Рішення № 23693096, 23.04.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.12 Справа № 5021/411/12.

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз», м. Полтава

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми

про стягнення 53 361 грн. 27 коп.

СУДДЯ ЗАЙЦЕВА І.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № юр-1090/д від 13.12.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 30/510 від 03.01.2012р.

При секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 53 361 грн. 27 коп., в т.ч. 50 283 грн. 31 коп. основного боргу, 301 грн. 70 коп. індексу інфляції, 822 грн. 44 коп. - 3 % річних та 1 953 грн. 82 коп. пені, відповідно до договору № 5/30/1347/827/09/г/10-г від 28-31 грудня 2008 р. на транспортування природного газу, укладеного між сторонами у справі, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає суму основного боргу в повному обсязі, а також просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 100 грн. 60 коп. та в частині стягнення 3 % річних в розмірі 8 грн. 04 коп., як помилково обрахованих.

Представник позивача в судовому засіданні наголошував на задоволенні його вимог в повному обсязі.

Також представник позивача на виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 23.03.2012р. надав наступні документи: копію Статуту ПАТ «Укрнафта», копію довідки про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Укрнафта» № 795047 серії А 01, довідку ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Полтаванафтогаз» № 10-48 від 20.04.2012р. з повідомленням банківських реквізитів управління.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду в даному судовому засіданні та приєднує до матеріалів справи надані позивачем матеріали.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28-31 грудня 2009р. між ВАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Полтаванафтогаз» і ВАТ «Сумигаз» укладено договір № 5/30/1347/827/09/г/10-г на транспортування природного газу разом з протоколом розбіжностей, відповідно до якого пропозиції відповідача прийняті позивачем.

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 вказаного договору позивач зобов'язувався протранспортувати відповідачеві в 2010 році природний газ власного видобутку, а відповідач зобов'язувався прийняти газ для транспортування та оплатити надані транспортні послуги на умовах укладеного між сторонами у справі договору.

Як випливає із умов даного договору (пп. 10.1 п. 10), останній набирає чинності з дати його підписання та затвердження ВАТ «Укрнафта» і діє в частині надання транспортних послуг газу по 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення відповідачем у справі.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, ним було здійснено транспортування природного газу, що підтверджується актами фактично протранспортованих обсягів газу, зокрема, від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р., від 30.04.2010р., від 31.05.2010р., від 30.06.2010р., від 31.07.2010р., від 31.08.2010р., від 30.08.2010р., від 31.10.2010р., від 30.11.2010р., від 31.12.2010р., проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг з транспортування природного газу в повному обсязі не виконав, і має заборгованість перед позивачем за надані послуги в розмірі 50 283 грн. 31 коп.

Відповідно до вимог пп. 4.1. п. 4 договору, укладеного між сторонами у справі, тариф на послуги транспортування 1000 куб. м. природного газу встановлювався в розмірі 33 грн. 96 коп. (в т.ч. ПДВ - 5 грн. 66 коп.) згідно з Установою НКРЕ № 935 від 07 серпня 2008 року.

07.05.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору, про зміну тарифу на транспортування природного газу, відповідно до якої сторонами погоджено та встановлено з 1 травня 2010 року тариф на транспортування 1000 куб. м. природного в розмірі 31 грн. 80 коп. (в т.ч. ПДВ - 5 грн. 30 коп.), згідно з Постановою НКРЕ № 479 від 28.04.2010 року.

В подальшому сторонами у справі також укладено додаткову угоду № 2 від 03.08.2010р. про зміну тарифу на транспортування природного газу та погоджено, що з 1 серпня 2010 року тариф на транспортування 1000 куб. м. природного газу встановлювався в розмірі 79 грн. 68 коп. (в т.ч. ПДВ - 13 грн. 28 коп.), згідно з Постановою НКРЕ № 1007 від 30.07.2010 року.

Суд, дослідивши надані сторонами у справі матеріали, встановив, що загальна вартість наданих позивачем послуг за період з 01.01.2010р. по 01.01.2011р. становила 150 635 грн. 25 коп., відповідач частково розрахувався за надані послуги по транспортуванню природного газу в сумі 100 351 грн. 94 коп., і станом на 30.06.2011р. ПАТ «Сумигаз» має заборгованість перед позивачем за надані послуги по транспортуванню природного газу в 2010 році в розмірі 50 283 грн. 31 коп.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаними договором та додатковими угодами до нього повністю підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Пп. 5.1. п. договору № 5/30/1347/827/09/г/10-г на транспортування природного газу від 28-31 грудня 2009р. (в редакції протоколу розбіжностей) відповідач зобов'язувався здійснювати розрахунок за газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів» № 247 від 26.03.2008р., постанови НКРЕ «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газорозподільних підприємств (із змінами і доповненнями, внесеними постановою НКРЕ від 30.09.2005р. № 860)» від 12.07.2000р. № 759, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця в частині вартості наданих ним послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими газопроводами з моменту включення його в алгоритм розподілу коштів.

Таким чином, договір, укладений між сторонами у справі, не визначає строків виконання зобов'язання, а містить лише відсилку на вищеназвані нормативно-правові акти.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 року № 759 «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на подільні рахунки газопобутових підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за поставлений природний газ», на виконання постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13 листопада 1998 року № 1785 «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ», розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін щодо строків оплати вартості поставленого природного газу, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, в тому числі, шляхом реалізації свого права на стягнення боргу із споживачів природного газу.

Оскільки алгоритмом встановлено лише порядок, а не строки розрахунку за фактично надані послуги з транспортування газу, то відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визнано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Позивачем, в порядку ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу була направлена претензія № юр/4858 від 01.08.2011р. з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, встановив, що відповідач не виконав належним сином умов укладених між сторонами у справі договору та додаткових угод до нього, не оплатив в повному обсязі вартість наданих йому позивачем послуг, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача та вимоги діючого законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за транспортування природного газу в період з січня 2010р. по грудень 2010р. в розмірі 50 283 грн. 31 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527, 610 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 1 953 грн. 82 коп. за період з 16.08.2011р. по 01.03.2012р., 3 % річних в сумі 822 грн. 44 коп. та інфляційних в сумі 301 грн. 70 коп. за період з 16.08.2011р. по 01.03.2012р.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР передбачено, що розмір за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Пунктом 6.1 протоколу розбіжностей до договору на транспортування природного газу № 5/30/1347/827/09/г/10-г від 28-31 грудня 2009 року передбачено, що за несвоєчасне перерахування коштів, які фактично надійшли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 953 грн. 82 коп., передбачені умовами договору та протоколом розбіжностей до нього, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з наведеним позивачем розрахунку інфляційні збитки та річні за період з 16.08.2011р. по 01.03.2012р. складають 301 грн. 70 коп. та 822 грн. 44 коп. відповідно.

Проте, відповідач у відзиві на позов частково заперечував проти розміру обрахованих позивачем інфляційних та річних, посилаючись на лист листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

В даному випадку, відповідачем наведено власний обґрунтований розрахунок інфляційних та річних з урахуванням вищенаведених приписів та періоду їх нарахування, що співпадає з періодом на який посилається у позові позивач.

Тому, приймаючи до уваги заперечення відповідача та обргунтованість наданого ним розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та річних, підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання на користь позивача інфляційних збитків в розмірі 201 грн. 10 коп. та 3 % в розмірі 816 грн. 40 коп.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50 283 грн. 31 коп. основного боргу, 201 грн. 10 коп. інфляційних збитків, 816 грн. 40 коп. - 3 % річних та 1 953 грн. 82 коп. пені, а в іншій частині суд відмовляє.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40030, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, код ЄДРПОУ 03352432) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, буд. 12, код ЄДРПОУ 22525915) 50 283 грн. 31 коп. боргу, 1 953 грн. 82 коп. пені, 201 грн. 10 коп. інфляційних, 816 грн. 40 коп. - 3 % річних та 1606 грн. 28 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ ЗАЙЦЕВА І.В.

Повний текст рішення складено 25.04.2012р.