Постанова № 23691008, 04.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2012 р. 10 год.56 хв.Справа № 2-а-607/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Купки І.П., представника відповідача Малини С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" (Херсонська область, Білозерський район)

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-Лак» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 19.12.11 № 2147552301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 148231 грн. 50 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 37057 грн. 88 коп. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 15.12.11, в якому податкова інспекція констатувала про порушення ТОВ вимог законодавства про податок на додану вартість (далі - ПДВ) через відсутність можливості провести зустрічну перевірку контрагента позивача ТОВ «Світ Імпекс», підтвердити сплату податку на додану вартість до бюджету цим постачальником позивача, що в свою чергу, позбавляє позивача права на податковий кредит по такій операції. Відповідно до ПКУ головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цією податковою накладною товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування грошового зобов'язання по даному податку. На момент вчинення операцій з ТОВ «Світ Імпекс» останнє було зареєстровано платником ПДВ. Позивач також звертає увагу суду на те, що в акті перевірки були переплутані фактичні обставини справи: в акті зазначено, що декларація з ПДВ від 20.10.11 № 9009217880 подана за серпень 2011 року, тоді як декларація з такими реквізитами подавалась за вересень 2011 року. Відповідач невірно вказує на декларування у декларації від 20.01.11 № 9009217880 податкового кредиту по взаємовідносинам з ТО «Світ Імпекс», в цій декларації значення рядку 17 становить 262874 грн., а ДПІ вказує на 161381 грн., відомості декларації вересня не мають ніякого відношення до такого контрагента як ТОВ «Світ Імпекс», оскільки позивач включив суму ПДВ 148231 грн. 50 коп. до декларації серпня 2011 року.

Позивач вважає безпідставним посилання податкової інспекції на пояснення засновника та директора ТОВ «Світ Імпекс» ОСОБА_3, оскільки він підписав реєстраційні та статутні документи у нотаріуса, факт підроблення підписів останнього на первинних документах не доведений. Пояснення ОСОБА_3, відібрані співробтником податкової міліції, не є належним доказом. Кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва немає. Відсутнє рішення про визнання незаконною перереєстрацію ТОВ «Світ Імпекс» на засновника та власника гр-на ОСОБА_3 Твердження податкової інспекції про нікчемність господарських операцій позивач вважає таким, що суперечить ст ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, у податкової інспекції відсутня компетенція визнавати будь-які угоди нікчемними або недійсними. Нікчемними правочини можуть бути визнано лише на підставі рішення суду. Також позивач зазначає про те, що під час перевірки посадовим особам ДПІ були надані всі первинні документи, які підтверджують операції з придбання товарів, а саме: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та платіжні документи.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Відповідно до статті 55 КАС України судом ухвалено на місці про процесуальне правонаступництво шляхом допуску до судового розгляду Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби, яке є правонаступником Державної податкової інспекції у Білозерському районі, що підтверджується наказом випискою з ЄДР.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що одним з основних постачальників ТОВ «Полімер-Лак» у серпні 2011 року є ТОВ «Світ Імпекс», при проведенні аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів даного постачальника податкова служба встановила відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Загальну чисельність працюючих в ТОВ «Світ Імпекс» встановити неможливо у зв'язку з відсутністю податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік. Остання декларація з ПДВ надана за серпень 2011 року, податкова декларація з податку на прибуток підприємства надана востаннє за перше півріччя 2011 року. Підприємство зареєстровано на громадянина ОСОБА_3 за винагороду, він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства та не підписував жодних документів. ТОВ «Світ Імпекс» відсутнє за юридично адресою, фактичне місцезнаходження невідомо, що унеможливлює його перевірку, має ознаки "фіктивності". Таким чином, податкова інспекція не має підстав для підтвердження факту сплати позивачем ПДВ в ціні придбаної продукції. Операції з купівлі-продажу даним контрагентом продукції не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", яким є в даному випадку позивач. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-Лак» зареєстровано як юридична особа, є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у Білозерскому районі Херсонської області Державної податкової служби, займається виробництвом лаків і фарб, будівництвом, оптовою та роздрібною торгівлею.

У грудні 2011 р. ДПІ у Білозерському районі було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Полімер-Лак» щодо правомірності відображення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Світ Імпекс» за період серпень 2011 року (акт від 15 грудня 2011року № 311/23-020/19237456). Перевіркою було виявлено порушення ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків що обумовлені ними, по правочинах ТОВ «Полімер-Лак» при придбання товарів у ТОВ «Світ Імпекс» в серпні 2011 року, товар не був переданий, податковий кредит є завищеним на 148231 грн. 50 коп. за серпень 2011 року. Позивач відповідно до договору №01/09 від 11.08.2011 придбав у ТОВ «Світ Імпекс» в серпні 2011р. протипінну добавку та загуститель на суму 889389 грн., у т.ч. ПДВ - 148231,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №835 від 26.08.2011 та №836 від 26.08.2011, податковими накладними №77 від 26.08.2011 та №78 від 26.08.2011 та відобразив податковий кредит в сумі 148231 грн. 50 коп. по вказаним операціям в декларації з податку на додану вартість за серпень 2011року від 19.09.2011 № 9007822363 та додатку №5 до неї. В акті зазначено, що ТОВ задекларовано податку на додану вартість до сплати до бюджету за серпень 2011 року в сумі 11873 грн., а перевіркою виявлено 160104 грн. 50 коп., відхилення -148231 грн. 50 коп.

При перевірці відповідачем був використаний акт ДПІ у м. Херсоні від 01.12.11 № 4168/23-2/36235508 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Світ Імпекс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, в якому вказано, що загальну чисельність працюючих на підприємстві встановити немає можливості у зв'язку з відсутністю податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік. Остання декларація з ПДВ ТОВ «Світ Імпекс» надана за серпень 2011 року, податкова декларація з податку на прибуток підприємства надана востаннє за І півріччя 2011 року, у ТОВ відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). В ході проведення заходів оперативними співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Херсоні встановлено, що підприємство зареєстровано на громадянина ОСОБА_3 за винагороду. В акті перевірки ТОВ «Світ Імпекс» є посилання на те, що ГВПМ ДПІ у м. Херсоні 15.11.11 отримано пояснення директора та засновника ТОВ «Світ Імпекс» ОСОБА_3 про те, що він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства та не підписував жодних документів. ОСОБА_3 перебував в посаді директора ТОВ «Світ Імпекс» з 20.04.2011р. по 07.10.2011р. Придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг від підприємств ТОВ «Олві Груп», ПВКП «Агрорезерв» , ФГ «Зеніт», ТОВ «7 небо», ППТК «Драйвер», ТОВ «Дівітек», ТОВ «Бізнес-Профіт» , які відображені в податковій звітності ТОВ «Світ Імпекс» як постачальники товарів, ОСОБА_3 заперечує, з жодним з керівників підприємств ніколи не зустрічався.

За наслідками перевірки ТОВ «Полімер-Лак» ДПІ у Білозерському районі Херсонської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 року № 2147552301 про збільшення податкового зобов'язання на суму 148231 грн. 50 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 37057 грн. 88 коп.

Суд вважає позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначався на момент вчинення правочинів виключно Податковим кодексом України. Статтею 200 ПКУ передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 ПКУ, відповідно до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Доводи відповідача про те, що обґрунтованість віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту нічим не підтверджена, суд не приймає до уваги через відсутність доказів. В акті перевірки не зазначено факту відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу товару позивачем у ТОВ "Світ Імпекс». Навпаки, зазначено найменування та реквізити всіх первинних бухгалтерських та податкових документів, які були надані для перевірки. Крім того, позивач надав суду докази використання придбаної сировини у виробничій діяльності. ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни отриманих товарів сум ПДВ. Єдиною підставою для неприйняття цих документів є висновок податкової інспекції про нездійснення господарських операцій в реальності, тобто, в натурі, внаслідок нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Світ Імпекс". Проте суд не погоджується з твердженнями ДПІ про нікчемність правочинів з огляду на наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Суд не надано вироку відносно керівника ТОВ «Світ Імпекс» або іншої особи, яка використовувала дане підприємство з метою ухилення від оподаткування.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Позивач та його постачальник були на момент вчинення поставок юридичними особами, платниками ПДВ. На день розгляду даної справи суду не надано доказів скасування реєстрації ТОВ «Світ Імпекс», доказів визнання недійсними установчих або реєстраційних документів. Податковим органом не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій крім посилань на відсутність основних фондів на балансі товариства, не здавання звітності по податку з доходів фізичних осіб. Наданий суду акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Світ Імпекс" суд оцінює критично з огляду на те, що перевірка відбулась без будь-якого повідомлення про таку перевірку діючого на час перевірки директора та власника товариства ОСОБА_4 (призначений 07.10.11), зі змісту акту вбачається, що йому не надавався наказ та направлення на перевірку, при проведенні перевірки були використані тільки дані податкової звітності, жодного документа товариства не досліджувалось. Згідно інформаційних ресурсів податкових органів було встановлено, що ТОВ "Світ Імпекс" відобразив господарську операцію продажу позивачу продукції в податкових зобов'язаннях серпня 2011 року. Посилання в акті перевірки тільки на пояснення ОСОБА_3, які він надав 15.11.2011 співробітнику податкової міліції, є недостатньо для ствердження про відсутність реальної поставки продукції позивачу. Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактики дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Пунктом 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору . Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи (п. 1 ст. 79 КАС України). Враховуючи викладене, пояснення ОСОБА_3 не є належним доказом обставин, на які вказує відповідач, оскільки ці пояснення не є показами свідка, даними суду з дотриманням вимог процесуального закону з попередженням його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Крім того, невідомо, у зв'язку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною, були відібрані пояснення в ОСОБА_3 та були вони одержані з додержанням вимог діючого законодавства чи ні. Суд критично ставиться до їх правдивості, оскільки ця особа не попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Також суд приймає до уваги відсутність доказів підроблення підписів ОСОБА_3 на установчих та реєстраційних документах ТОВ «Світ Імпекс», а також на первинних документах, які видані позивачу. Доказів опитування діючого директора та власника ТОВ ОСОБА_4 суду не надано.

ДПІ стверджує про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних. Відсутність у позивача транспортних документів, які не відносяться до первинних бухгалтерських чи податкових документів, не є беззаперечним доказом фіктивності правочинів. оскільки за умовами договору продавець доставляє хімічну продукцію власними засобами, і покупець (позивач) не несе транспортних витрат, тому обов'язку мати товарно-транспортні документи у нього не було.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавця за умови необізнаності щодо неї. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальника позивача не можуть бути причинами для відмови в бюджетному відшкодуванні. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що господарські операції, вчинені позивачем, не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, «Полімер Лак» не допущено порушень вимог діючого законодавства під час формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "Світ Імпекс».

Суд також приймає до уваги неправильне зазначення в акті перевірки відомостей податкової звітності платника податку. Так, в акті перевірки неправильно зазначені дата та номер декларації позивача за серпень, неправильно вказана загальна сума задекларованого зобов'язання по цій декларації (ряд.25) 11873 грн., тоді як за декларацією серпня 2011 року сума складає 4633 грн. Отже, неправильно визначена сума ПДВ, що підлягає сплаті за даними перевірки 160104 грн. 50 коп. В резолютивній частині акту перевірки взагалі відсутній розмір заниженого податкового зобов'язання по ПДВ, зазначено тільки суму, на яку товариство зависило податковий кредит.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятого спірного рішення. У зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Білозерському районі Херсонської області від 19.12.11 № 2147552301 підлягають задоволенню. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак". Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби від 19.12.11 № 2147552301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 148231 грн. 50 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 37057 грн. 88 коп.

Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" (Херсонська область, Білозерський район, с. Киселівка, вул. Залізнична, 12, код ЄДР 19237456) з Державного бюджету 1853 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 квітня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1