Рішення № 23684859, 23.06.2011, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 року Справа №2/0624/252/2011

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої-судді: Слободенюк Н.Є.,

при секретарі: Власюк В.В.,

з участю позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Черняхівського комбінату хлібопродуктів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ДП ДАК «Хліб України» Черняхівського КХП, де вказував, що з 26 жовтня 2009 року по 07 квітня 2010 року працював начальником охорони. При звільненні підприємство заборгувало йому заробітну плату, яку, незважаючи на неодноразові усні та письмові звернення, йому не виплатило. Оскільки з вини відповідача йому не виплачено заробітну плату по даний час, просить стягнути на його користь з підприємства середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює в 1000 грн., оскільки внаслідок неотримання заробітної плати він зазнав душевних страждань, погіршилось фінансове становище, він не міг вести нормальний спосіб життя, змушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та членів своєї родини, позичати гроші, що призвело до душевних страждань.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, просив його задовольнити. Вказав, що у відповідності із судовим наказом від 04 березня 2011 року на його користь стягнута заробітна плата.

Представник відповідача Кравчук М.В. позов не визнала, просила відмовити у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на відсутність коштів у підприємства на виплату заробітної плати в зв»язку з тим , що підприємство не працювало, так як була розпочата процедура банкрутства, а потім санації . Просила відмовити в стягненні моральної шкоди з відповідача, оскільки вважає , що позивач не надав належних доказів , заподіяння йому моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні свердив, що після звільнення з роботи позивач неодноразово позичав у нього гроші для прожиття , в зв»язку з тим , що він не працює , а відповідач не розрахувався з ним.

В судовому засіданні досліджено також наступні докази:

копію трудової книжки НОМЕР_2;

судовий наказ про стягнення заборгованості по заробітній платі від 04 березня 2011 року;

довідку про заробітну плату та інші прибутки за лютий-березень 2010 року;

заява;

ухвала суду про порушення провадження у справі про банкрутство;

ухвала суду про санацію.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази на умовах змагальності та в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, слід задовольнити виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці позивача, ОСОБА_2 працював на ДП ДАК «Хліб України» Черняхівському КХП з 26 жовтня 2009 року по 07 квітня 2010 року начальником охорони (а.с.4). 7.04.11 в день звільнення позивач не працював. Дана обставина визнана сторонами, а тому в силу ст.. 61 ЦПК України визнана судом такою, що не підлягає доказуванню. 15.04.11 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення з ним остаточного розрахунку /а.с.6/.

04 березня 2011 року Черняхівським районним судом Житомирської області винесено судовий наказ, згідно з яким з відповідача ДП ДАК «Хліб України» Черняхівського комбінату хлібопродуктів» на користь позивача ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 6806 грн. 02 коп. (а.с. 8 ).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю і право на своєчасне одержання винагороди за неї.

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Статтею 24 цього ж закону визначено строки виплати заробітної плати, яка виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів і що своєчасність та обсяги її виплати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів і їх черговості.

Аналогічні положення містить ст.115 КЗпП України. Стаття 110 КЗпП України, крім того, зобов'язує власника підприємства регулярно повідомляти працівника про розміри його заробітної плати.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган мають виплатити у вказаний вище строк не оспорювану суму.

Стаття 117 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні і вказує, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Згідно із п.20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідачем до суду представлені ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство від 04.09.06 та про введення процедури санації від 23.11.10, на які він посилається як на підставу заперечень проти позову . Суд не приймає до уваги надані відповідачем пояснення та докази неплатоспроможності відповідача. Оскільки позивач був прийнятий на роботу і звільнений з роботи відповідачем в період коли була розпочата процедура банкрутства підприємства, а це свідчить про те , що підприємство фактично працювало , а відповідно і мало прибуток.

Зазначені вище обставини не дають суду підстав звільнити від відповідальності підприємство, оскільки підприємство мало змогу провести розрахунок з позивачем, однак не зважаючи на це заборгованість перед позивачем не погашена до завершення розгляду справи в суді.

Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача та середній заробіток за час затримки розрахунку з 16.04.10, який є наступним днем після звернення про проведення розрахунку по день постановлення рішення.

Днем постановлення рішення, суд вважає день винесення судового наказу Черняхівським районним судом Житомирської області про стягнення з відповідача ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів заборгованості по заробітній платі в сумі 6806 грн. 02 коп. на користь позивача ОСОБА_2- 04 березня 2011 року.

Визначаючи суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, суд виходить з таких розрахунків: сума середньоденної заробітної плати судом визначається за останні два повних місяці роботи позивача, виходячи з довідки про заробітну плату, виданої ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів позивачу (а.с. 7), згідно із якою: за лютий місяць позивачеві нараховано 2263 грн. 20 коп., за березень - 1954 грн. 41коп.

Середньоденну зарплату суд визначає відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 року, діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох повних робочих місяців роботи позивача робочі дні на число відпрацьованих робочих днів: лютий 2010 року -20 днів березень 2010 року - 19 днів, разом - 39 робочих дні. Суд не наділений правом збирання доказів , а тому приймає до уваги довідку про середньомісячну заробітну плату, надану позивачем і не оспорену відповідачем, згідно якої в лютому 2010 року позивачем відпрацьовано 20 робочих днів , а в березні 2010 року позивачем відпрацьовано 19 робочих днів. Згідно зазначеної довідки середньоденна зарплата складає: 4217,61 :39=108 грн. При визначенні кількості робочих днів суд враховує положення ст.73 КЗпП України та листи Мінпраці та соціальної політики про норми тривалості робочого часу.

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку (з 16 квітня 2010 року по 4.03.11 року) з врахуванням святкових та неробочих днів визначених ст.73 КЗпП України, листів Мінпраці та соціальної політики про норми тривалості робочого часу складає -225 робочих днів. . Виходячи з середньоденної зарплати, сума середнього заробітку за вказаний період, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 24200 грн. /108 грн. х 225 = 24200 грн. 00 коп.,/ які суд стягує з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд знаходить їх доведеними в суді, оскільки з вини відповідача були порушені права позивача на зароблену ним заробітну плату, яка фактично є власністю позивача. Відповідач, порушуючи права позивача на отримання винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, невідворотно поставив його в такі умови, коли позивач змушений був докладати зусиль внаслідок порушення відповідачем прав та інтересів позивача в частині отримання ним законної винагороди, позивач не міг вести нормальний спосіб життя, змушений був докладати додаткові зусилля для матеріального забезпечення себе та членів своєї родини, позичав гроші, що стверджується показами свідка ОСОБА_4, що призвело до душевних страждань.

В зв'язку з цим, суд стягує з відповідача моральну шкоду в сумі 1000 грн, оскільки зазначена ним в заяві сума в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких він зазнав.

В решті позову суд відмовляє за безпідставністю.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави у відповідності із ч. 2 ст. 83 ЦПК України судовий збір в розмірі 1% від майнових позовних вимог (24200 грн. ) який становить 242 грн. 00 коп. та 8 грн. 50 коп. в частині стягнення моральної шкоди в дохід держави, а також суд стягує з відповідача 120 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду справи на користь ТУ ДСА в Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 27, 60, 88, 212-216, 293, 295 ЦПК України, ст.ст. 110, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України», Черняхівського комбінату хлібопродуктів 12301, смт.Черняхів, вул.Індустріальна, 42, р/р 2600511045, код ЄДРПОУ 00953094, МФО 311528 в Райффайзен банк «Аваль» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 24200 /двадцять чотири тисячі двісті/ грн..00 коп. та 1000(тисячу )грн.. моральної шкоди.

В решті позову відмовити за безпідставністю

Стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в розмірі 242 грн. 00 коп. в дохід держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. на користь ТУ ДСА України в Житомирській області.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 10(десяти) днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10(десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

В разі неподання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після закінчення строку для її подання.

Суддя: /підпис/ Н.Є. Слободенюк

Копія: вірно

Суддя: