Постанова № 23694515, 21.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 р.Справа № 2-а/1570/69/2011

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Пеха Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "А-ТЕК Технолоджі" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "А-ТЕК Технолоджі" (надалі ТОВ "А-ТЕК Технолоджі") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень №0005812310/0 від 10.07.2009 року, №0005832310/0 від 10.07.2009 року, №0009382310/1 від 16.09.2009 року, №0009372310/1 від 16.09.2009 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.05.2009р. по 12.06.2009р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. до 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. до 31.12.2008р. За результатами перевірки був складений акт № 8081/23-3/33509308 від 17.06.2009р. /а.с.62-82/

На підставі акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0005812310/0 від 10.07.2009р. про визначення податкового зобовязання за основним платежем з податку на прибуток у сумі 283265грн. та за штрафними санкціями на суму 141426грн., усього на суму 424629грн. /а.с.90/; №0005832310/0 від 10.07.2009р. про визначення податкового зобовязання за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 656452грн. та за штрафними санкціями на суму 328226грн., усього на суму 984678грн. /а.с.91/

На податкові повідомлення-рішення, 22.07.2009 року ТОВ «А-ТЕК Технолоджі» було подано скаргу в порядку апеляційного оскарження. /а.с.92-93/ За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення /а.с.96-103/, яким скаргу ТОВ «А-ТЕК Технолоджі»задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення від 10.07.2010 року: №0005812310/0, з податку на прибуток в частині 281198грн., - за основним платежем та 140599грн., - за штрафною санкцією; №0005832310/0 з податку на додану вартість в частині 224958грн., - за основним платежем та 112479грн. за штрафною санкцією, в іншій частині скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін. За наслідками розгляду скарги відповідачем 16.09.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0009382310/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 2895грн.; №0009372310/1 з податку на додану вартість на суму 647241 грн. /а.с.137/

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Вході перевірки встановлено, що позивач застрахував нежитлове приміщення, яке не перебуває на балансі, у складі його основних фондів та в порушення п.п5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»витрати на страхування приміщення включив до складу валових витрат.

Відповідно до п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються будь-яки витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, повязаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку.

Тобто, до валових витрат платника податку відносяться витрати із страхування майна платника податку, яке знаходиться в його власності, а оскільки застраховане приміщення не перебуває на балансі та у складі основних фондів позивача, податкове зобовязання з податку на прибуток підлягає сплаті до бюджету

Крім того, згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Зазначений закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку (стану) інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування відємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підставі включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що податкові накладні складені у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем у вказаний період за названими податковими накладними формувався податковий кредит також на підставі банківських виписок та актів виконаних робіт. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про сплату ПДВ позивачем у ціні послуги за проведені роботи у вказаного контрагента.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції безпідставними та необґрунтованими, оскільки наданими суду документами, а саме: копіями банківських виписок та наданими актами виконаних робіт не підтверджуються реальний характер здійснення будівельно-монтажних робіт та придбання товару. Укладення договорів не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ПП «АНІ-С»та інш. податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

На неодноразову вимогу Одеського апеляційного адміністративного суду, позивачем не надано відомостей на підтвердження фактичного виконання будівельно монтажних робіт та придбання товару саме ПП «АНІ-С». Не надані відомості з приводу того, хто безпосередньо є виконавцем робіт, вказаних у договорах та хто здійснював поставку товару; інша інформація, відповідно до якої можна зробити висновки щодо фактичного здійснення робіт отримання послуг.

Ненадання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентом правочину є підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не були надані ДПІ та суду всі документи, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентом ПП «АНІ-С»правочину щодо здійснення будівельно-монтажних робіт та придбання товару, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції порушив норми матеріального права, тому в порядку п.4 ч.1 ст. 202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "А-ТЕК Технолоджі" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №0005812310/0 від 10.07.2009р., №0005832310/0 від 10.07.2009р., №0009382310/1 від 16.09.2009р., №0009372310/1 від 16.09.2009р.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: