповідно до реєстраційної інформації по платниках податків, яку на вимогу суду надано відповідачем, держреєстрацію ТОВ «Інсатбуд»скасовано 23.02.2012, держреєстрацію ТОВ «ТД «Трейдстар»скасовано 24.02.2012, ТОВ «Альфакомтрейд»визнано банкрутом та 08.12.2011 знято з обліку в органах державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене і те, що предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про необхідність встановити реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд»; правомірність включення Товариством до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від вказаних постачальників товарів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд не бере до уваги наступні доводи позивача щодо реальності та фактичного здійснення господарських операцій між Товариством та контрагентами.

Не можуть свідчити про реальність операцій з купівлі-продажу товарів надані позивачем подорожні листи вантажного автомобіля від 28.04.2011 №074221, від 04.05.2011 б/н, від 06.07.2011 №074449, оскільки вони не містять інформації щодо вантажу, який перевозився. Вказані листи також містять реквізити виключно Товариства і жодним чином не вказують на перебування автомобілів за адресами контрагентів.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 р. N 1024, під кодом 0903017 передбачено первинний документ «видатково-прибуткова накладна»для роздрібної торгівлі. Разом з тим, таких первинних документів як прибуткова накладна чи видаткова накладна не передбачено. Тобто, надані позивачем видаткові та прибуткові накладні це, по суті, первинні документи, які повинні відповідати вимогам видатково-прибуткових накладних. Таким чином, суд не бере до уваги як доказ надані Товариством саме прибуткові накладні, на номера яких у позові посилається позивач при доказуванні фактів отримання товарів від контрагентів, оскільки всі прибуткові накладні від імені постачальників ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд»підписано однією особою, підпис якої не розшифровано та не скріплено печатками вказаних контрагентів.

В той же час, як встановлено з матеріалів справи по взаємовідносинах із ТОВ «ТД «Трейдстар»позивачем надано копію однієї видаткової накладної від 04.05.2011 №117 на суму 78 611,39 грн., а також оригінали двох прибуткових накладних від 04.05.2011 № ВТ-0000585 на суму 1 534,45 грн., в т.ч. ПДВ 255,74 грн., і від 04.05.2011 №ВТ-0000598 на суму 77 076,94 грн., в т.ч. ПДВ. По взаємовідносинах із ТОВ «Альфакомтрейд»позивачем надано, зокрема, копію однієї видаткової накладної від 06.07.2011 №АЛ-0000097 на суму 326 436,71 грн., а також оригінали двох прибуткових накладних від 06.07.2011 №ВТ-0000842 на суму 91 184,48 грн., в т.ч. ПДВ, від 06.07.2011 №ВТ-0000841 на суму 235 252,23 грн., в т.ч. ПДВ 39 208,71 грн. Таким чином, позивач для підтвердження отримання від контрагентів товару в межах укладених договорів надав суду, по суті, два різні варіанти первинних документів видатково-прибуткових накладних.

Крім того, судом встановлено, що отримані від ТОВ «Альфакомтрейд»податкова та видаткова накладні №97 від 06.07.2011 носять сумнівний характер, оскільки не містять відтиску печатки юридичної особи.

Так, відповідно до п. 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, затвердженої Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 за №55, відбитком печатки засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

Приймаючи рішення в даній справі, суд не вважає, що для формування податкового кредиту з ПДВ достатньо доказів здійснення перерахування коштів покупцем на рахунок продавців, а необхідною умовою, також, є факт здійснення поставки та отримання власне товарно-матеріальних цінностей, які відображені у податкових накладних.

Аналогічна позиція щодо обґрунтованості документів, які надають право на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, була предметом аналізу у постанові Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 4970766. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обовязковими, але не вичерпними. У даному рішенні Верховним Судом України зазначено, що суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у податкового органу докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності. Якщо податковим органом таких доказів не надано або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами четвертою, пятою статті 11 КАС, зобовязаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Отже, факт сплати Товариством на рахунки контрагентів коштів, визначених в податкових накладних, не є беззаперечним доказом права формування Товариством податкового кредиту по вказаних податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Також, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено що, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що Товариство повідомлялося Податковим органом про факт існування розбіжностей між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобовязаннями його контрагентів.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивача на факт отримання від зареєстрованих у встановленому порядку контрагентів належним чином оформлених податкових накладних як на доказ правомірності включення відображених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Так, пункт 201.6 ст. 201 ПК України передбачає саме одночасне відображення податкових накладних і в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідачем суду доведено факт відсутності включення контрагентами позивача до власних реєстрів виданих податкових накладних тих первинних документів, на підставі яких Товариством сформовано податковий кредит.

Відповідно до частини 3 статті 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи відсутність прямих доказів факту постачання товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних), беручи до уваги не відображення у власній податковій звітності підприємствами-контрагентами позивача виданих податкових накладних, суд дійшов висновку про безпідставність включення Товариством до складу податкового кредиту коштів, відображених у взаємовідносинах з ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд».

Щодо доводів позивача про те, що Товариство вважає правомірним включення до податкового кредиту даних, відображених у виданих належним чином зареєстрованими субєктами господарювання податкових накладних, суд звертає увагу на положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, якими встановлено, зокрема, наступне.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З викладених правових норм вбачається, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг, в даному випадку Товариства, захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента. В той же час, позивачем суду не надано жодних підтверджуючих даних, які б свідчили про здійснення ним дій, спрямованих на правомірне та обґрунтоване декларування податкового кредиту за накладними, отриманими від ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «Альфакомтрейд».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги доведеність відповідачем факту включення Товариством до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, які не відображені у податкових зобовязаннях постачальників, не доведеність позивачем реального здійснення господарських операцій, зокрема, факту постачання товарно-матеріальних цінностей, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 квітня 2012 р.