Постанова № 23691318, 25.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5019/1935/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,суддівРогач Л.І., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнесільмаш"на постановуРівненського апеляційного господарського судувід18.01.2012р.у справі№5019/1935/11Господарського судуРівненської областіза позовомРівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Квасилівської селищної радидоВідкритого акціонерного товариства "Рівнесільмаш"третя особаДержавна екологічна інспекція в Рівненській областіпровідшкодування шкодиза участю представників

- прокурора:Громадський С.О. (посвідчення № 42), -В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Квасилівської селищної ради (далі -позивач), Рівненський міжрайонний природоохоронний прокурор (далі -прокурор) просив стягнути на користь Квасилівської селищної ради з Відкритого акціонерного товариства "Рівнесільмаш" 57808,34 грн. збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їх заподіяно здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.11.2011р. (суддя Качур А.М.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Бригинець Л.М., судді Демидюк О.О., Грязнов В.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно направлення №390 від 20.12.2010р. на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства 28.12.2010р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області Петренко Г.А. та Стасюк І.Ю. проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря відповідачем, за результатами якої встановлено, що відповідачем в результаті діяльності по виготовленню тракторних причепів та автокормовозів, здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відповідача відсутній, про що було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.12.2010р. та видано припис на усунення порушення.

15.06.2011р. помічником Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора Войтюком О.І. разом з головним спеціалістом відділу екологічної контролю водних об'єктів, атмосферного повітря та поводження з відходами державним інспектором Петренко Г.А. проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону атмосферного повітря відповідачем.

Під час проведеної перевірки встановлено, що дане підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря закінчився 31.12.2004р. (дані державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області станом на 10.01.2011р.).

В акті від 15.06.2011р. зазначено, що за період з 01.04.2009р. по 01.04.2011р. відповідачем проводились викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Згідно статистичної звітності по формі 2-ТП (повітря) за період з 01.04.2009р. по 01.04.2011р. всього по підприємству в атмосферне повітря було викинуто 7,916 тонн забруднюючих речовин, з них: сполуки заліза - 0,099 т, сполуки мангану -0.012 т, вуглецю оксид - 0, 089 т, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок -2,502 т, ксилол - 1,878 т, толуол - 3, 336 т.

Згідно проведеного державним інспектором Державної екологічної інспекції у Рівненській області розрахунку, сума збитків заподіяних державі внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачем становить 57808 грн. 34 коп. і на претензію третьої особи сплачена не була.

Суд першої інстанцій, відмовляючи в позові, виходив з того, що розмір шкоди є необґрунтованим, оскільки її розрахунок здійснений з порушенням вимог, встановлених відповідною Методикою, а прокурор звернувся з позовом в інтересах неналежної особи, що виключає можливість задоволення позову.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що розмір збитків розрахований вірно, а позивачем у справі може бути орган місцевого самоврядування.

Суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування оскарженої постанови з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Стаття 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначає, що особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодування у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно п.2.1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 (далі -Методика №639), що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на які відсутній дозвіл, стаціонарними джерелами, вважаються наднормативними викидами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума збитків, заявлених до стягнення, розрахована відповідно до формули №12 Методики№639.

Апеляційним судом в постанові зазначено, що оскільки правопорушення не усунене відповідачем до дати перевірки 15.06.2011р., то поданий розрахунок розміру збитків з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на дату перевірки, є обґрунтованим та складає 57808,34 грн.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позову, поданого в інтересах органу місцевого самоврядування, а не спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в сфері охорони навколишнього природного середовища, також є необґрунтованими.

Так, статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, до яких віднесено, зокрема, визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, посадовими особами цих органів, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Згідно приписів ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України бюджети органів місцевого самоврядування є одержувачами 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В п.2.5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. N02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що право звернення до суду спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та громадських об'єднань, яке передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", не виключає можливості подання позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, органами місцевого самоврядування, які мають власні самоврядні повноваження. Таке право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах статей 13, 142, 145 Конституції України, пункту "б" статті 47, статей 15, 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Інші доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, направлені на переоцінку доказів, що відповідно до приписів статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, не допускається.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, стягнув шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, на спеціальний рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Квасилівської селищної ради.

Між тим, у ст.4 п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, не додержавшись вимог вищевказаних норм, стягнув шкоду на користь фонду охорони навколишнього природного середовища вказаної селищної ради.

Відповідно до приписів статті 11110 ч.1 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вищевказане є підставою для зміни оскарженого судового рішення в частині стягнення збитків, оскільки останні підлягають стягненню як на корись Державного бюджету у вказаній вище частині, так і на користь місцевих бюджетів, на балансовий рахунок спеціального фонду.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.1, 5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнесільмаш" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2012р. у справі Господарського суду Рівненської області №5019/1935/11 в частині стягнення збитків змінити.

В пункті 2 абзаці 3 резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2012р. після слів "збитків" слова "заподіяних державі для зарахування коштів на спеціальний рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Квасилівської селищної ради" замінити словами "на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Рівненської обласної ради та місцевого бюджету Квасилівської селищної ради".

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2012р. залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький