Рішення № 23676526, 14.02.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р.Справа № 9/76/5022-1671/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", пр. Маяковського, 3, м. Запоріжжя, Запорізької області, 69035

до відповідача Приватного підприємства "Андрій 2010", с. Мушкатівка, Борщівського району, Тернопільської області, 48766

про cтягнення заборгованості в сумі 10 841 грн. 73 коп., з яких: 6 468 грн. 35 коп. - основний борг; 2 357 грн. 51 коп. - штраф; 157 грн. 81 коп. - пеня; 1858 грн. 06 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 -доручення №01-12 від 03.01.2011р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

У судовому засіданні 14.02.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", пр. Маяковського, 3, м. Запоріжжя, Запорізької області звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Андрій 2010", с. Мушкатівка, Борщівського району, Тернопільської області про cтягнення заборгованості в сумі 10 841 грн. 73 коп., з яких: 6 468 грн. 35 коп. - основний борг; 2 357 грн. 51 коп. - штраф; 157 грн. 81 коп. - пеня; 1858 грн. 06 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/5 від 17.05.2011р., специфікації №1 від 17.05.2011р., специфікації №2 від 18.05.2011р., видаткової накладної №А-00004044 від 19.05.2011р., видаткової накладної №А-00004054 від 19.05.2011р., копії довіреності №1 на отримання товарно-матеріальних цінностей, іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.12.2011 р. на 15 год. 50 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 26.12.2011р. на 10 год. 50 хв., на 30.01.2012р. на 15 год. 20хв. та на 14.02.2012р. на 15 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання сторонами витребуваних судом документів.

Строк вирішення спору у справі №9/76/5022-1671/2011 встановлено до 30.01.2012р. За клопотанням позивача від 30.01.2012р. суд у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою від 30.01.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 15.02.2012р.

Уповноважений представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.01.2012р. вих. №15/12-юр підтримав повною мірою, зокрема просить суд врахувати технічну помилку здійснену при підготовці позовної заяви, а саме стягнути в користь Позивача з приватного підприємства "Андрій 2010", а не з приватного підприємця "Андрій 2010", як зазначено у позовній заяві вих. №405/11-юр., так як згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 15.01.2012 року організаційно правова форма відповідача - "Приватне підприємство "Андрій2010".

Одночасно позивач вказаною заявою зменшив розмір позовних вимог, зокрема, просить суд стягнути з відповідача 6 291 грн. 39 коп., з них: 1 918 грн. 01 коп. -основного боргу; 2 357 грн. 51 коп. -штрафу; 157 грн. 81 коп. -пені та 1 858 грн. 06 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості в сумі 4 550 грн. 34 коп., що підтверджується банківською випискою від 20.01.2012р. Одночасно, позивач надав суду докази надіслання вказаної заяви відповідачу.

Із змісту ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розцінює заяву позивача як заяву якою останній зменшив суму позову та приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому, будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є стягнення заборгованості у розмірі 6 291 грн. 39 коп., з яких: 1 918 грн. 01 коп. -сума основного боргу; 2 357 грн. 51 коп. -штрафу; 157 грн. 81 коп. -пені, 1 858 грн. 06 коп. -процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про отримання відповідачем -ПП "Андрій 2010" ухвал суду (оригінали повідомлень знаходяться у матеріалах справи).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, строк вирішення спору завершився, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

17.05.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (далі -позивач, Постачальник) та приватним підприємством "Андрій2010" (далі -відповідач, Покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/5 (надалі за текстом -Договір поставки). Вказаний договір підписано обома сторонами та завірено печатками юридичних осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та приватного підприємства "Андрій2010".

За Договором поставки постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього) (п. 1.1. договору поставки).

У відповідності до пункту 2.1. договору поставки найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п. 2.3. договору поставки).

Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: за кількістю (одиниць виміру) -відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаною у видатковій накладній, за якістю вказаною у документі про якість. Датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару (п. 4.4. договору поставки).

За умовами договору Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період з дати отримання товару Покупцем до дати його оплати згідно із договором. Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях. Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару та у строки вказані у специфікаціях (п. п. 5.1., 5.2., 5.3. договору поставки).

Покупець зобов'язується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях (п. 6.1. договору поставки).

Пункт 9.1. договору поставки передбачає, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними ним.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З аналізу змісту Договору поставки суд приходить до висновку, що між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та відповідачем - приватним підприємством "Андрій2010" у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, договір поставки передбачає надання постачальником покупцю товарного кредиту у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором.

Продаж товарів у кредит під процент на визначений строк передбачений статтею 694 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару у кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Частина 5 вказаної статті передбачає, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит.

Специфікаціями № 1 від 17.05.2011р., № 2 від 18.05.2011 р., до договору поставки визначено зокрема найменування товару, що постачатиметься на виконання договору, його кількість, ціну, дату поставки та строки оплати товару, і розрахунок процентів по товарному кредиту, їх сума та строки їх сплати.

Згідно специфікації № 1 загальна сума товару, що поставляється -668 грн. 16 коп. Товар оплачується в наступні строки: 1) авансовий платіж у сумі 133 грн. 63 коп. -не пізніше 23.05.2011 р., 2) другий платіж у сумі 534 грн. 53 коп. -не пізніше 01.10.2011 р. Проценти за користування товарним кредитом у сумі 19 грн. 04 коп. у строк 01.10.2011р.

За специфікацією № 1 згідно видаткової накладної № А-0000444 від 19.05.2011 р. поставлено товар "ПАР Тренд-90", 10 літрів, вартістю - 668 грн. 16 коп.

Згідно специфікації № 2 загальна сума товару, що поставляється -6 972 грн. 48 коп. Товар оплачується в наступні строки: 1) авансовий платіж у сумі 1 394 грн. 50 коп. у строк не пізніше 23.05.2011р.; другий платіж у сумі 5 577 грн. 98 коп. у строк не пізніше 01.10.2011р. Проценти за користування товарним кредитом у сумі 198 грн. 67 коп. у строк 01.10.2011р.

За специфікацією № 2 згідно видаткової накладної № А-00004054 від 19.05.2011 р. поставлено товар "Бетагард", 45 літрів, вартістю 6 972 грн. 48 коп.

Як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство "Андрій 2010", порушило господарське зобов'язання, та оплату повної вартості поставленого йому товару за вказаними Специфікаціями та видатковими накладними своєчасно не здійснило .

Відтак, борг Приватного підприємства "Андрій 2010" за поставлений йому позивачем товар з врахуванням часткового погашення заборгованості 09.06.2011р. на суму 1390грн. та 20.01.2012р. на суму 4550,34 грн. (підтверджено відповідними виписками та довідками з банку) станом на час розгляду справи становить 1 918 грн. 01 коп.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару, та відновлення тим самим порушених майнових прав позивача на момент розгляду спору, відповідачем суду не подано, тому, на думку суду, правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 918 грн. 01 коп. боргу за поставлений йому позивачем товар згідно Договору.

Щодо стягнення штрафних санкцій то судом встановлено наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як встановлено судом сторони відповідно до укладеного Договору, а саме підпункту 8.2.3 пункту 8.2 розділу 8 Договору погодили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань "Покупець" сплачує "Постачальнику" пеню у розмірі 0,05 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів "Покупець" додатково сплачує "Постачальнику" штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Окремо, п. 8.6 Договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання. А строк позовної давності по цим вимогам складає три роки.

У зв'язку з наведеним, оцінивши поданий розрахунок позивачем та порядок нарахування пені визначений ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 157 грн. 81 коп. відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України) та з врахування зменшення суми заборгованості при її частковому погашенні 09.06.2011р. на суму 1390грн.

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення 2 357 грн. 51 коп. ((30x7 858,35x1):100) -штрафу за порушення відповідачем терміну сплати платежів. Однак, під час здійснення перерахунку штрафу, судом встановлено, що позивачем не враховано платіж, який здійснений відповідачем 09.06.2011р. платіжним дорученням №К13/8/37 яким перераховано 1 390 грн., що підтверджується й банківською випискою від 09.06.2011р. Як вбачається вказаний платіж здійснено з простроченням меншим ніж 30 календарних днів. При цьому штраф за правилом визначеним ст. 549 ЦК України обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання а не від повної вартості Договору як це передбачено п.п. 8.2.3. Договору. А відтак, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стгнення 1 940 грн. 51 коп. ((30x6 468,35x1):100) штрафу. В частині позовних вимог щодо стягнення 417 грн. - штрафу суд в позові відмовляє, як необґрунтовано заявлені.

Щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами то суд має за необхідне зазначити наступне.

В силу статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 8.5 договору сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу "Покупець" сплачує "Постачальнику" проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СППх0,5хД):100, де СП- сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СПП- сума простроченого платежу; Д- кількість календарних днів прострочення платежу.

Позивач заявив до стягнення 1 858 грн. 06 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, які нарахував за період з 24.05.2011 року по 21.11.2011 року. При цьому як вбачається із розрахунку процентів вони обраховані з врахуванням строків сплати заборгованості передбачених умовами укладених додатково до Договору специфікацій № 1 та № 2. Також, вказаний розрахунок враховує зменшення суми заборгованості при її частковому погашенні 09.06.2011р. на суму 1390грн.

А відтак, з огляду на те, що позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, суд вважає заявлену позивачем до стягнення суму 1 858 грн. 06 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 24.05.2011 року по 21.11.2011 року., правомірною та такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги той факт, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за отримані послуги та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) не погасив, належних доказів протилежного не представив, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку. А тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Андрій 2010" в користь позивача: 1 918 грн. 01 коп. -основного боргу; 1 940 грн. 51 коп -штрафу; 157 грн. 81 коп. - пені та 1 858 грн. 06 коп. -процентів за користування чужими грошовими коштами. В частині позовних вимог щодо стягнення 417 грн. - штрафу суд в позові відмовляє, як необґрунтовано заявлені.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача та позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує те, що другий платіж в погашення основної заборгованості здійснено відповідачем 20.01.2012р. уже після звернення позивачем з позовом до суду 30.11.2011р., а тому спір в цій частині виник з вини відповідача і відповідно судовий збір за розгляд вказаних позовних вимог покладається судом на відповідача у справі.

Зокрема, з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення 1357,16 грн. -судового збору. В свою чергу 54,34 грн. сплаченого судового збору покладаються на позивача у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Андрій 2010", с. Мушкатівка, Борщівського району, Тернопільської області (ідент. код 36865533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", пр. Маяковського, 3, м. Запоріжжя, Запорізької області (ідент. код 30345439) (р/р № 2600301015712 в ПАТ "ВТБ БАНК" м.Київ, МФО 321767) - 1 918 (одну тисячу дев'ятсот вісімнадцять) грн. 01 коп. -основного боргу; 1 940 (одну тисячу дев'ятсот сорок) грн. 51 коп. -штрафу; 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 81 коп. -пені; 1858 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 06 коп. -процентів за користування чужими грошовими коштами; 1357 (одну тисячу триста п'ятдесят сім) грн. 16 коп. -судового збору.

3. В частині стягнення 417 грн. штрафу в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя В.Л. Гевко