Рішення № 2369703, 11.11.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" листопада 2008 р. Справа № 9/526-08

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»ім. М.П. Загороднього, м. Київ,

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Макс-2001», с. Петрушки, Києво-Святошинський район,

про стягнення 1 192 037 грн. 12 коп. збитків,

за участю представників:

позивача:Харченко В.В., довір. № 227 від 08.04.2008р.,

відповідача:Виборнов О.А., довір. № 12/01-9 від 12.01.2007р. обставини справи:

Відкрите акціонерне товариств трест «Київміськбуд-1»ім. М.П. Загороднього (далі –ВАТ «Київміськбуд-1», Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-2001»(далі –ТОВ «Макс-2001», Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 1 192 037 грн. 12 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.05.2008р. між ВАТ «Київміськбуд-1»ТОВ «Макс-2001»був укладений Договір №10305/2 про надання послуг краном РДК-250, відповідно до п.п.1.1.,1.3. якого відповідач взяв на себе обов’язки по наданню вантажопідіймальних послуг краном RDK-250-2 на будівельному об’єкті позивача, який розташований за адресою м. Київ вул. І. Гонти,7. За твердженням позивача також на вищевказаному будівельному об’єкті проводились роботи за допомогою підйомника мачтового вантажно-пасажирського НЕК PLA-1200, що належить «позивачу»на підставі Договору фінансового лізингу №32/2005-ОБ від 27.12.2005р. Також, як зазначає позивач, 03.07.2008р. на згадуваному вище будівельному об’єкті позивача сталась аварія внаслідок якої кран, що належить відповідачу, при виконанні вантажопідіймальних робіт, перекинувся та власною стрілою завдав пошкодження підйомнику позивача. Вважає, що саме на відповідача покладається тягар відповідальності за завдану аварією шкоду, яка за розрахунком позивача становить 1 192 037 грн. 12 коп., що є вартістю нового підйомнику, оскільки, пошкоджений не підлягає ремонту, а модель знята з виробництва.

Відповідач позов заперечує. У відзиві на позов зазначає, що згідно договору № 10305/2, відповідальність за підготовку майданчика для установлення крана відповідно до НПАОП 0.00-1.01-07, установлення крана відносно об'єкта будівництва у визначене ПВР положення згідно характеристик вантажопідіймальності крана та з дотриманням вантажної стійкості крана несуть виконроб позивача Яковішен С.В. та майстер Даниленко М.М. Відповідальність за правильне стропування вантажу у передбаченій пояснювальною запискою до ПВР тарі та згідно схем стропування і відповідно до вантажопідіймальності крана несуть стропальники позивача Живіло М.А., Недашковський М.І., Покотило А.А., Глушаниця М.І., Охрименко В.П. Зазначає, що в порушення вимог НПАОП 0.00-1.01-07 та ПВР, кранівник не був ознайомлений з ПВР та схемами стропування вантажів (у ПВР не має особистого підпису кранівника), а отже, не міг і не повинен був знати вагу бадді, що використовувалась як тара для підняття цегли, а повинен був виконувати команди стропальників та сигнальника на підняття засторопованого вантажу. Вважає, що шкода спричинена позивачу саме з вини позивача, який порушив вимоги експлуатації та установки крану.

В ході розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про відмову в прийнятті позовної заяви відповідно до ст. 62 ГПК України. Клопотання судом відхилене як безпідставне, оскільки провадження у справі порушене.

Зустрічний позов ТОВ «Макс-2001»до ВАТ «Київміськбуд-1»про стягнення 94470,86 грн. заборгованості за виконані роботи та 217605,00 грн. пені за час простою крана, 50000 грн. збитків завданих майну та 22120,00 грн. за підняття та демонтаж крана повернуто без розгляду, як такий, що не відповідає вимогам ст. 60 ГПК України.

В судовому засіданні 11.11.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові.

Представник відповідача позов заперечив з підстав викладених у відзиві та додаткових до нього поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

19.05.2008р. Позивач та Відповідач уклали Договір №10305/2 про надання послуг краном РДК-250 (далі Договір надання послуг краном).

Відповідно до п.п. 1.1.,1.3. Договору надання послуг краном, Відповідач взяв на себе обов’язки по наданню вантажопідіймальних послуг краном RDK-250-2 (далі Кран), реєстраційний №18527, заводський №10305, виготовлено в 1985р. в Німеччині, на будівельному майданчику Позивача за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 7, а позивач зобов’язався приймати і оплачувати надані виконавцем послуги.

Отже, між сторонами виникли відносини з надання послуг, що регулюються зокрема нормами глави 63 ЦК України. Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Умовами договору сторони передбачили (п.1.4.), що строк виконання робіт краном становить 3 (три) місяці починаючи з дати підписання акта приймання-передачі крана на об’єкті. Відповідно Договору надання послуг краном, визначено, що підставою для початку надання послуг є підписання акту приймання-передачі крану на об’єкті замовника (2.1.). Відповідно до положень п.4.1 договору на виконавця (відповідача у справі) покладається, в тому числі: надання послуг краном кваліфікованим персоналом, який здійснює його експлуатацію і належне технічне обслуговування та відповідає за технічний стан крану; до початку робіт ознайомитись з проектом виконання робіт Замовника; організувати доставку технічно справного крану на об’єкт та оперення його після закінчення робіт до місця стоянки з об’єкту, провести монтаж та демонтаж крану; здати кран в експлуатацію Держохоронпраці та Котлонагляду спільно з замовником; забезпечити на об’єкті належну експлуатацію крана та його технічне обслуговування кваліфікованими кранівниками із оплатою її праці; усувати власними силами можливі несправності на крані; передати на об’єкті кран та майно крана під охорону замовника у поза робочий час в разі відсутності його експлуатації; дотримуватися на об’єкті обслуговуючим персоналом крана правил техніки безпеки, вимог правил пожежної безпеки, правил обслуговування електроустановок споживачів, вимог охорони праці.

Відповідно до п. 4.2. договору на замовника (позивач у справі) покладається, зокрема, забезпечення фронту робіт для крана, забезпечення на об’єкті для потреб крана електропостачання, водопостачання; у разі необхідності - влаштування на об’єкті дороги для доставки крана до місця роботи; забезпечення умов для безпечної доставки та повернення крану з об’єкту будівництва; забезпечити для роботи крану особами-стропальниками, атестованими у встановленому порядку, забезпечення надання виконавцю можливості проведення належного технічного обслуговування крана персоналом.

Отже, виходячи з умов договору між позивачем та відповідачем, саме на останнього покладено обов’язок забезпечити належні монтаж, демонтаж та експлуатацію крану.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання п. 2.1. договору, 20.05.2008р. виконавець передав, а замовник прийняв кран на будівельному майданчику. Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що згідно цього акту кран було передано позивачу у використання, оскільки між сторонами виникли відносини з надання послуг, а не майнового найму (що передбачає передання речі наймачу). Актом від 20.05.2008р. сторони лише засвідчили факт готовності крану до роботи на об’єкті позивача.

Згідно з актом оперативної перевірки від 17.07.2008р., 10.06.2008р. після монтажу проведено повний технічний огляд крану. Роботи на крані, як підтверджується матеріалами справи, проводились кранівниками відповідача.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, на вищевказаному будівельному майданчику також проводились роботи за допомогою підйомника мачтового вантажно-пасажирського НЕК PLA-1200 (далі підйомник), реєстраційний №38, заводський № 200508010, виготовлено 30.08.2005р. в Нідерландах, що належить позивачу на підставі Договору фінансового лізингу №32/2005-ОБ від 27.12.2005р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(Лізингодавець).

03.07.2008р. на будівельному майданчику Позивача сталась аварія внаслідок якої кран, що належить Відповідачу, при виконанні вантажопідіймальних робіт, перекинувся та власною стрілою завдав пошкодження Підйомнику Позивача.

Факт падіння крану RDK 250-2 на підйомник PLA 1200 зафіксований Державною інспекцією промислової безпеки та охорони праці в котлонагляді та за підйомними спорудами у Акті оперативної перевірки № 68-07 від 17.07.2008 року.

Позивач повідомив про аварію Лізингодавця та страхову компанію з подальшим наданням Страховику необхідних документів передбачених умовами Договору страхування.

22.07.2008р. Позивач отримав від Страховика лист №1505 від 17.07.2008р. в якому останній, посилаючись на умови Договору страхування та на норми Закону України „Про страхування” повідомив Позивача про те, що подія яка сталась із застрахованим майном не є страховим випадком, внаслідок чого Страховик відмовляється здійснити виплати страхового відшкодування.

Після цього, 12.08.2008р. Позивач надіслав Відповідачу вимогу про відшкодування завданих аварією збитків.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку із заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким є кран, що належить відповідачу, внаслідок зазначеної аварії.

Спеціальними нормами, які визначають поняття джерела підвищеної небезпеки, підстави виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є статті 1187 та 1188 Цивільного кодексу України.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обставиною, яка звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є його вибуття з володіння суб'єкта відповідальності внаслідок неправомірних дій інших осіб, або завдання шкоди внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

При цьому, обов'язок доведення обставин, що виключають відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, покладається на його володільця.

Таким чином, підставами виникнення цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки є наявність шкоди, протиправна дія заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

Відповідно до акту перевірки № 68-07 від 17.07.2008 року інспекцією зафіксовані наступні порушення: кранівник установив стріловий самохідний кран не на підготовленому майданчику, що є порушення п. 3.13. Типової інструкції кранівників (машиністів) стрілових самохідних кранів” НПАОП 0.00-5.03-95; не у відповідності до схем стропування вантажів проведено зачіплювання вантажу, а саме двох піддонів з цеглою, що є порушенням п.3.2. Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників, які обслуговують вантажопідіймальні крани” НПАОП 0.00-5.04-95; не організовано проведення робіт краном в повній відповідності з проектом виконаних робіт, що є порушенням п.2.1.1. „Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами” НПАОП 0.00-5.06-94; не отримано рішення від посадової особи Держгірпромнагляду про можливість експлуатації крана р. 18527 після монтажу, пов’язаного із установленням крана на нове місце, що є порушенням п.п. 7.2.2.3, 7.2.3 Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07.

Крім того, як підтверджується, поданими позивачем експертним висновком Державного підприємства „Київський експертно-технічний центр” №80.2 40-10-969.08 вага вантажу (500одиниць цегли + баддя), що перебував на крані в момент падіння склала 2,5 тони, що не відповідає характеристикам вантажопідіймальності крану. Як зазначається у висновку, найбільший виліт стріли крану з жорстким гуськом на допоміжному підйомі, згідно вантажних характеристик паспорту крану складає 24,65 метрів, що відповідає вантажопідіймальності 0,6 тон. Вантаж 2,5 тони знаходився на допоміжному підйомі. Фактичний виліт стріли крану з жорстким гуськом на допоміжному підйомі, за результатами геометричних вимірів склав 27 метрів, що виходить за вантажні характеристики передбачені його паспортом.

Переміщення краном вантажу вагою 2,5 тонни, за допустимих 0,6 тонни, також підтверджується висновком Державного підприємства „Київський експертно-технічний центр” №80.2 40-10-0952.08, наданим в ході судового розгляду представником відповідача.

Отже, кран був перевантажений.

Враховуючи встановлені актом перевірки порушення, суд вважає, що тягар відповідальності за шкоду, спричинену належним відповідачу джерелом підвищеної небезпеки (краном) покладається саме на відповідача, який не забезпечив належного виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо експлуатації крану, відповідно до п. 4.1 договору.

Щодо розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу суд виходить з наступного.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено судом, підйомник мачтовий вантажно-пасажирський НЕК PLA-1200, реєстраційний №38, заводський № 200508010, вигот. 30.08.2005р. в Нідерландах, належить позивачу на підставі Договору фінансового лізингу №32/2005-ОБ від 27.12.2005р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(Лізингодавець).

Пунктом 2.1. Договору лізингу, передбачено, що строк користування Підйомником становить 36 місяців з моменту його передачі за актом приймання-передачі. Такий акт приймання-передачі був підписаний 09.10.2006р., тобто на момент розгляду справи Позивач на належній правовій підставі володіє зазначеним Підйомником.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізінгоодержувач має право вимагати, у тому числі й від лізінгодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Згідно п.3.1. Договору фінансового лізингу №32/2005-ОБ від 27.12.2005р. Лізінгоодержувач (Позивач) виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного в пункті 3.5. Договору та платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна.

Станом на час вирішення спору зазначений договір є чинним, зобов’язання зі сплати лізингових платежів позивачем виконуються належним чином, що підтверджуються довідкою Лізінгодавця від 07.11.2—8р. (в матеріалах справи).

У пункті 3.2. Договору фінансового лізингу вказана загальна вартість Майна (двох підйомників) 1212563,00 грн., відповідно ціна за 1 (один) підйомник становить 606281,50 грн. Відповідно до п.3.3. Договору сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно (два підйомника) становить –247219,81грн., відповідно сума винагороди (комісії) за 1 (один) підйомник становить 123609,91 грн.

Отже, для Позивача вартість одного підйомника по Договору фінансового лізингу із врахуванням винагороди (комісії) становить 729891,41 грн.

Відповідно до листа № б/н заводу-виробника (HEK Manufacturing B.V.) від 01.08.2008р. Підйомнику завдані такі пошкодження, що виключають його подальшу експлуатацію та ремонт, і даний тип підйомника вже знято з виробництва.

Як також підтверджується матеріалами справи, позивачем надано комерційну пропозицію від ТОВ “Техмак” на підйомник, який по технічним характеристикам є аналогічним пошкодженому Підйомнику.

Зокрема, надано комерційну пропозицію на підйомник ALIMAK Scando 450, модель 14/30 (Швеція). Всі технічні характеристики на запропонований підйомник викладені у комерційній пропозиції. Згідно комерційної пропозиції, вартість підйомника ALIMAK Scando 450, модель 14/30 (Швеція) становить 158 400, 00 ЄВРО (в т.ч. ПДВ), що за курсом НБУ складає 1 132 037 грн. 12 коп.

Згідно п. 2 Роз’яснення ВАСУ від 01.04.94 р. № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди”, як у випадку невиконання договору, так і за зобов’язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов’язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов’язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Оскільки, пошкоджена модель Підйомника вже знята з виробництва та не підлягає ремонту, то відшкодування шкоди в натурі є неможливим, саме тому вартість аналогічного підйомника і є реальною вартістю втраченого Позивачем майна.

Як також підтверджується матеріалами справи, оскільки внаслідок пошкоджень, що унеможливили подальшу експлуатацію та ремонт, підйомник підлягає демонтажу, 07.08.2008року між Позивачем та ТОВ „Сучасник-КА” був укладений Договір №102 на виконання робіт з демонтажу Підйомника. Згідно п.3.1. вказаного договору, ціна робіт з демонтажу становить 60000,00 грн. Враховуючи, що зазначених майнових втрат позивач зазнав також внаслідок падіння крану та пошкодження підйомника, кошти в розмірі 60000, 00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, в повному обсязі доведеними матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а за таких обставин загальна сума збитків, що підлягають стягненню на користь позивача становить 1 192 037 грн. 12 коп.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-2001»(08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Л. Українки,28, код ЄДРПОУ 31495854) на користь Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, код ЄДРПОУ 04012655) 1 192 037 грн. 12 коп. (один мільйон сто дев’яносто дві тисячі тридцять сім грн. дванадцять коп.) збитків, 11920 грн. 37 коп. (одинадцять тисяч дев’ятсот двадцять грн. тридцять сім коп.) витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

18.11.2008р.Є.П. Євграфова