Рішення № 23676263, 12.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2012 р. Справа № 7/012-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ,

до Військової частини А 1232, Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 6 717,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 721 від 06.02.2012 року;

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Мельничук Л.М.

Обставини справи:

27.02.2012 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №НЮс-01/62 від 22.02.2012 року (вх. №528 від 27.02.2012 року) до Військової частини А 1232 (далі -відповідач) про стягнення 6 717,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю послуг залізниці з перевезення вантажів за державні кошти №21 від 24.11.2011 року, а саме щодо порушення строків здійснення оплати за надані послуги, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 717,19 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2012 року порушено провадження у справі № 7/012-12 та призначено розгляд справи на 15.03.2012 року.

15.03.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Державного підприємства «Придніпровська залізниця», на виконання вимог ухвали суду, супровідним листом б/н та дати (вх. № 4150 від 15.03.2012 року) надійшли документи, які залучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання 15.03.2012 року представник позивача з'явився. У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, який у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.04.2012 року.

20.03.2012 року через канцелярію господарського суду позивачем надані уточнення позовних вимог №НЮс-06/256 від 16.03.2012 року (вх. №4401), які разом додатками залучені до матеріалів справи. Згідно уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 6 017,94 грн. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Беручи до уваги поданий позивачем уточнений розрахунок заявлених позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що він за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, на розгляд господарського суду передані позовні вимоги остаточно сформовані в уточненому розрахунку позивача від 16.03.2012 року щодо стягнення з Військової частини А 1232 пені в сумі 6 017,94 грн.

У судовому засіданні 12.04.2012 року представник позивача у справі підтримав позовні вимоги, вважає їх правомірними та обґрунтованими, а тому просив суд задовольнити позов повністю з урахуванням уточнених позовних вимог та з підстав, викладених в позовній заяві.

У судове засідання 12.04.2012 року представники відповідача у справі, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з'явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України закінчується 28.04.2012 року. Клопотань про продовження строку розгляду спору від сторін до суду не надходило.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.04.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

24.11.2011 року між Державним підприємством «Придніпровська залізниця»(залізниця за договором, позивач у справі) та Військовою частиною А 1232 (вантажовласник за договором, відповідач у справі) було укладено договір №21 про закупівлю послуг залізниці з перевезення вантажів за державні кошти (далі -договір), відповідно до умов якого залізниця зобов'язується у 2011 році надати вантажовласнику послуги залізниці з перевезення вантажів, а вантажовласник -прийняти і оплатити такі послуги. В своїй діяльності сторони керуються законами, що діють в Україні, Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів, та іншими нормативно-правовим актами та правилами, що визначають умови перевезення вантажів.

Згідно п. 3.1. договору ціна цього договору разом з ПДВ становить 979 908 (дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 64 коп.

Розрахунки згідно п. 4.1. договору проводяться вантажовласником шляхом оплати за фактично надані залізницею послуги не пізніше, ніж 30.11.2011 у повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1. договору, враховуючи п. 10.2, фактичний строк надання послуг встановлюється з 20.08.2011 до 30.09.2011 та п.5.2. договору залізницею надано вантажовласнику послуги на станції Айвазовська за умови оплати цих послуг не пізніше 31.11.2011.

Пунктом 6.4. договору визначено, що залізниця має право в строки, встановлені цим договором та в повному обсязі отримати плату за надані послуги в межах реального фінансування видатків.

Як визначено п. 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

Згідно п. 12.1 договору невід'ємною частиною договору є Додаток №1 «Про узгодження вартості робіт та послуг, які надаються Залізницею за вільними тарифами».

Жодних доказів дострокового розірвання договору чи визнання його недійсним, сторонами суду не надано, а відтак договір є чинним на момент розгляду справи у суді.

Господарським судом встановлено, що на підставі договору позивач належним чином надав послуги з перевезення вантажів, загальна вартість яких становить 979 908,27 грн.

Даний факт підтверджується актом виконаних робіт до договору від 24.11.2011 року №21, який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін (копія знаходиться в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, останній в порушення умов договору (п. 4.1. договору) не здійснив розрахунок шляхом оплати за фактично надані послуги позивачем в встановлений договором строк -до 30.11.2011 року.

Судом встановлено, що відповідач здійснював оплату послуг з перевезення вантажів частинами на загальну суму 979 908,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №U1696771 від 1 грудня 2011 року та №U2002566 від 14 грудня 2011 року.

Так, відповідно до зазначених платіжних доручень, на рахунок вказаний позивачем в договорі, банком було переведено 05.12.2011 року 267 546,53 грн. та 21.12.2011 року 712 361,74 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем в період з 01.12.2011 року по 04.12.2011 року становила 979 908,27 грн., в період з 06.12.2011 року по 20.12.2011 року становила 712 361,74 грн.

У відповідності до ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору перевезення, згідно якого, відповідно до ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати за фактично надані позивачем послуги доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У сфері господарювання відповідно до ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами, Статутом залізниць України та Договором.

Відповідно до п. 7.2. у разі непогашення заборгованості за перевезення вантажів та додаткові послуги у строки, встановлені п. 4.1. договору, відповідно до закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вантажовласник сплачує залізниці пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діє у період , за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що розрахунок пені, наданий позивачем, був здійснений на суму боргу 957 078,39 грн. в період з 01.04.2011 по 04.12.2011 року та на суму боргу 689 531,86 грн. в період з 06.12.2011 по 20.12.2011 року, тобто на суми боргу, що є меншими за встановлені судом згідно умов договору та копій платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Виходячи з того, що господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), перевірка розрахунку суми пені здійснена судом відповідно до розміру заборгованості, заявленої позивачем.

Господарський суд, перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», здійснений позивачем розрахунок пені, встановив, що він є арифметично вірним. Так, розмір пені за період з 01.04.2011 по 04.12.2011 року складає 1 625,72 грн., за період з 06.12.2011 по 20.12.2011 року -4 392,22 грн., разом -6 017,94 грн., що підлягають стягненню.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що заявлена позовна вимога є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не спростованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 1232 (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Коновальця, військове містечко №3, код ЄДРПОУ 08524205) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) 6 017 (шість тисяч сімнадцять) грн. 19 коп. пені та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 20.04.2012 року