Рішення № 23696867, 12.04.2012, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 2-1960/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.04.2012 року м. Кременчук

Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Степури А.А., при секретарі Грицьковій Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс»про визнання недійсним кредитно-заставного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк»- Бордюг С.Д. звернувся до суду з позовом згідно якого прохав суд винести рішення яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором DN81AR13190118 від 23.01.2008 року в сумі 62414,15 грн., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Daewoo, Nekia, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий авто, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4 що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»(49094, м.Дніпропетровськ, вул..Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного автомобіля.

Свої вимоги мотивували тим, що відповідно до укладеного договору № DN81AR13190118 від 23.01.2008 року ОСОБА_1 23.01.2008 року отримав кредит в розмірі 74706,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.01.2005 року. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 19.08.2011 року має заборгованість 62414,15 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і ОСОБА_1 23.01.2008 року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого останній надав в заставу рухоме майно, а саме автомобіль Daewoo, Nekia, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий авто, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом згідно якого прохав суд визнати недійсним кредитно -заставний договір DN81AR13190118 від 23.01.2008 року згідно якого він отримав кредит в сумі 52127 грн., укладений між ним та ПриватБанком»від імені якого діяло ТОВ «Автокредит плюс», підписаний з одного боку ним позивачем, з іншого боку за довіреністю від ТОВ «Автокредит плюс»№ 7165 від 18.06.2007 року продавцем -консультантом ОСОБА_3

Свої вимоги мотивував тим, що 23.01.2008 року він уклав кредитно -заставний договір DN81AR13190118 згідно якого Банк зобов'язався надати йому кредитні кошти в сумі 52127 грн. на строк з 23.01.2008 року по 22.01.2005 року, а він, як позичальник зобов'язуюся прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Як зазначено в п (1) договору від імені ПриватБанку діє особа, зазначена в у пункті 17.17 цього договору, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс». Від імені товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс»за довіреністю № 7165 від 18.06.2007 року договір підписала продавець -консультант ОСОБА_3 Вказаний кредит отриманий ним для купівлі автомобіля. Кредит був отриманий в повному обсязі і на ці гроші ним був куплений автомобіль Daewoo, Nekia, д/н НОМЕР_2. Придбаний ним автомобіль відповідно до п.2.2 являється заставним майном. Згідно вимог пункту 17.1.6 договору процентна ставка становить 9,6 % річних. Відповідно до вимог пункту 17.8 договору за погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування кредитом щомісячний платіж становить 1118,84 грн. Він добросовісно виконував всі умови договору , вносив щомісячні платежі, бережливо відносився до заставного майна та зберігав його. Не зважаючи на виконання умов договору з його боку з 1-го лютого 2009 року рішенням банку безпідставно була підвищена процентна ставка за договором і з 1.02.2009 року вона становить 21 % річних. Тепер він вимушений сплачувати щомісяця 1484,98 грн. Таку суму він сплачувати не може, так як його сукупний місячний дохід становить менше цієї суми. Крім того загальна сума кредиту відповідно до пункту 17.1.1 становить 52127 грн. Майже після 2 років сплати кредиту розмір суми боргу становить , згідно довідки «ПриватБагнку»53741,45 грн. На теперішній час згідно поданого позову сума його заборгованості становить 62 414,15 грн. Тобто, чим більше він сплачує по кредиту тим більшою стає сума, яку залишилося сплатити. Після внесення ним платежів сума боргу не зменшується, а збільшується. Інакше ніж шахрайськими, такі дії Банку він назвати не може. Вважає укладений кредитно -заставний договір незаконним. Вказаний кредитний договір підписано особою, яка не мала права підпису, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Кредитно -заставний договір DN81AR13190118 від 23.01.2008 року підписаний не стороною договору та як ТОВ «Автокредит плюс»не є особою уповноваженою довіреністю ПриватБанку на підписання кредитних договорів, не уповноважений на такі дії законом чи іншими актами цивільного законодавства. Довіреність № 7165 від 18.06.2007 року надає право продавцю консультанту ОСОБА_3 підписувати документи від імені «Автокредит плюс», а не від імені ПриватБанку. В даному випадку ТОВ «Автокредит плюс»виступає в ролі посередника. Статус посередника законодавчо не визначений і не породжує юридичних прав та обов'язків. Даний кредитно -заставний договір DN81AR13190118 від 23.01.2008 року повинні були укладатися лише між Банком або його представником та скріплюватися печаткою Банку. Проте кредитно -заставний договір від 23.01.2008 року підписаний представником ТОВ «Автокредит плюс»та не скріплені печаткою Банку , а печаткою ТОВ «Автокредит плюс».

22.12.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс»про визнання недійсним кредитно -заставного договору, об'єднано в одне провадження з позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ПАТ КБ ПриватБанк -ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк прохала задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача -позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_5 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»не визнав, позовні вимоги ОСОБА_1 прохав задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Автокредит плюс»в судове засідання представника не направив, надав суду заяву, відповідно до якої вказав, що позовні вимоги не визнає, прохав розглянути справу без участі їх представника.

В судовому засіданні встановлено, що 23 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 укладено кредитно -заставний договір № DN81AR13190118. Відповідно до умов укладеного кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у сумі 52127,00 грн. на строк з 23.01.2008 року по 22.01.2015 року на купівлю автомобіля, сплату винагороди за надання фінансового інструменту, сплату за внесення в реєстр обтяжень рухомого майна, сплату страхових внесків по договорах особистого страхування, страхування наземного транспорту. Цим же договором передано в заставу рухоме майно, а саме: транспортний засіб -автомобіль марки Daewoo, Nekia, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий авто, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4 що належить ОСОБА_1 Даний договір оформлений відповідно до умов чинного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем допущено неналежне виконання умов кредитного договору, в результаті чого у нього станом на 19.08.2011 року утворилася заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк»на загальну суму 62414,15 грн.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 (Позика) глави 71 (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з вимогами ст.589 ЦК України та ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, що також встановлено кредитно-заставним договором № DN81AR13190118 від 23 січня 2008 року.

Відповідно до п.13.2 договору застави рухомого майна від 20.09.2005 року заставодержатель має право реалізувати предмет застави за ціною, вище зазначеної в цьому пункті, а саме, вище 50 % від повної вартості автомобіля, визначеної на момент укладення договору.

Таким чином, суд вбачає всі передбачені законодавством підстави для задоволення вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, що відповідатиме обставинам справи та вимогам ЗУ «Про заставу».

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк»підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст..638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, кредитний договір був укладений сторонами у письмовій формі, підписаний та виконувався сторонами протягом певного.

Про те, що волевиявлення позивача під час укладення договору було вільним, не заперечувалось представником відповідача-позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні і не зазначалось в позовній заяві самим позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи. Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підстав для звільнення сторін від доказування судом не встановлено.

Твердження відповідача-позивача ОСОБА_1 про незаконне підвищення Банком в односторонньому порядку процентної ставки за оспорюваним договором, не відповідає обставинами справи, оскільки право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом встановлено п.6.3.1 кредитно-заставного договору № DN81AR13190118 від 23 січня 2008 року, підписаного відповідачем-позивачем ОСОБА_1 особисто. При цьому, згідно п.6.3.1 вказаного кредитно-заставного договору, основною умовою при збільшенні в односторонньому порядку розміру процентної ставки, визначено своєчасне письмове повідомлення про таке збільшення позичальника протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Факт направлення повідомлення з боку ПАТ КБ «ПриватБанк»позичальнику заздалегідь 06.01.2009 року, про підвищення з 01.02.3009 року процентної ставки до 21% за кредитно-заставним договором, підтверджено листом ПАТ КБ «ПриватБанк»на адресу позичальника ОСОБА_1, з вимогою погашення боргу за кредитом від 14.10.2009 року за вих.№2822, та не оспорювався позивачем при подачі позову та його представником у судовому засіданні.

Суд також не вважає належними доказами в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 його твердження що укладений кредитно -заставний договір є незаконним, оскільки його підписано особою, яка не мала права підпису - продавцем консультантом ОСОБА_3, яка є працівником ТОВ «Автокредит плюс», а також твердження ОСОБА_1 про те, що кредитно -заставний договір DN81AR13190118 від 23.01.2008 року є недійсним, оскільки підписаний не стороною договору, та як ТОВ «Автокредит плюс», від імені якого діяла за довіреністю № 7165 від 18.06.2007 року ОСОБА_3 надає їй право підписувати документи від імені ТОВ «Автокредит плюс», а не від імені ПАТ КБ «ПриватБанк», а ТОВ «Автокредит плюс»не є особою уповноваженою довіреністю ПАТ КБ «ПриватБанк» на підписання кредитних договорів і не уповноважений на такі дії законом чи іншими актами цивільного законодавства.

При цьому суд виходить з наступного. В судовому засіданні представником позивача-відповідача повноваження ОСОБА_6 щодо укладення та підписання кредитного-заставного договору не оспорювалось. Крім того, до суду подано заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 з додатками. Згідно додатків, а саме наказу про прийняття на роботу ОСОБА_6 №963 від 02.04.2007 року до ТОВ «Автокредит плюс», договору №1 від 17.07.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ТОВ «Автокредит плюс», довіренністю №7165 від 18.06.2007 року виданою ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ім.*я ОСОБА_6 Відповідно до вищевказаних документів встановлено, що п.1.2. та п.п.2.2.9 вказаного договору від 17.07.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк»уповноважив ТОВ «Автокредит плюс»укладати від свого імені як кредитний договір, так і договір застави. З метою забезпечення виконання договору від 17.07.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк»також надав довіреність №7165 від 18.06.2007 року працівнику ТОВ «Автокредит плюс»ОСОБА_6, відповідно до пунктів 3 і 4 якого, останній надавалось право на підписання від імені ЗАТ КБ «ПриватБанк»як кредитні договори, так і договори застави.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що на момент укладення сторонами кредитного договору, останніми було додержано вимоги ст.203 ЦК України, а тому підстав для визнання кредитно -заставного договору DN81AR13190118 від 23.01.2008 року недійсним з мотивів зазначених у позові відповідачем позивачем, та заявлених у судовому засіданні представником останнього, суд не вбачає, а отже у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору необхідно відмовити у зв»язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 212, 213, 226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, Законом України „Про заставу", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення -задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості у сумі 62414,15 грн. за кредитним договором №DN81AR13190118 від 23.01.2001 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет застави автомобіль Daewoo, модель Nekia, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий авто, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4 що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»(49094, м.Дніпропетровськ, вул..Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного автомобіля.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс»про визнання недійсним кредитно-заставного договору -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»судові витрати, а саме сплачений останнім судовий збір у сумі 624 грн. 14 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 17.04.2012 року.

Суддя Степура А.А.