Постанова № 23693207, 24.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 5011-1/173-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Гринько О.А.

від відповідача - Костогриз О.В.

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства

«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та

Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

на рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2012 року.

у справі № 5011-1/173-2012 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

про стягнення 4 787 567,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2012 року у справі № 5011-1/173-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 317 691 (триста сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 58 коп. - інфляційних втрат, 208 405 (двісті вісім тисяч чотириста п'ять) грн. 17 коп. - 3% річних, 539 639 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 18 коп. - пені, 16 938 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. - судового збору.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Київгаз» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Провадження у справі припинити.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволені пені та 7% штрафу та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині пені та 7% штрафу в повному обсязі.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 року та від 11.04.2012 року апеляційні скарги прийнято до провадження. Розгляд справи № 5011-1/173-2012 призначено до розгляду.

В судове засідання 17.04.2012 року представник відповідача не з'явився, розгляд справи було відкладено на 24.04.2012 року та зобов'язано позивача та відповідача надати письмові пояснення щодо причини відмінностей в розрахунках наданих позивачем до позовної заяви та відповідачем під час судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Компанія, Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір №і-18/01-19 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у лютому-грудні 2011 року імпортований природний газ, надалі - газ, виключно для постачання промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими Споживачами, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1 цього договору.

На виконання п.2.1 Договору Позивач поставив протягом лютого - червня 2011 року, а Відповідач прийняв природний газ обсягом 54035621 куб. метрів на загальну суму 171345203,21грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 28.02.11, від 30.03.11, від 31.03.11, від 31.05.11, від 29.06.11, від 30.06.11.

Відповідно до п. 6.1 Договору Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору Відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ з порушенням строків визначених умовами договору.

Пунктом 7.1, 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості отриманого газу.

Відповідно до ст. 231 ГК України позивач просив суд стягнути з відповідача штраф.

У зв'язку з невчасною оплатою вартості поставленого газу позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача: 331 241,56 грн. -інфляційні втрати, 1 195 837,01 грн. -пені, 222 931,29 грн. -3% річних, 3 037 647,52 грн. штрафу та судовий збір.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічні положення містяться і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п.2 ст. 625 ЦК України).

Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі і передбачені ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, беручи до уваги контррозрахунок відповідача перевірений колегією суддів, пояснення представників сторін та матеріали справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про здійснення перерахунку інфляційних втрат та 3% річних за період з квітня - серпень 2011, становлять та підлягають стягненню в розмірі 317 691,58 грн. - інфляційних втрат, 208 405,17 грн. - 3% річних.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 3037647,52 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст.231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання умов п.6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від простроченої суми не підлягають задоволенню, оскільки умовами укладеного купівлі-продажу природного газу № і-18/01-19 від 31.01.2011 року сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором у розмірі 1195837,01 грн. зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, колегія суддів вважає, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Оскільки виняткові обставини у Відповідача відсутні, суд першої інстанції невмотивовано зменшив розмір нарахованої пені.

Застосовуючи приписи п. 3 статті 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

З огляду на викладене, колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку позивача про нарахування пені та контр розрахунку відповідача, вважає що стягнення підлягає пеня в 1079278,35 грн. саме за контр розрахунком відповідача, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни рішення господарського суду Києва від 05.03.2012 року у справі № 5011-1/173-2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Києва від 05.03.2012 року у справі № 5011-1/173-2012 змінити та викласти у наступній редакції

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 317 691 (триста сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто одну) грн. 58 коп. -інфляційних втрат, 208405 (двісті вісім тисяч чотириста п'ять) грн. 17 коп. -3% річних, 1079278 (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 35 коп. - пені, 18 931 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 04 коп. - судового збору.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5716,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Справу № 5011-1/173-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

25.04.12 (відправлено)