Рішення № 23691881, 26.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.12р. Справа № 21/5005/2660/2012

За позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 124 683,53грн. за договором оренди

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

прокурор - Горан Ю.М., прокурор відділу прокуратури області, посвідчення № 313 від 19.12.11р.;

від позивача - ОСОБА_2, дов. № 153 від 10.05.11р.;

від відповідача - ОСОБА_3, дов. № 509 від 11.04.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в розмірі 124 683,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі п.п. 3.1., 3.3., 5.2 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2862-ОД від 01.12.2006 р., Відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за користування державним майном.

Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що при підрахунку заборгованості відповідача не було враховано рішення господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача 146 160, 34 грн. борну за тим же договором оренді, але за інший період, на підставі чого, сума, яка належить до стягнення становить 94 197, 82 грн.

Прокурор підтримав наданий розрахунок, та просить стягнути з боржника суму, визначену позивачем.

Відповідач у відзиві на позов з позовними вимогами не згоден, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.10р. по справі № 10/163-10 врахований період з 22.10.09р. по 21.04.10р. сума заборгованості по орендній платі погашена в сумі 24 317,93 грн., а завдаток в сумі 30 485,71 грн. не погашений, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.11р. по справі № 18/5005/15492/2011 позовні вимоги задоволені та повторно включено суму завдатку в розмірі 30 485,71 грн., просить виключити оплату завдатку в сумі 30 485,71 грн. і включити його в кінцеві розрахунки, оскільки, договір оренди закінчився 01.12.2011р.

По справі оголошувалася перерва з 11.04.12р. по 25.04.12р.

Прокурор в прохальній частині позовної заяви просить накласти арешт на майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача в межах позовних вимог.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) представниками сторін не заявлялося.

В судовому засіданні оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2862-ОД від 01.12.2006 р. (надалі -Договір), укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області (надалі -Орендодавець, Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі -Орендар, Відповідач), Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування будівлі та споруди, а саме : будівля колишнього дитячого комбінату (1 091 кв.м.), будівля колишньої котельної (81,1 кв.м.), ворота, огорожу № № 2, 3, 4, 7, замощення № 5 (17,2 кв.м.), калитка, замощення (2009 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та перебувають на балансі Ленінської районної у місті Дніпропетровську раді.

Строк дії договору оренди (п. 10.1. Договору) відповідно до Додаткової угоди від 23.10.2009р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.12.2006 № 12/02-2862-ОД продовжено до 01.12.2011р. включно.

Відповідно до п. 3.1, 3.3 Договору, орендна плата у розмірі 9 086,91 грн. /базова/, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з грудня місяця, розрахована за „Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 34.10.1995 р. № 786 зі змінами та доповненнями до неї. Орендна плата перераховується таким чином: 100 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства - у розмірі 9 086,91 грн.

Згідно з додатковою угодою від 14.03.2007 р. до договору оренди № 12/02-2862-ОД від 01.12.2006 р. був проведений перерахунок орендної плати і з січня 2007 року орендна плата мала перераховуватися наступним чином: 100% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства - у розмірі 11 828,57 грн..

26.10.2007 року була укладена додаткова угода до договору оренди №12/02-2862-ОД від 01.12.2006 року, відповідно до якої п.п. 3.4., 5.5. Договору викладено в новій редакції, орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа наступного місяця на відкриті рахунки державного казначейства згідно коду бюджетної класифікації 22080300 -плата за оренду іншого державного майна і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря. Щомісячно, не пізніше 15 числа звітувати Орендодавцю про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку.

У відповідності до п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5.2. Договору оренди на Орендаря покладено зобов'язання вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 01.06.2011р. відповідач не повному обсязі сплачував орендну плату за договором оренди, та на момент припинення дії Договору у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 124 683,53 грн., яка не була погашена.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справах № 18/5005/15492/2011 від 19.12.11р. та № 10/163-10 від 10.06.10р. (дані рішення не оскаржувались та набрали законної сили) двічі було стягнуто з відповідача завдаток у сумі 30 485, 71 грн., у зв'язку з чим позивач перерахував суму заборгованості відповідача у даній справі та зменшив суму боргу на суму завдатку у розмірі 30 485, 71 грн. у зв'язку з чим до стягнення підлягає сума 94 197, 82 грн.

Прокурор не заперечив проти стягнення боргу у цій сумі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК України ).

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Щодо вимог відповідача викладених у відзиві на позов про виключення з оплати завдатку в сумі 30 485,71 грн. та включення його в кінцеві розрахунки по договору, суд зазначає, що у даній справи розглядається питання щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 15.07.2011р. по 15.12.11р. без стягнення завдатку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви прокурор крім стягнення заборгованості з орендної плати просив накласти арешт на майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача в межах позовних вимог.

В обґрунтування цього прокурор послався на те, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно, або зняти кошти з своїх розрахункових рахунків, що зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного та у відповідності до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог прокурора.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про накладення арешту на майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Більш того, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту вимоги про накладення арешту на майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача, прокурор не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога прокурора про накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 66-67, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (одержувач - Управління державного казначейства у Ленінському районі, УДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31115094700009, МФО 805012, призначення платежу-*;101;;*22080100*2848503533*№12/02-2862-ОД*01.12.2006*13467337*1) заборгованість по орендній платі в розмірі 94 197, 82 грн. (дев'яносто чотири тисячі сто дев'яносто сім грн. 82 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/рахунок 31214206783005, МФО 805012, КБКД 22030001; призначення платежу - судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891, пункт 2.1.) судовий збір в розмірі 1 884, 00 грн. (тисячу вісімсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 26.04.2012р.