Рішення № 23693200, 19.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 5023/1120/12

вх. № 1120/12

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №1 від 03.01.2012р.;

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 09.06.2011р., ОСОБА_3, особисто;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Анрі", м. Харків;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків;

про стягнення 42663,63грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Анрі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №05/04-11 від 01.04.2011р. в сумі 18939,90грн., з якої 9802,04грн. - орендна плата, а 9137,86грн. - експлуатаційні та комунальні послуги; пені за весь час прострочення в сумі 1151,63грн., 336,62грн. - інфляційні втрати; 371,79грн. - 3% річних; штрафу згідно п.5.1.2. Договору - 16020,05грн.; штрафу згідно п.5.1.4. Договору - 5843,64грн. та 1609,50грн. судового збору (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.03.2012р.).

19.03.2012р. відповідач надав через канцелярію суду пояснення, в яких проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем у позовній заяві невірно вказано номер договору оренди. Разом із цим відповідачем були надані документи, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 18.04.2012р.

18.04.2012р. відповідач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№4154) про долучення до матеріалів справи доказів сплати орендної плати за договором №05/04-11 від 01.04.2011р. у розмірі 9802,04грн., які були долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні призначеному на 18.04.2012р. було оголошено перерву до 10:00 годині 19.04.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2012р., з урахуванням часткової оплати суми боргу відповідачем, позовні вимоги підтримав частково, а саме в частині стягнення заборгованості у розмірі 9137,86грн. експлуатаційних та комунальних послуг; пені за весь час прострочення в сумі 1151,63грн., 336,62грн. - інфляційних втрат; 371,79грн. - 3% річних; штрафу згідно п.5.1.2. Договору - 16020,05грн.; штрафу згідно п.5.1.4. Договору - 5843,64грн. та 1609,50грн. судового збору.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні 19.04.2012р. заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з наміром укласти мирову угоду у даній справі та на підтвердження цього було надано через канцелярію суду лист, адресований, але не направлений та невручений, позивачу, в якому відповідач просить позивача вирішити питання про підписання мирової угоди, та зазначає, що сплату 9137,86грн. буде проведено відповідачем у найкоротший термін. Крім того, відповідач та його представник підтримали, надані 19.04.2012р. через канцелярію суду, клопотання про витребування у позивача банківської виписки по рахунку Приватного підприємства "Анрі" за 29-30 вересня 2011р., з метою з"ясування платника грошових коштів в сумі 6000,00грн., та клопотання про витребування у позивача книги бухгалтерського обліку за 2011 року, оскільки з актів звірки взаєморозрахунків, наданих позивачем, не вбачається, що ФОП ОСОБА_3 29.09.2011р. було сплачено 6000,00грн., які було внесено до каси ПП "Анрі", як і попередні платежі. У зв"язку з чим відповідач і його представник в судовому засіданні вказують на те, що відповідач направив позивачу свій проект Акту звірки взаєморозрахунків, але ні доказів на підтвердження направлення Акту звірки позивачу другого екземпляру, ні самого Акту звірки відповідач суду не надав. Крім того, 19.04.2012р. відповідачем було надано через канцелярію суду супровідним листом (вх.№8397) документи для долучення до матеріалів справи, які суд долучив до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2012р. проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував, вказуючи на те, що про ведення переговорів щодо укладання мирової угоди йому невідомо, листа про укладення мирової угоди та Акту звірки взаєморозрахунків, складеного відповідачем, позивач не отримував. Щодо клопотання відповідача про витребування доказів представник позивача заперечує, посилаючись при цьому на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи клопотання відповідача про витребування доказів суд керується наступним.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 38 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

При цьому, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача банківської виписки по рахунку Приватного підприємства "Анрі" за 29-30 вересня 2011р., та про витребування у позивача книги бухгалтерського обліку за 2011 року, оскільки відповідачем не дотримано вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, які ставляться Господарським процесуальним кодексом до клопотання про витребування доказів, а саме відповідачем не доведено суду обставини, що перешкоджають відповідачу, в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, надати самому докази сплати 6000,00грн., про які вказує відповідач.

Стосовно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та інше.

В обгрунтування клопотання про відкладення розгляду справи відповідач вказує, що він має намір укласти мирову угоду з позивачем у даній справі.

З огляду на те, що позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та те, що відповідачем не доведено суду обставин, які перешкоджають вирішенню спору у даному судовому засіданні, доказів направлення листа з пропозицією укласти мирову угоду суду не надано, факт ведення переговорів щодо укладення мирової угоди позивачем не підтверджений, а також з урахуванням того, що строк вирішення спору у справі №5023/1120/12, встановлений частиною 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, закінчується 29.04.2012р., суд відмовляє в задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що укладення мирової угоди між позивачем та відповідачем є можливим в процесі виконання судового рішення.

Враховуючи, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими матеріалами і документами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01.04.2011р. між Приватним підприємством "Анрі" (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна №05/04-11, згідно з яким орендодавець зобов"язався передати орендарю у тимчасове платне користування та володіння частину будівлі "Автоцентру з адміністративними приміщеннями та виставковим залом", на умовах, визначених Договором..

Факт передачі орендованого приміщення підтверджується Актом прийому-передачі до Договору №05/04-11 від 01.04.2011р. (арк. спр. 25).

Згідно п.3.4.3. Договору, якщо інше не передбачене Договором, орендна плата сплачується орендарем щомісяця, авансом, не пізніше 20-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю.

Положеннями п.3.6.1. сторони погодили, що орендар зобов"язаний щомісяця сплатити на користь орендодавця вартість експлуатаційних послуг, а також компенсувати вартість отриманих комунальних послуг. Так, відповідно до п.3.6.3. Договору, вартість експлуатаційних послуг становить 15,00грн. за один квадратний метр приміщення, в т.ч. ПДВ 20%, що становить 699,00грн. в місяць. До складу комунальних послуг, що компенсуються орендарем орендодавцеві, відносяться послуги з опалення, вентиляція (кондиціювання), електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо. Компенсація орендодавцеві комунальних послуг здійснюється орендарем згідно показників індивідуальних лічильників, за їх наявності. В разі їх відсутності, компенсація орендодавцеві комунальних послуг здійснюється орендарем, на підставі виставленого рахунку орендодавця.

10.12.2011р. сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору оренди нерухомого майна №05/04-11 від 01.04.2011р. (арк. спр. 21), відповідно до умов якої орендар та орендодавець дійшли згоди розірвати договір оренди нерухомого майна №05/04-11 від 01.04.2011р. з 10.12.2011р.

Факт повернення орендованого приміщення орендарем орендодавцеві підтверджується Актом прийому-передачі (повернення) до Договору оренди нерухомого майна №05/04-11 від 01.04.2011р. (арк. спр. 22).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рахунків-фактур, виписаних позивачем відповідачеві, позивачем відповідачу було надано послуг за Договором оренди на загальну суму 36653,11грн., але відповідач, в порушення умов договору, надані послуги сплатив лише частково - в сумі 17713,21грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. спр. 54-61), у зв"язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 18939,90грн., з яких 9802,04грн. - орендна плата, а 9137,86грн. - експлуатаційні та комунальні послуги.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено суму заборгованості з орендної плати за договором №05/04-11 від 01.04.2011р. у розмірі 9802,04грн. (квитанція №3964.22.1 від 03.04.2012р.) та те, що, відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, суд припиняє провадження у справі в частині заявленої до стягнення позивачем суми орендної плати у розмірі 9802,04грн.

Як вже зазначалось вище, положеннями п.3.6.1. сторони погодили, що орендар зобов"язаний щомісяця сплатити на користь орендодавця вартість експлуатаційних послуг, а також компенсувати вартість отриманих комунальних послуг.

Твердження відповідача стовоно того, що позивачем не було виставлено відповідачу рахунків на сплату експлуатаційних та комунальних послуг, не можуть бути прийняті судом як обгрунтована підстава для несплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг з огляду на наступне.

Дійсно, нормами п.3.6.6. Договору встановлено, що оплата експлуатаційних та компенсація комунальних послуг здійснюється орендарем не пізніше п"ятого числа місяця, який слідує за оплачуваним, на підставі рахунків, наданих орендарю за п"ять днів до оплати.

Проте, відповідно до п.3.6.1. Договору визначено, що орендар зобов"язаний щомісяця сплатити на користь орендодавця вартість отриманих комунальних послуг на умовах визначених даним договором та цією статтею зокрема. Сума вартості експлуатаційних послуг була узгоджена сторонами й становить 15,00грн. за один квадратний метр приміщення, в т.ч. ПДВ 20%, що становить 699,00грн. в місяць, отже відповідачу було відомо в якій сумі він зобов"язаний сплачувати вартість експлуатаційних послуг.

Пунктом 3.6.4. сторонами було узгоджено, що до складу комунальних послуг, які компенсуються орендарем орендодавцеві, відносяться послуги з опалення, вентиляція (кондиціювання), електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо. Компенсація орендодавцеві комунальних послуг здійснюється орендарем згідно показників індивідуальних лічильників, за їх наявності. В разі їх відсутності, компенсація орендодавцеві комунальних послуг здійснюється орендарем, на підставі виставленого рахунку орендодавця за відповідною формулою, що також було відомо відповідачу. Таким чином, відсутність направлених відповідачу рахунків не може свідчити про звільнення відповідача від виконання своїх обов"язків за договором.

Отже, умовами договору сторони не визначили, що єдиною і безумовною підставою для сплати експлуатаційних та комунальних послуг є надання рахунків і відповідач, для виконання свого обов"язку щодо оплати зазначених послуг, міг скористатись своїм правом та отримати відповідні рахунки у позивача.

Крім того, відповідач відзиву на позов не надав та суму заборгованості з комунальних та експлуатаційних послуг не спростовує, а, навпаки, визнає, що підтверджується матеріалами справи. Так відповідачем було надано через канцелярію суду лист, адресований позивачу, в якому відповідач просить позивача вирішити питання про підписання мирової угоди, та зазначає, що сплату 9137,86грн. буде проведено у найкоротший термін, у зв"язку з чим суд дійшов висновку, що сума заборгованості з експлуатаційних та комунальних послуг у розмірі 9137,86грн. визнається відповідачем.

Нормами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості за експлуатаційні та комунальні послуги в розмірі 9137,86грн. відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості з експлуатаційних та комунальних послуг у розмірі 9137,86грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд критично ставиться до пояснень відповідача стосовно сплати ним 6000,00грн. в касу позивача з огляду на таке.

По-перше, умовами договору визначено сплату платежів за Договором на рахунки позивача (п.3.2.1.), але відповідач не зазначає чому їм було порушено умови договору та оплата вносилась до каси.

По-друге, пунктом 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004р. (Положення), визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Так, п.3.3. Положення встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства, про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Отже, у відповідача повинні були залишитись докази внесення до каси позивача грошові кошти у розмірі 6000,00грн., про які зазначає відповідач. здійснення

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вищевказаному відповідачем не надано доказів того, що оплати в сумі 6000,00грн. ним здійснювались.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Сторонами у статті V Договору (Відповідальність) було встановлено відповідальність сторін за неналежне виконання зобов"язань за даним Договором. Пунктом 5.1.1. договору передбачено, що у разі прострочення орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час порушення зобов"язання, за кожен календарний день прострочення, та п.5.1.2. Договору, крім зазначеної у п.5.1.1. цього Договору встановлено, що до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення грошових зобов"язань:

- якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то орендар зобов"язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми зобов"язання;

- якщо період прострочення перевищує 20 календарних днів, то орендар зобов"язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми зобов"язання.

Крім того, у п.5.1.4. Договору сторони погодили, що за кожне порушення своїх зобов"язань, передбачених цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати за місяць, в якому було виявлено допущене порушення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини відповідача у невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, порушення своїх зобов"язань (п.5.1.4. Договору) та прострочення оплати за договором перевищує 20 календарних днів (п.5.1.2. Договору) дають підстави для висновку суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1151,63грн. пені, 16020,05грн. штрафу, передбаченого п.5.1.2. Договору, та 5843,64грн. штрафу, встановленого п.5.1.4. Договору.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 371,79грн. та інфляційних втрат в сумі 336,62грн., нараховані вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в сумі 1609,50грн. та підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 546, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача банківської виписки по рахунку Приватного підприємства "Анрі" за 29-30 вересня 2011 року, та про витребування у позивача книги бухгалтерського обліку за 2011 року.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Анрі" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99-А, код ЄДРПОУ 32444554, п/р 2600101972253 в ХФ ВАТ "Кредобанк", МФО 325365) 9137,86грн. експлуатаційних та комунальних послуг, 1151,63грн. пені, 336,62грн. інфляційних втрат, 371,79грн. 3% річних, 16020,05грн. штрафу згідно п.5.1.2. Договору, 5843,64грн. штрафу згідно п.5.1.4. Договору та 1609,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині заявленої до стягнення позивачем суми орендної плати у розмірі 9802,04грн.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2012 року

Справа №5023/1120/12