Постанова № 23676898, 25.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 5021/1241/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі - Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не зявився,

відповідача -директор- Нешта О.В., представник ОСОБА_1 за довіреністю від 03.04.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Комунального підприємства «Теплогарант», м.Конотоп, (вх.№ 1103С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2011р. у справі №5021/1241/2011,

за позовом - Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Київ, до Комунального підприємства «Теплогарант», м. Конотоп,

про стягнення 986 195,79 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2011р. (суддя Заєць С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Теплогарант»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»156425,94 грн. заборгованості ( в т.ч. 20000 пені, 106335,18 грн. інфляційних збитків, 30090,76 грн. 3% річних) за договором № 06/09-840ТЕ-29 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 р., а також 9862 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 789 203,24 грн. основного боргу - провадження у справі припинено.

Комунальне підприємство «Теплогарант», не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 02.11.2011 р., звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що з 04.06.2011 року набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який встановив, що списанню підлягає заборгованість ( у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. ДК «Газ України»в порушення пункту 7 Порядку списання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію, затвердженого 08.08.2011 р. постановою КМУ №894 ухиляється від укладання відповідного договору між учасниками процедури списання згідно вимог Цивільного та Господарського кодексів України. 01.02.2012р. господарським судом м. Києва у справі № 34/28 за позовом КП «Теплогарант»до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» про визнання договору укладеним про списання заборгованості у розмірі 196 991 грн. ( з яких: - 30 090,76 грн. - 3% річних; 60 566,00 грн. - пені; 106 335,18 грн. -інфляційних) відмовлено у позові. Отже, станом на день розгляду справи відсутнє рішення, яке набрало законної сили, а сторони повинні врегулювати спір шляхом укладання договору про списання наявної заборгованості, тому, на думку апелянта, позивачу слід у позові

відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу КП «Теплогарант» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2011 року у даній справі -залишити без змін, вважаючи скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, дійсним обставинам справи. При цьому, позивач повідомив, що він не має волевиявлення щодо укладання договорів з КП «Теплогарант»про списання штрафних санкцій, нарахованих по спірному договору. Окрім того, позивач вважає, що оскільки рішенням господарського суду м. Києва по справі № 34/28 встановлено, що Порядок списання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію не містить прямої вказівки щодо обов'язковості укладення між сторонами договорів про списання штрафних санкцій, тому в силу принципу свободи договору у цивільному і господарському праві, закріпленого на законодавчому рівні, ДК «Газ України»не зобов'язана укладати такі договори, що фактично спростовує позовні вимоги КП «Теплогарант».

Представник позивача у судове засідання не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать рекомендоване поштове повідомлення про вручення позивачу копії ухвали апеляційного суду від 28.03.2012 р.

Представник відповідача не заперечує проти розгляду даної справи у відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумскої області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і не спростовано цього в апеляційній інстанції, 23.09.2009 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та Комунальним підприємством «Теплогарант» укладено договір на постачання природного газу № 06/09-840ТЕ-29, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю протягом жовтня -грудня 2009 року, січня-квітня 2010 року природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

У відповідності до п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання -передачі природного газу до 10 числа, наступного за місцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2009 року, січня-квітня 2010 року, природний газ на загальну суму 6 633 166,24 грн., що підтверджується актами приймання -передачі природного газу ( а.с. 27-33 т.1).

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ виконав частково, а саме, розрахувався за природний газ у сумі 5 843 963,00 грн. Таким чином, на момент звернення з позовом до суду сума боргу відповідача перед позивачем складала 789 203, 24 грн.

29.06.2011 року КП «Теплогарант»сплачено за природний 2010 року за договором № 06/09-840ТЕ-29 від 14.10.2010 р. згідно договору № 250/503 від 10.06.2011 року відповідно до постанови КМУ № 503 від 11.05.2011 р. у розмірі 789 203,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 707 від 29.06.2011р. ( а.с. 64-65 т.1), у зв'язку з чим судом першої інстанції в цій частині стягнення основного боргу правомірно і обґрунтовано припинено провадження у справі на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).

Що стосується пені, інфляційних збитків та 3% річних, то відповідач заперечує проти таких нарахувань та стягнення з нього на користь позивача 60 566,61 грн. пені, 106335,18 грн. інфляційних та 30 090,76 грн. -3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спожитий газ у розмірі 789 203,24 грн., посилаючись на статтю 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги»від 20.02.2003 року № 554-ІУ, якою встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. В якості доказу на наведене відповідач надав довідку про те, що станом на 01.06.2011 р. на підставі вказаного закону від 20.02.2003 р. ним укладено договори реструктуризації на загальну суму 825345 грн.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказана довідка не підтверджує, що договори реструктуризації стосуються саме господарських операцій з позивачем за цей період, оскільки стягнення за даним позовом здійснюється позивачем на підставі договору від 23.09.2009 р., яким охоплюються господарські операції за певний період після укладання цього договору.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п.6 статті 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258,549-551 Цивільного кодексу України, п.7.2 договору за несвоєчасну оплату споживчого газу, відповідач зобов'язаний сплатити на користь ДК «Газ України», крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до п.7.10 договору постачання природного газу неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно розрахунку, позивач нарахував відповідачу за період з 26.11.2010 р. по 26.05.2011 р.( 181 день) пеню у розмірі 60 566,61 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, дійшла висновку, що розмір пені зроблено правильно і у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача пеню, зменшив її розмір до 20000,00 грн., врахувавши, що підприємство є комунальним, надає послуги теплопостачання населенню, та те, що позивачем була сплачена сума основного боргу.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду, оскільки таке право надано суду статтею 233 Господарського кодексу України, якою передбачено , що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Згідно з приписами п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно розрахунку за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, становить 106 335,18 грн.; 3% річних від основного боргу складає 30 090,76 грн.

Перевіривши розрахунки позивача щодо розміру інфляційних та 3% річних, колегія суддів вважає їх законними і правильними, та погоджується з господарським судом про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо посилання відповідача на положення Закону України від 12.05.2011 р. № 3319 «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», колегія судді зазначає, що цей Закон встановлює, що списанню підлягає заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій) ( три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 р., і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Прикінцевими положеннями Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України у двотижневий термін з дня набрання чинності цим Законом затвердити порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію.

Як встановлено судом, на момент звернення ДК «Газ України»з позовом до відповідача такий Порядок КМУ не прийнятий,

Відповідний Порядок списання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію був затверджений 08.08.2011 року постановою КМУ № 894.

Відповідно до пункту 6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій ( 3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної чинності, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження визначеного у пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розмірі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості ( пункт 8 Порядку).

Згідно пункту 9 Порядку Компанія «Газ України»здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»в межах сум, списаних компанією «Газ України»учасникам процедури списання, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку НАК «Нафтогаз України».

Судом встановлено, що відповідачем не дотримані вимоги Порядку щодо списання такої заборгованості. Комісія з питань списання заборгованості відповідачем не створена, відповідно відсутні протоколи такої комісії про списання заборгованості. Договори щодо списання пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, нарахованих відповідачу на заборгованість за спожитий природний газ у період з 01.01.1997 року по 01.01. 2011 рік між відповідачем та позивачем також не укладені.

За таких обставин, оскільки відповідачем не дотримані вимоги Порядку, відповідно у позивача відсутні підстави для списання штрафних санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при зверненні Компанії з позовною заявою до господарського суду було подано договір постачання природного газу, акти приймання - передачі природного газу, розрахунок боргу з урахуванням усіх проведених покупцем оплат, розрахунок пені, інфляційних, 3% річних, що дало можливість встановити факт поставки товару та факт його несвоєчасної та не повної оплати. Таким чином, правомірно і обґрунтовано суд першої інстанції прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів належного виконання зобов'язання з оплати отриманого газу.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді дійшла висновку про відсутність законних підстав для скасування рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2011 року, а тому рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, статті 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплогарант" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2011 р. у справі №5021/1241/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Л.М. Камишева

суддя В.С.Хачатрян

повний текст постанови складено 24.04.2012 р.