Рішення № 23680810, 26.04.2012, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 1713/483/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Поліщук Т.М.

секретар - Гічиновська Я.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Поповича С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ « Приватбанк»про захист прав споживача, та визнання кредитного договору недійсним

встановив :

ОСОБА_3 звернувся з позовом в суд та просить визнати кредитний договір від 01.02.2008 року , укладений між ним та відповідачем, недійсним із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину та застосування односторонньої реституції ,а саме зобов'язати Банк повернути позивачу сплачені по кредитному договору від 01.02.2008 року відсотки , пеню, штрафні санкції, комісії ,тощо так як вважає умови договору такими, що суперечать нормам цивільного законодавства і просить визнати їх недійсними оскільки виконання зобов'язання і сплата нарахованих відсотків проводитися у іноземній валюті-доларі США, що підтверджується п. 1.1 вищевказаних договорів, у яких зазначається, що погашення кредиту та сплата відсотків за їх користування здійснюються в порядку та строки згідно графіків повернення кредитів і сплати відсотків, наведених у додатку №1, які є невід'ємною частиною договорів. У графіках повернення кредиту та сплати відсотків зазначено виконання зобов'язання у іноземній валюті - доларі США, що суперечить вимогам ст. 524,533 Цивільного кодексу України, оскільки валютою виконання грошового зобов'язання є гривня.

Важає, що викладені в кредитному договорі положення щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов'язання за договором порушують його права та прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України та Цивільного законодавства.

Крім того відповідачем в односторонньому порядку була змінена відсоткова ставка.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному об'ємові.

Представник відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" Попович С.М. в судовому засіданні позовну заяву не визнав та доводи позивача рахує надуманими та такими ,що суперечать дійсним обставинам справи. Крім того позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом. При таких обставинах просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Суд вивчивши матеріали справи та заслухавши представників сторін по справі рахує позов не обґрунтованим та таким що не підлягає до задоволення із наступних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Також ч.1 ст.1056 ЦК України встановлює, що позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

При укладенні спірного договору відповідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначають операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначає банківський кредит, як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимог боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї статті кошти -це гроші у національній валюті або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно ч.1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, визначається щоденно.

Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту, а саме в доларах США, сторони за договором, перш за все позичальник, повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним і тому зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Основним нормативним документом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15-93. Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, тобто, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі банківської ліцензії надавати кредити та бути суб'єктом кредитних відносин. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначає, що банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; згідно п.1.2 Положення НБУ №275 письмовий дозвіл Національного банку України - документ, який видає НБУ у порядку та на умовах, визначеним Законом України «Про банки та банківську діяльність»та вищевказаним Положенням, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Частиною 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15-93 передбачено, що генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на період дії режиму валютного регулювання.

ПАТ КБ «ПриватБанк»таку ліцензію під № 22-3 , отримав від Національного Банку України, 29 липня 2009 року, ксерокопія котрої долучена до матеріалів справи. На підставі ліцензії Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, а також з розміщенням іноземної валюти на валютному ринку України. Таким чином, банк має всі необхідні дозвільні документи для здійснення операцій з валютними цінностями.

Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою НБУ № 337 від 14.08.2003р., передбачено приймання готівкових коштів в іноземній валюті, що підтверджується роз'ясненнями Національного банку України, наданими в листі від 07.12.2009р. №13-210/7871-22612 «Про правомірність укладення кредитних договорів в іноземній валюті», а також судовою практикою, зокрема, висновками Вищого господарського суду України, наведеними в Постановах Вищого господарського суду України від 18.11.2009р. у справі №9/70пд; від 14.10.2009р. у справі №24/43-09-1527.

Згідно ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме умови, за якими має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язань в іноземній валюті.

Відповідно до ст.207 ч.2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В судовому засіданні встановлено, що 01 лютого 2008 року між «Приватбанком», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ROOWGA00000001, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав в кредит 37261,80 доларів США на споживчі цілі , а також 7311,80 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом,винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту.

Відповідно до вищевказаного кредитного договору вбачається, що вказаний правочин вчинений у письмовій формі та з дотриманням всіх вимог передбачених чинним законодавством. Оспорюваний позивачем договір повністю відповідає вимогам ст. 1054 ЦК України.

Оскільки, між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 було погоджено всі істотні умови договору, про що свідчать підписи останніх в даному договорі та скріплення кредитного договору печаткою та погоджені умови визначені на розсуд сторін, такі умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, як це передбачено ст.628ч.1 ЦК України.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 здійснював погашення кредитів згідно графіків погашення, тобто з даними умовами кредитного договору він був згідний та частково його виконав , в тому числі і прийняв умови про підвищення відсоткової ставки та сплачував її певний період часу.

А тому, суд не вбачає жодних підстав для визнання кредитного договору від 01 лютого 2008 року № ROOWGA00000001 не дійсним , оскільки відсутні підстави недійсності правочинів, передбачені ст.215 ЦК України.

За наведених обставин, а також враховуючи положення Кредитного договору, приписи чинного законодавства в межах повноважень Банку щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії, позовні вимоги позичальника щодо недійсності кредитного договору на підставі визначення суми кредиту та нарахованих процентів в іноземній валюті є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду . Заяву про його поновлення позивач не подавав. Підстав для поновлення пропущеного строку не навів.

Враховуючи викладене та керуючись ст..ст.1,11,15,16,18,19,22,24 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 203, 215,216,217,227,229,230,321, 524, 533,524,,628,638 , ЦК України ст. ст. 10, 57, 62, 88, 154, 212-215 ЦПК України , суд

вирішив :

В позові ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк»про захист прав споживача, та визнання недійсним кредитного договору укладеного між ним та відповідачем 01.02.2008 року із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину та застосування односторонньої реституції ,а саме зобов'язати Банк повернути позивачу сплачені по кредитному договору від 01.02.2008 року відсотки , пеню, штрафні санкції, комісії ,тощо -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуПоліщук Т.М.