Постанова № 23693666, 24.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 року Справа № 5023/007/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Бабакова Л.М., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, довіреність № 55 від 01.01.2012 року

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (вх. № 974 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року по справі № 5023/007/12

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет-Харків», м. Куп'янськ, Харківська область

про стягнення 34035,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство «Придніпровська залізниця», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет-Харків», штрафу в розмірі 34035,00 грн. за неправильне зазначення в накладній адреси одержувача, а також просив покласти на відповідача судові витрати по справі..

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року (суддя Сальнікова Г.І.) клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого штрафу задоволено. Зменшено розмір стягуваного штрафу на 90%. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Керамет-Харків" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 3403,50 грн. штрафу та 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Позивач, ДП "Придніпровська залізниця", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 р. по справі № 5023/007/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та всупереч законодавству зменшив розмір стягуваного штрафу на 90 %. Також, позивач зазначає, що відповідачем не було надано жодного доказу винятковості випадку для зменшення суми штрафу на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

Відповідач, ТОВ "Керамет-Харків", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. В обґрунтування викладених заперечень посилається на скрутний фінансовий стан підприємства на даний час, тому вважає, що стягнення штрафу в розмірі, який вимагає позивач, є не тільки економічно необґрунтованим, а й в подальшому ускладнить ведення господарської діяльності відповідачем.

Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням за № 004237 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 17.04.2012 року за відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, у липні 2011 року зі станції Основа Південної залізниці ТОВ "Керамет-Харків" здійснило відправлення вагону № 67681676, згідно накладної № 44536845, на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство "Керамет".

На вищевказане відправлення вантажу відправник надав станції навантаження заповнену накладну, у якій в графі "Одержувач" було вказано ПрАТ "Керамет" код одержувача 5841, його адреса вказана Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б. Станцією призначення було відправлено телеграму НР 66 від 27.07.2011р. про невірно зазначену адресу одержувача. На підставі телеграми зі станції відправлення № НР 2 від 27.07.2011р., листа відправника № 217 від 27.07.2011р. та договору № ПР.ДН-1-11 317/НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції Правда Придніпровської залізниці у вказаній накладній зроблено зміну адреси одержувача на вірну: з Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б на м. Донецьк, вул. Калужська, 16-а. Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 46 від 27.07.2011.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язана доставити довірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право одержання вантажу.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що по прибутті вантажу на станцію призначення було виявлено, що вказаний у накладній одержувач із вищезазначеною адресою не відповідає вказаному чотирьохзначному коду та на станції не значиться. За таких обставин залізницею було затримано вантаж та на підставі вищевказаних телеграм та листа вантажовідправника було проведено виправлення адреси одержувача, дані якої відповідають зазначеному коду. Як вказує позивач, свої зобов'язання він виконав належним чином, вантаж було видано представнику одержувача.

На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, позивачем нарахований відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати за неправильно зазначену адресу одержувача в розмірі 34035,00 грн.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що дані правовідносини регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, а також Правилами перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно Правил перевезення вантажів, розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованих в міністерстві юстиції України від 24.06.2011 р. за № 765/19503, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, в тому числі графу «Одержувач», в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом.

З матеріалів справи вбачається, що в накладній за № 44536845 правильність внесення відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника (аркуш справи 10).

Статтею 24 Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

З урахуванням наведених правових норм, а також беручи до уваги, що наданий до матеріалів справи акт загальної форми № 46 від 27.07.2011 року (аркуш справи 9) засвідчує факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, що відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

В той же час, суд першої інстанції, з урахуванням наданого відповідачем клопотання про зменшення суми нарахованого позивачем штрафу, визнав, що сума штрафу є надмірно великою, а також той факт, що відповідачем своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, позивачем не було понесено додаткових витрат. Крім того, судом взято до уваги посилання відповідача на важке фінансове становище підприємства, яке сталося внаслідок фінансової кризи в економіці України. На підставі викладеного та керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру стягуваного штрафу на 90%, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволені судом частково в розмірі 3403,50 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки в даному випадку норми п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України застосовані судом безпідставно, без об'єктивної оцінки обставин справи та без належного аналізу вимог ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України. До того ж, зменшуючи розмір штрафу, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на те, що відповідачем не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин та на скрутне фінансове становище відповідача, при цьому не зазначив конкретних обставин, які дають змогу даний випадок ототожнювати з винятковим.

Так, Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойку здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно пункту 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що у випадку неправильного зазначення маси вантажу, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі згідно до ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за всі наслідки, які виникли. Також, відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, правовий аналіз наведених положень Статуту залізниць України, дає підстави вважати, що штраф стягується за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитків.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Однак, встановлювати конкретний відсоток для зменшення штрафу або для його стягнення (в цьому випадку 90%), суд першої інстанції не мав права, оскільки тим самим змінюється розмір штрафу, встановлений Статутом залізниць України.

Що стосується наведених відповідачем доводів про скрутний фінансовий стан підприємства, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідачем не було надано до суду жодного доказу та не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму нарахованого штрафу, а також не доведено правових підстав для зменшення штрафу за неправильне зазначення в накладній адреси одержувача

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для зміни рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року по справі № 5023/007/12.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року по справі № 5023/007/12 змінити в частині стягнення з ТОВ "Керамет-Харків" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 3403,50 грн. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" (63700, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Садова, 33, р/р 26001815731380 у ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 33714374) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р 26006000012 у ДФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 30631,50 грн. штрафу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" (63700, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Садова, 33, р/р 26001815731380 у ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 33714374) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р 26006000012 у ДФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 23 квітня 2012 року