Рішення № 23676465, 23.04.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.12 Справа № 5021/500/12.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.В., розглянув матеріали справи № 5021/500/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаут-портос» , м. Суми

до відповідача: Дочірнього підприємства «Агрофірма Діамант» , с. Сула Сумського району Сумської області

про стягнення заборгованості в розмірі 108 585,65 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.03.2012 року ;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 19.04.2012 року ;

Суть спору : позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 105 585,65 грн., з яких : основний борг у сумі 74 036,00 грн., пеню у сумі 6 261 грн., індекс інфляції у сумі 539,58 грн., тридцять процентів річних у сумі 12 941,87 грн., штраф у сумі 14 807,20 грн., а також судові втрати у сумі 2 171,71 грн.

Відповідач відзиву на позов та доказів сплати боргу суду не подав, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений своєчасно (копію ухвали суду про порушення провадження у даній справі отримав 13.04.2012 року).

13.04.2012 року директор ДП «Агрофірма Діамант» Пересторонін Ігор Анатолійович ознайомився з матеріалами даної справи та надав на підтвердження своїх повноважень керівника юридичної особи - Дочірнього підприємства «Агрофірма Діамант» засвідчену ним копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців , що свідчить про те , що повна назва відповідача на даний час - Дочірнє підприємства «Агрофірма Діамант» ( ідентифікаційний код 32646953).З огляду не це господарський суд змінив повну назві відповідача, яка була зазначена позивачем в позовній1 заяві - Дочірнє підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина» «Агрофірма Діамант» ( ідентифікаційний код 32646953) на дійсну на даний час повну назву відповідача - Дочірнє підприємство «Агрофірма Діамант» ( ідентифікаційний код 32646953).

В судовому засіданні 23.04.2012 року представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з тим, що він не знайомий з матеріалами справи, не отримував копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів.

Згідно статті 75 ГПК України , якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи , а також усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду даної справи не підлягає задоволенню у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Матеріали справи містять докази направлення позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів (фіскальний чек відділення зв'язку та опис цінного листа, а.с. 6,7) .

Повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується факт отримання відповідачем 13.04.2012 року копії ухвали Господарського суду Сумської області від 06.04.2012 року про порушення провадження у дані справі, в якій зазначено дату, час та місце розгляду справи, а також запропоновано відповідачеві подати суду за три дні до судового засідання відзив на позовну заяву з правовим обґрунтуванням своєї позиції у даній справі та докази сплати боргу .

13.04.2012 року ( в день отримання копії ухвали про порушення провадження у даній справі) директор Дочірнього підприємства «Агрофірма Діамант» Пересторонін Ігор Анатолійович ознайомився з матеріалами даної справи, про що свідчить його заява та власноручний запис про те, що з матеріалами справи він ознайомився.

Таким чином, відповідачеві в особі його повноважного представника - директора Дочірнього підприємства «Агрофірма Діамант» Перестороніна І.А. 13.04.2012 року були відомі дата, час та місце судового розгляду даної справи, зміст позовної заяви та доданих до неї документів, але, проігнорувавши пропозицію суду, відповідач не подав суду відзиву на позовну заяву та доказів сплати боргу, а в судове засідання направив непідготовленого до участі в ньому представник .

Вищевикладене свідчить про недобросовісне користування відповідачем належними йому процесуальними правами всупереч вимогам частини третьої статті 22 ГПК України, а також про безпідставність та необґрунтованість усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів та необізнаністю саме цього представника відповідача з матеріалами даної справи.

Як свідчать матеріали даної справи, 26 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - інвестиційна компанія «Гермес» ( продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 9 поставки товару на умовах відстрочення платежу.

На виконання умов договору № 9 від 26.04.2011 року продавцем було передано відповідачеві товар на загальну суму 147 316,80 грн., який прийнятий відповідачем в повному обсязі без зауважень щодо його кількості, якості та асортименту.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що 20 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 30.04.2011 року, наступні замовлення - за три дні до моменту відвантаження товару ; 40 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 30.09.2011 року ; 40 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 31.10.2011 року.

Пунктом 8.2 договору передбачена відповідальність покупця (відповідача) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

У пункті 8.3 договору сторони домовились відповідно ст. 259 ЦК України, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , сторони договору домовились що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного договору.

Пунктом 8.4 договору № 9 від 26.04.2011 року передбачено, що покупець ( відповідач) у випадку порушення умов оплати вартості товару (тобто, у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань) сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

У пункті 8.6 договору сторони, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди , що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних .

Відповідач в порушення пункту 5.4 договору не здійснив попередньої оплати в розмірі 20 % за більшістю поставок та не сплатив до 30 вересня 2011 року 40 % вартості товару та наступні 40 % вартості товару до 30 жовтня 2011 року, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача перед продавцем (ТОВ «Агро - інвестиційна компанія «Гермес») по договору № 9 від 26.04.2011 року склала 74 036,00 грн.

04 січня 2012 року ТОВ «Агро - інвестиційна компанія «Гермес» уклало з позивачем договір відступлення права вимоги, за яким позивач отримав від продавця право вимагати від боржника (відповідача) по договору № 9 від 26.04.2011 року сплати суми основного боргу в розмірі 74 036,00 грн., штрафних санкцій, 3 (трьох) процентів річних, інфляційних втрат, збитків та вживати будь-яких інших заходів щодо притягнення боржника до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Відступлення права вимоги первісним кредитором ( ТОВ «Агро - інвестиційна компанія « Гермес») новому кредиторові (позивачеві) відбулось у відповідності з вимогами статей 512-517 Цивільного кодексу України.

Зокрема, згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом .

Договором відступлення права вимоги від 04 січня 2012 року (п. 1.3) встановлено, що позивач (новий кредитор) одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника (відповідача) сплати суми основного боргу в розмірі 74 036,00 грн., а тому позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 74 036,00 грн. є правомірною та обґрунтованою .

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідач не подав суду доказів сплати основного боргу первісному або новому кредиторам, а відтак позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь основного боргу в сумі 74 036,00 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 1.3 договору відступлення права вимоги від 04 січня 2012 року встановлено також право позивача вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій.

Згідно ст. 230 ГК України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України) .

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ст. 549 ЦК України) .

Пунктом 8.2 договору № 9 поставки товару від 26 квітня 2011 року встановлено розмір відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань: за прострочення виконання такого зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Зміст цього пункту договору відповідає вимогам ч.3 ст. 549 ЦК України та вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996року № 543/96-ВР, який є спеціальним законом щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, «регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статтею 1 вищезгаданого Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ця норма Закону повністю узгоджується з нормою частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, якою також визначено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання обчислюється саме пеня.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь пені, згідно обґрунтованого розрахунку, в сумі 6 261 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідає вимогам договору та вимогам Закону, а тому підлягає задоволенню.

Поряд з цим, позивач всупереч вищевикладеним нормам Закону та Цивільного кодексу України, на підставі пункту 8.4 договору № 9 поставки товару від 26 квітня 2011 року просить стягнути з відповідача за те саме порушення (за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ) окрім пені ще й 20% штрафу від вартості неоплаченого товару в сумі 14 807, 20грн.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь понад суму пені суми штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не підлягає задоволенню, оскільки ця вимога суперечить статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, які є спеціальними нормами законів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.3 договору відступлення права вимоги від 04 січня 2012 року позивачеві відступлено право вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат (тобто індексу інфляції), а тому, виходячи з всього вищевикладеного, безумовно підлягає задоволенню позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь індексу інфляції в сумі 539,58 грн., згідно обґрунтованого розрахунку позивача.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь тридцяти процентів річних в сумі 12 941,87 грн. на підставі пункту 8.6 договору № 9 поставки товару від 26 квітня 2011року, то ця позовна вимога підлягає задоволенню лише частково, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми, що складає 1 294,19грн., оскільки пунктом 1.3 договору про відступлення права вимоги від 04 січня 2012 року передбачено, що позивач (новий кредитор) одержує право вимагати від відповідача сплати 3 (трьох) % річних, а не 30% річних, сплати яких мав право вимагати первісний кредитор за умовами пункту 8.6 договору № 9 поставки товару від 26 квітня 2011року.

Повертаючись до вимог статті 514 Цивільного кодексу України, господарський суд ще раз зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку у договорі відступлення права вимоги (п.1.3) встановлено інший обсяг прав, інші умови, ніж ті, що існували на момент переходу цих прав у первісного кредитора в частині обсягу прав вимагати від боржника (відповідача) сплати процентів річних від простроченої суми. Первісний кредитор мав право вимагати від боржника (відповідача) сплати тридцяти процентів річних від простроченої суми, а відступив новому кредитору (позивачу) лише право вимагати від боржника (відповідача) трьох процентів річних (п.1.3 договору відступлення права вимоги від 04 січня 2012 року).

Таким чином, задовольняючи позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних частково - в сумі 1 294,19 грн. (3% річних), в іншій частині позовної вимоги щодо стягнення на користь позивача процентів річних, а саме в частині стягнення 11 647,68 грн. процентів річних, суд має відмовити у зв'язку з неправомірністю позовної вимоги в цій частині.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 1 642,62 грн.

На підставі всього вищевикладеного керуючись ст.ст. 16, 204, 512-519, 526, 530, 549, 625, 629 ЦК України, ст.ст.193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма Діамант» ( Сумська область, Сумський район , с. Сула, вул. 40 років Перемоги , 29 ; ідентифікаційний код 32646953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаут - портос» (40000, м. Суми, вул. Горького, 4 ; ідентифікаційний код 37430106) основний борг у сумі 74 036,00 грн., пеню в сумі 6 261,00 грн., індекс інфляції в сумі 539,58 грн., три проценти річних у сумі 1 294,19 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 642,62 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.