Постанова № 23688466, 01.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/16394/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріМоісєєвій А.В. за участю: представника позивача представника відповідача Какоткіної С.В. Обертовича М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НТ- ДІСТРІБУШН" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТ-ДІСТРІБУШН" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003921502 від 14.11.2011р. на суму 12042,11грн.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами перевірки відповідачем ТОВ "НТ-ДІСТРІБУШН" прийнято податкове повідомлення-рішення №0003921502 від 14.11.2011р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12042,11грн. по податку на додану вартість. Позивач вважає, що дії відповідача з проведення камеральної перевірки та складання Акту перевірки є неправомірними, а винесене за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення №0003921502 від 14.11.2011р. не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки податкові декларації з ПДВ за листопад 2010р. та січень 2011р. подані до ДПІ у встановлені законодавством строки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято по трьох різних податкових правопорушеннях, що суперечить вимогам ст.115 Податкового кодексу України, а розрахунок штрафних санкцій у сумі 12042,11грн. суперечить вимогам п.7 підрозділу 10 розділу 20 перехідних положень Податкового кодексу України, тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що під час камеральної перевірки позивача було встановлено, що позивачем самостійно визначені (узгоджені) податкові зобов'язання сплачені із запізненням: по податковій декларації з ПДВ за листопад 2010р. із затримкою на 29 днів, за січень 2011р. із затримкою на 8 днів, а також позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання по повідомленню-рішенню №0000392301 від 01.04.2011р. із запізненням на 2 дня. та складено Акт перевірки №4210/15-231/34735353 від 14.11.11р. На підставі вказаного Акту перевірки, за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції в розмірі 10 відсотків, а саме відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003921502 від 14.11.2011р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12042,11грн. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає правомірними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві та доповненнях.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у запереченнях та доповненнях.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №041813 Товариство з обмеженою відповідальністю «НТ-ДІСТРІБУШН» зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.11.2006р. та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100004294 від 07.12.2006р.

Судом встановлено, що 14.11.2011р. головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведена камеральна перевірка платника податку на додану вартість ТОВ «НТ-ДІСТРІБУШН» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за листопад 2010р. та січень 2011р., та донарахованих сум згідно податкового повідомлення-рішення №0000392301 від 11.04.2011р., за результатами якої складено акт №4210/15-231/34735353 від 14.11.11р., яким встановлені порушення: п.57.1 ст.57 та п.57.3 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а також п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання з ПДВ, зазначеного у поданих ним податкових деклараціях за листопад 2010р., січень 2011р., та донарахованих сум згідно податкового повідомлення-рішення №0000392301 від 01.04.2011р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003921502 від 14.11.2011р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12042,11грн. по податку на додану вартість.

Також судом досліджені надані докази: податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2010р., за січень 2011р., за лютий 2011р., податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 01.04.2011р.

Згідно Розрахунку штрафних санкцій ТОВ «НТ-ДІСТРІБУШН» по податку на додану вартість (Додаток до акту №4210/15-231/34735353 від 14.11.2011р.) відповідачу нараховані штрафні санкції на загальну суму 120421,15грн. за несвоєчасне подання податкових зобов'язань, а саме: податкові декларації за листопад 2010р., за січень 2011р. та податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 01.04.2011р.

Вказані декларації відправлені позивачем на адресу відповідача поштою 18.12.2010р. та 19.02.2011р. відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення з описами вкладення та фіскальними чеками «Укрпошта», копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції станом на момент здійснення перевірки позивача) передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до абз.2 п.п.1.3 п.1 наказу ДПА України від 10.08.05 № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

П.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», № 2181-III, 21.12.2000,(втратив чинність з прийняттям Податкового Кодексу України 01.01.2011р., проте чинний на час виникнення спірних правовідносин в частині) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.5 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно абз.3 п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України, відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Відповідно до ст.115 Податкового кодексу України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Згідно п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Статтею 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з Листом ДПА України №7781/7/16-1517-16 від 21.03.2011р., штрафна санкція, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. (про зазначене повідомлялося у листі ДПА України від 03.02.2011 р. N 2963/7/10-1017/302).

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Твердження позивача про те, що податкові декларації з ПДВ подані ним до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська у терміни встановлені законодавством, а саме за листопад 2010р. - 18 грудня 2010р. (відправлено поштою), за січень 2011р. - 19.02.2011р. (відправлено поштою), не знайшли свого підтвердження та суперечать діючому законодавству, зокрема п.49.5 ст.49 Податкового кодексу України, а саме: у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, тобто за листопад 2010р. до 10 грудня 2010р., за січень 2011р. до 10 лютого 2011р., у зв'язку з чим, позивачем несвоєчасно подано податкову звітність за вказаний період.

Щодо посилань позивача на те, що податкове повідомлення-рішення №0003921502 від 14.11.2011р. суперечить вимогам ст.115 Податкового кодексу України, суд зазначає, що вони є необґрунтовані, оскільки у всіх випадках позивачем порушено тільки терміни сплати суми податкового зобов'язання по одному податку.

Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем п.7 підрозділу 10 розділу 20 перехідних положень Податкового кодексу України при нарахуванні штрафних санкцій у розмірі 12042,11грн. по податковому повідомленню-рішенню №0003921502 від 14.11.2011р., суд зазначає, наступне.

Так п.7 підрозділу 10 розділу 20 перехідних положень Податкового кодексу України передбачено що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, при цьому вказану норму, на думку суду слід розуміти з врахуванням приписів ч.2 ст.58 Конституції України у частині того, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення. Тобто за правопорушення, вчинення у періодах до 01.01.2011р. та виявлені після дати набрання чинності Кодексу, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011р.

Разом з тим п.5 підрозділу 10 розділу 20 перехідних положень Податкового кодексу України, передбачено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Відповідно суд погоджується з доводами відповідача в цій частині, з посиланням на те що штрафна санкція, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. (листи ДПА України від 03.02.2011 р. N 2963/7/10-1017/302 та №7781/7/16-1517-16 від 21.03.2011р.,), у зв'язку з чим вказані вимоги не можуть бути застосовані за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань відповідальність за які була передбачена нормативно-правовими актами які діяли до 01.01.2011р.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення №0003921502 від 14.11.2011р. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "НТ-ДІСТРІБУШН" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 06.02.2012 року.

Суддя Н.В. Турлакова