Рішення № 23676443, 18.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа№ 5015/850/12

За позовом : Спільного підприємства «Вітмарк-Україна»в формі товариства з обмеженою відповідальністю , м.Одеса

до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 16 934,35 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

За участю представників :

від позивача : не з»явився

від відповідача: не з»явився

Суть спору: на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Спільного підприємства «Вітмарк -Україна»в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Одеса, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, про стягнення 16 934,35 грн. заборгованості, у тому числі : 12633,52 грн. основного боргу, 50,06 грн. інфляційних нарахувань, 606,65 грн. пені, 3 526,70 грн. штрафу, 117,42 грн. -трьох процентів річних. Позивач просить також відшкодувати судові витрати, понесені ним за подання на розгляд до Господарського суду позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.03.2012р. порушено провадження у даній справі, позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 20.03.2011 року.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем і відповідачем 13.03.12 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 20.03.12 року на 18.04.2012 року.

В судове засідання сторони явку повноважних представників не забезпечили.

Позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь з відповідача 16934,35 грн. заборгованості, у тому числі : 12633,52 грн. основного боргу, 50,06 грн. інфляційних нарахувань, 606,65 грн. пені, 3 526,70 грн. штрафу, 117,42 грн. -трьох процентів річних; відшкодувати судові витрати по справі.

В порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач із заявами, зокрема про відмову від позову, чи про зменшення розміру заявлених вимог до суду не звертався.

Долучені до позовної заяви документи, належним чином засвідчені позивачем, відповідають вимогам ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач , незважаючи на відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості не подав, заявлені позивачем вимоги не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами, хоч належним чином та своєчасно був повідомлений про знаходження на розгляді в Господарському суді Львівської області даної справи , про дату, час та місце проведення судових засідань по справі.

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір підлягає вирішенню господарським судом в строк не більше двох місяців від дати надходження позовної заяви на розгляд до суду.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається із позовної заяви, заявлені вимоги позивача грунтуються на наступному.

Між сторонами у справі укладено 04 жовтня 2010 року договір поставки №021789, відповідно до умов в п.1.1 якого постачальник ( позивач) зобов»язувався протягом дії цього договору передавати покупцю (відповідачу) у власність, а покупець -приймати та оплачувати товар ( соки, нектари і соковмісні напої в асортименті, можливе постачання інших продуктів харчування) . За умовами договору, як стверджує позивач у позовній заяві , розрахунок за поставлені товари покупець зобов»язувався здійснювати протягом 21 календарного дня з дати постачання товару, вказаній у видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ( вказаний в розділі 9 договору).

Позивач стверджує, що свої зобов»язання за договором виконав належним чином: в період з 21 серпня 2011 року по 23 січня 2012 року були передані у власність відповідача партії товару, а саме-соків, нектарів та соковмісних напоїв в асортименті на загальну суму 17 633,52 грн (з урахуванням ПДВ). Відповідач частково, в сумі 5000,00 грн, розрахувався з позивачем за отриманий товар. Станом на момент подання на розгляд до господарського суду позовної заяви сума основного боргу за поставлений за договором товар становить 12 633,52 грн. Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 50,06 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 117,42 грн, відповідно до п.4.2 договору пеню в розмірі 606,65 грн, а відповідно до п.4.3 договору - штраф у розмірі 3 526,70 грн. В загальному позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь з відповідача 16 934,35 грн. заборгованості та відшкодувати суму понесених судових витрат ( судового збору) -1609,50 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Спільне підприємство «Вітмарк-Україна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю , у подальшому ( постачальник) , в особі директора Львівської філії підприємства Стегницького, який діє на підставі довіреності №015 від 15 жовтня 2009 року , з одного боку, та ФОП ОСОБА_1, в подальшому «покупець», в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва , з другого боку, уклали 04 жовтня 2010 року Договір поставки №021789 ( надалі -договір).

Відповідно до умов в п.1.1 , постачальник зобов»язується протягом строку дії цього договору передавати покупцю у власність , а покупець -приймати та оплачувати товар (соки, нектари і соковмісні напої в асортименті, можливе постачання інших продуктів харчування). Відповідно до п.1.2 договору , - найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказуються в накладній, що складається відповідно до замовлення покупця. Покупець складає та подає замовлення на поставку товару постачальнику на підставі Прайс-листа постачальника. Як вбачається з умов в п.1.3 договору, ціна товару встановлюється постачальником на момент відвантаження згідно чинного Прайс-листа, відображається у видатковій накладній та вважається погодженою між постачальником і покупцем за наявності печаток (штампів) та підписів уповноважених осіб. В цьому випадку накладні виконують функцію специфікації та є невід»ємною частиною даного договору. Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на видаткових накладних. Відповідно до п.1.5 договору, загальна кількість та вартість товару, який постачається за даним договором, встановлюється виходячи з видаткових накладних на постачання товару, оформлених на виконання даного договору. Поставка партії товару ( п.2.1 договору) здійснюється Львівською філією постачальника.

Наявні у справі матеріали ( розрахунок ціни позову та належно засвідчені позивачем копії видаткових накладних : №ЛВ000110192 від 31.08.2011 р ; №ЛВ000110220 від 31.08.2011 р ; №ЛВ000110221 від 31.08.2011 р ; №ЛВ000116807 від 24.11.2011 р ; №ЛВ000116808 від 24.11.2011 р , №ЛВ000116809 від 24.11.2011 р, №ЛВ000119078 від 19.12.2011 р , «ЛВ000121341 від 23.01.2012 р №ЛВ000121342 від 23.01.2012 р) підтверджують, що в період з 31.08.2011 року по 23.01.2012 р позивач поставив відповідачу товар, а саме -соки, нектари та соковмісні напої в асортименті на загальну суму 17 633,52 грн ( з урахуванням ПДВ).

З копій перелічених видаткових накладних вбачається, що вони містять посилання на договір №021789 від 04.10.2010 року, товар постачався Львівською філією Спільного підприємства «Вітмарк-Україна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як це й передбачено п.2.1 договору, товар отриманий Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без зауважень та претензій до постачальника, видаткові накладні завірені підписом відповідача та його печаткою, доказів повернення відповідачем позивачу товару суду не надано. Накладні містять відомості про їх номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу покупця , найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та вартість по кожній позиції товару, загальну вартість відпущеного товару. Накладні завірені зі сторони продавця підписом особи , яка уповноважена на передачу товару, зі сторони покупця -підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця. Крім того накладні завірені гербовими печатками як продавця так і покупця. Та обставина, що видаткові накладні завірені гербовими печатками продавця і покупця свідчить, що вони підписані уповноваженими на вчинення таких дій особами.

Наявні у справі копії видаткових накладних свідчать про те, що відповідач їх підписанням та завірянням гербовою печаткою засвідчив отримання товару, засвідчив його прийняття на умовах, що узгоджені сторонами в договорі поставки.

На підставі наведено, наявних у справі документів, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними доказами факт здійснення господарських операцій між ним та відповідачем, про які стверджує позивач у позовній заяві. Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи -це письмові свідоцтва , що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл ( підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Суд розглядає позов в межах заявлених вимог. Позивач у позовній заяві стверджує , що відповідач частково, в сумі 5000,00 грн, оплатив отриманий товар ( проплати відображені позивачем у «Розрахунку ціни позову»). Відповідач зазначену обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених чинним законодавством.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір від 04.10.2010 р №021789 є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов в п.3.2 договору поставки №021789 від 04 жовтня 2010 року, відповідач зобов»язаний був оплатити позивачу товар протягом 21 календарного дня з дати постачання товару, вказаній у видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Однак , відповідач порушив зобов»язання за договором: оплатити товару у строки, встановлені в п.3.2 договору поставки №021789 від 04.10.2010 р. не здійснив у повному обсязі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України). Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. За ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За нормами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; частиною 2 цієї статті прямо встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника. Відповідно до ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України штрафними санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. За нормами ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені на підставі п.4.2 ( «за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплата якої прострочена, за кожен день прострочення оплати») , із врахуванням положень п.4 ст.231 ГК України, п.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», - в розмірі 606,65 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в сумі 606,65 грн, відповідно до розрахунку позивача. Відповідач вимогу позивача про стягнення пені не заперечив, зауважень, розбіжностей щодо проведеного розрахунку пені не висловив.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до п.4.3 договору, якщо прострочення оплати товару, який постачається за даним договором, буде продовжуватися більш 20 календарних днів, покупець зобов»язується , крім пені ( п.4.2), сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якої прострочена. Відповідно до п.4.3 договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 3526,70 грн. Вимогу позивача про стягнення штрафу відповідач не заперечив, заперечень щодо розрахунку штрафу не висловив.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 117,42 грн. та інфляційні втрати в сумі 50,06 грн, відповідно до розрахунків позивача. Відповідач вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не заперечив, зауважень, розбіжностей щодо проведених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань не висловив.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив , не спростував належними та допустимими доказами.

Відповідач не звертався до суду із клопотаннями , заявами, зокрема, щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню з нього на користь позивача, виняткових випадків які б заслуговували на увагу суду для зменшення неустойки, як і причин неналежного виконання зобов»язань за договором, доказів добровільного виконання зобов»язання суду не навів.

Оскільки наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджуються факти здійснення договірних господарських операцій, з яких виникли зобов»язання : у позивача -передати товар у власність відповідача, а у відповідача -прийняти цей товар та сплатити за нього певні грошові суми , і відповідно підтверджується обставина відпуску позивачем товару та отримання його відповідачем, за який останній оплати не здійснив у встановлені договором строки на суму 12 633,52 грн, тобто порушив зобов»язання, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1,2,22,32,33,34,36,43,44, 49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код ДРФОПП НОМЕР_1, інші відомості : п/р НОМЕР_2 в ЛВ ПАТ «Мегабанк», МФО 385413) на користь Спільного підприємства «Вітмарк-Україна»в формі товариства з обмеженою відповідальністю ( пров.Високий,22, м.Одеса,65007, Україна, код ЄДРПОУ 22480087, інші відомості : р/р 26002001302398 в АТ «ОТП Банк», м.Київ, МФО 300528) 16 934,35 грн. заборгованості ( у тому числі : 12 633,52 грн. основного боргу, 50,06 інфляційних нарахувань, 606,65 грн. пені, 3526,70 грн. штрафу, 3% річних в сумі 117,42 грн), 1609,50 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 21.04.12 р та 22.04.12 р, виготовлено 25.04.12 р.

Суддя Кітаєва С.Б.