Постанова № 23688683, 19.04.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1840/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: позивача представника позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ФО-П ОСОБА_3 до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0001951703.

Позовні вимоги обгрунтовано наступним.

27 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська в ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства були встановлені порушення з боку позивача п.п. 7.2.1. п.7.2., п.п. 7.5.1, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007р. за №168/97.

27 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська був складений акт №3179/173/2707512613 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 по взаємовідносинах з платником податків товариства з обмеженою відповідальністю «Маргеотех» (код ЄДРПОУ 34273396) за вересень та жовтень 2009 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0001951703, яке оскаржує позивач в даному адміністративному позові.

Отже, позивач вважає, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки №3179/173/2707512613 від 27.12.2011р. є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки не ґрунтуються на дійних обставинах справи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав, також зазначив, що думка відповідача, викладена в акті перевірки стосовно діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Маргеотех» без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності між сторонами тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності його контрагентами - є тільки припущеннями відповідача.

20 лютого 2012 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло заперечення на адміністративний позов від представника відповідача, в якому він зазначив наступне.

Перевіркою було встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 в порушення п.п. 7.2.1. п.7.2., п.п. 7.5.1, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007р. за №168/97 до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 15 713,67грн. згідно податкових накладних, які не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, а саме: за вересень 2009р. у сумі 8 510,82грн.; за жовтень 2009р. у сумі 7 202,85грн. У зв`язку з вищевикладеним, у ФО-П ОСОБА_3 відсутній об`єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємством-постачальником ТОВ «Маргеотех».

Представник відповідача заперечувала у судовому засіданні проти адміністративного позову, просила відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія акту №3179/173/2707512613 від 27.12.2011р.; копія заперечення на акт №3179/173/2707512613 від 27.12.2011р.; копія відповіді на заперечення ДПІ у АНД-районі м.Дніпропетровська від 18.01.2012р.; копія податкового повідомлення - рішення від 23.01.2012р. за №0001951703; копія довідки про взяття на облік платника податків від 06.05.2004р.; копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; копія паспорту; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3; копія податкової накладної від 28.09.2009 року за №954; копія накладної №954; копія платіжного доручення від 10.09.2009р.; копія податкової накладної №1770 від 21.10.2009р.; копія накладної від 21.10.2009р.; копія податкової накладної №1739 від 01.10.2009р.; копія накладної від 28.09.2009р.; копія платіжного доручення від 10.09.2009р. за №273, від 25.09.2009р., 01.10.2009р., копії квитанцій з банку; копія Витягу з ЄДР; копія листа від 08.12.2011р. за №35228/6/173; копія відповіді ФО-П ОСОБА_3; копія постанови від 27.09.2011р.; копія направлення на перевірку від 13.12.2011р. за №01263; копія наказу від 13.12.2011р. за №1420; витяг з ЄДР; податкова накладна від 02.10.2009р. за №232; податкова накладна від 02.10.2009р. за №239; податкова накладна від 14.10.2009р. за №241; податкова накладна від 15.10.2009р. за №242; податкова накладна від 19.10.2009р. за №244; податкова накладна від 21.10.2009р. за №245; податкова накладна від 22.10.2009р. за №248; податкова накладна від 27.10.2009р. за №250; податкова накладна від 29.10.2009р. за №256; податкова накладна від 30.10.2009р. за №258; податкова накладна від 30.10.2009р. за №259; податкова накладна від 18.09.2009р. за №211; податкова накладна від 22.09.2009р. за №214, №215;від 23.09.2009р. за №218; податкова накладна від 25.09.2009р. за №221; податкова накладна від 30.09.2009р. за №227, 228; копія договору від 01.10.2009р.; договір №17; копія платіжного доручення від 01.10.2009р.; копія квитанцій з банку; платіжне доручення від 10.09.2009р.; накладна від 01.10.2009р.; накладна від 10.09.2009р.; копія протоколу допиту свідка від 18.03.2011р.; копії трудових договорів.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 27.04.2004р., згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за №2 224 017 0000 021896, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактична адреса : АДРЕСА_2, та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська з 29.04.2004р. за №7363, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.04.2004р.

03 жовтня 2011 року до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська надійшов акт у ДПІ у Іллічівськом районі м.Маріуполя щодо результатів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маргеотех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., в якому податковим органом було зазначено висновок щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

01 грудня 2011 року до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська надійшла постанова слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України Свідлера М.С. від 27.09.2011р. м.Донецька щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ «Маргеотех» з наданням протоколу допиту свідка від 18.03.2011р., проведеного опероуповноваженим - інспектором ОРУ ДДСБЕЗ МВС України майором міліції Калінкіним А.С. з метою збирання доказів, щодо обставин, які підлягають встановленню по кримінальній справі, у відповідності зі статтями 66, 68 та 167 КПК України в якості свідка було допитано ОСОБА_10 (директор ТОВ«Маргеотех»).

13 грудня 2011 року ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська було винесено направлення на перевірку №01263 фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

13 грудня 2011 року ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська було винесено наказ №1420 про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ФО-П ОСОБА_3 на підставі вимог п.п.78.1.11, п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та на виконання постанови слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України Свідлера М.С. від 27.09.2011р. м.Донецька з 14.12.2011р.

За результатами проведення зазначеної перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська було складено акт від 27.12.2011р. за №3179/173/2707512613.

Згідно з актом перевірки №3179/173/2707512613 від 27.12.2011р. було встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 в порушення п.п. 7.2.1. п.7.2., п.п. 7.5.1, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007р. за №168/97 до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 15 713,67грн. згідно податкових накладних, які, на думку відповідача, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, а саме: за вересень 2009р. у сумі 8 510,82грн.; за жовтень 2009р. у сумі 7 202,85грн., та зазначено, що у зв`язку з вищевикладеним, у ФО-П ОСОБА_3 відсутній об`єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємством-постачальником ТОВ «Маргеотех», в результаті чого було знижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 15 713,67грн.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Згідно з п.п. 14.1.39. ПК України (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки та прийняття рішень ДПІ, ДПА) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

П.п. 54.3.2 п. 54.3.ст. 54 ПК України визначає,що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає,що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України) .

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У п.п. 58.1. ст58 ПК України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Порядок відкликання податкового повідомлення- рішення і податкової вимоги визначений у ст. 60 ПК Україні, п.п. 60.1.3 якої зазначає, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаною, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Ст. 61 ПК України дає визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі переліку, зазначеного у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79).

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено,що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Працівники податкового органу в акті № 3179/173/2707512613 від 27.12.2011р. зазначили, що перевіркою встановлено формування позивачем податкового кредиту за вересень 2009р. в сумі 8 510,82грн., за жовтень 2009р. в сумі 7 202,85грн., всього у сумі 15 713,67грн. по операціях з ТОВ «Маргеотех».

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано документів, яки б спростовували твердження позивача щодо отримання товару за правочинами, укладеними з ТОВ «Маргеотех», та доводили б відсутність факту використання товару, придбаного у ТОВ «Маргеотех», в господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Маргеотех» в вересні та жовтні 2009р.р. було чинним, запис щодо наявності у ТОВ «Маргеотех» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців присутній досі, а тому ТОВ «Маргеотех» на момент формування позивачем податкового кредиту було повністю правосуб`єктним, тобто позивач вжив усіх розумних заходів щодо перевірки спеціальної податкової правосуб`єктності ТОВ «Маргеотех».

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, в якому зазначає, що встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції може вчинюватись з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Крім того, Податковий кодекс України не надає права органам податкової інспекції робити висновки щодо правомірності дій платників податків на підставі припущень, зроблених в ході досудового слідства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, спираючись на акт ДПІ в Іллічівському районі м.Маріуполя від 03.10.2011р. щодо результатів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маргеотех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., згідно з яким встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, та на власні припущення щодо відсутності у ТОВ «Маргеотех» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для господарської діяльності, зробив висновок, що угоди, укладені позивачем та ТОВ «Маргеотех» мають ознаки нікчемності, відповідно до вимог ч. 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Натомість, судом було встановлено, що документальна невиїзна позапланова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 була здійснена податковим органом виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах в Іллічівському районі м.Маріуполя, в документах обов'язкової податкової звітності. В ході судового розгляду справи, позивачем ОСОБА_7, були надані всі первинні документи бухгалтерської звітності, належним чином завірені копії яких містяться матеріалах справи, а відповідач не зміг надати суду жодних пояснень щодо неналежного повідомлення підприємства про проведення документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства та проведення перевірки за відсутності самого позивача, а також пояснити, в чому саме первинні документи, надані позивачем, не відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та спростовують доводи позивача щодо реальності операцій, вчинених між останнім та ТОВ «Маргеотех».

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності, що дозволяє прийти до висновку про безпідставність доводів з зазначеного приводу.

В судовому засіданні представники податкового органу не надали суду жодних пояснень з посиланням на чинне законодавство України, які б передбачали наявність повноважень органів державної податкової служби України на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути висунуто будь - якою зацікавленою особою.

До кола таких зацікавлених осіб податкові органи не відносяться, оскільки ст.1 ЦК України визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій обособленості їх учасників. А до майнових відносин, що ґрунтуються на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснює, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Спрямованості мети правочинів між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 27.12.2011р. №3179/173/2707512613 не наводиться. Також зазначений акт не доводить умислу позивача, спрямованого на порушення публічного порядку, та на те, в чому таке порушення полягає.

В судовому засіданні позивач пояснив, що укладаючи відповідні угоди з ТОВ «Маргеотех» на придбаний товар, а саме металевих листів, кранштейнів та анкерних пластин, (що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи), мав на меті отримання прибутку внаслідок використання придбаного товару власній господарській діяльності.

В матеріалах справи, також відсутнє рішення суду про визнання зазначених вище правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і оплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; в разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про падання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Оскільки у висновках акту перевірки від 27.12.2011р. №3179/173/2707512613 відповідачем неправомірно встановлена відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185 - ст.203 розділу 5 Податкового кодексу України, а також зроблено припущення щодо недійсності даних, відображених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 у деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. включно, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст.185. ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, судом встановлено фактичне отримання продукції, здійснення розрахунків з контрагентами, в тому числі з ТОВ «Маргеотех». Отже, не відповідає обставинам справи висновок податкового органу, зазначений в акті перевірки від 27.12.2011р. щодо відсутності об'єкту оподаткування у зв'язку із непідтвердженням факту отримання товарів відповідними документами.

З метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, а також врахування при здійсненні правосуддя позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, особлива увага при розгляді зазначеної справи була приділена саме дослідженню обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку - позивача, на підставі яких ним були сформовані дані бухгалтерського обліку, для чого судом був з'ясований: рух активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем; встановлена спеціальна податкова правосуб'єктність контрагентів позивача; встановлений зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача, тощо. При цьому, для з'ясування зазначених обставин судом неодноразово пропонувалося надати відповідачу будь - які доводи та докази на підтвердження висновків, зазначених ним у акті перевірки від 27.12.2011р. Будь - яких пояснень чи доказів, крім посилань на висновки, викладені в акті перевірки ДПІ в Іллічівському районі м.Маріуполя, відповідачем суду надано не було. Натомість, як вбачається з наведених вище та досліджених судом доказів, позивачем були повною мірою доведені як рух активів у процесі здійснення своєї господарської діяльності, так і встановлена спеціальна податкова правосуб'єктність такого контрагента позивача як ТОВ «Маргеотех», а також встановлений зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо використання протоколу допиту свідка ОСОБА_10 як беззаперечного доказу на підтвердження відсутності реального характеру вчиненого між позивачем та ТОВ «Маргеотех» правочину щодо купівлі - продажу товарів, вказаних у платіжних дорученнях та податкових накладних, а саме металевих листів, кранштейнів, анкерних пластин також виходячи з того, що Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає права органів досудового слідства вважати будь-які факти доведеними та такими, що неодмінно тягнуть за собою настання певних юридичних наслідків, оскільки метою досудового слідства є виключно зібрання доказової бази для подальшого встановлення істини по справі судом.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; з досягненням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Як вбачається з викладеного вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0001951703 є винесеним відповідачем без урахування всіх обставин у справі упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення; без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішень, що призвело до порушення прав та інтересів фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже за таких підстав адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0001951703 є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0001951703 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012р. №0001951703, винесене Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 21 березня 2012 року

Суддя Є.О. Жукова