Постанова № 23674730, 02.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2012 року 15:47 № 2а-1989/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2007 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Відкрите акціонерне товариство «Київмедпрепарат»(далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000264030/0 від 02 квітня 2007 року, згідно якого донараховано податок на додану вартість в розмірі 22 242,00 грн., них основного платежу 14 828,00 грн. та 7 414,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000664030/0 від 27.08.2007 р. № 0000664030/0 на загальну суму 18 332,00 грн., з яких сума завищення ПДВ у розмірі 12 221,00 грн. та штрафних санкцій 6 111,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року закрито провадження у справі № 6/220-6/222 в частині позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000264030/0 від 02 квітня 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року позовну заяву Відкритого акціонерного товариства Київмедпрепарат задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2007 року № 0000664030/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року. Адміністративну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В результаті розподілу справи між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 2а-1989/12/2670 передано на розгляд судді Шарпаковій В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2012 року адміністративну справу № 2а-1989/12/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 лютого 2012 року.

Судові засідання неодноразово відкладались у звязку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 02 квітня 2012 року предстваник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Договір оперативного лізингу від 01 жовтня 2003 року № 1/03 та Договір оренди від 02 квітня 2004 року № 1/2004 не містять ознак фінансового лізингу, що на думку позивача свідчить про правомірність включення до складу податкового кредиту суми компенсації вартості обладнання лізингових операців за вищевказаними договорами.

Представник відповідача у судовому засіданні 02 квітня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні. Мотивуючи заперечення зазначив, що так як чинним законодавством не передбачено включення компенсації вартості обладнання до складу орендних (лізингових) платежів по договорам оперативного лізингу (оренди), а тільки по договорам фінансового лізингу (оренди), то Відкрите акціонерне товариство «Київмедпрепарат»неправомірно включало в перевіряємому періоді до складу валових витрат по Договору оперативного лізингу від 01 жовтня 2003 року №1/03 суми компенсації вартості обладнання.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, обєктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Під час попереднього розгляду цієї справи, Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що між Спільним українсько-американським підприємств іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» (лізингодавець) та позивачем (лізингоотримувач) укладено договір оперативного лізингу № 1/03 від 01 жовтня 2003 року, обєктом якого є лінія мікродозування порошків у флакони, що передається на умовах оперативного лізингу на строк до 31 березня 2013 року.

Також, між ВАТ «Київмедпрепарат» (орендар) та Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Фінанси та Кредит лізинг» (орендодавець) укладено договір оренди № 1/2004 від 02 квітня 2004 року, відповідно до умов якого обєкт оренди автоматична система для покриття пігулок оболонкою «ІМА» мод. НТ/F 150 передається на умовах оренди строком на 10 років.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великим платниками податків була проведена виїзна планова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2007 року № 329/4030/00480862.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від № 0000264030/0 від 02 квітня 2007 року, згідно якого донараховано податок на додану вартість в розмірі 22 242,00 грн., них основного платежу 14 828,00 грн. та 7 414,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій

За результатами первинного оскарження, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги від 04 червня 2007 року № 6942/10/25-019, яким податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків у місті Києві від 02 квітня 2007 року № 0000264030/0 залишено без змін, а скарга Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат» від 11 квітня 2007 року № 23/919 залишена без задоволення.

За результатами повторного оскарження, Державною податковою адміністрацією у м. Києві прийняте рішенням про результати розгляду повторних скарг від 10 серпня 2007 року № 2898/10/25-114, скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат» від 14 червня 2007 року № 23/1490 частково задоволено, а саме:

- податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02 квітня 2007 року № 0000264030/0 скасовано.

- зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та суму штрафних (фінансових) санкцій та визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 12 221,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 111, 00 грн.

- зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування .

За результатами повторного оскарження, Державною податковою адміністрацією України прийняте рішенням №10716/6/25-0515 від 24 жовтня 2007 року про результати розгляду повторних скарг, повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02 квітня 2007 року № 0000264030/0 залишено без змін з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 10 серпня 2007 року № 2898/10/25-114, прийнятого за результатами розгляду повторних скарг.

Суд касаційної інстанції в ухвалі від 31 січня 2012 року № 49558/09 розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року справі № 6/220-6/222 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення зазначив наступне:

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року мотивована тим, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку з компенсації вартості обладнання в частині лізингових платежів, оскільки, відповідно до статті 16 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про лізинг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу;

- відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено включення компенсації вартості обладнання до складу орендних (лізингових) платежів за договорами оперативного лізингу, а лише за договорами фінансового лізингу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2012 року у справі № К-49558/09 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року. Адміністративну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на недослідження сутності договорів, укладених між позивачем та Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Фінанси та кредит лізинг», зокрема, не зазначення, які ознаки оперативного чи фінансового лізингу відповідають зазначеним вище договорам.

На вимогу суду касаційної інстанції, Окружним адміністративним судом міста Києва витребувано та досліджено Договір оперативного лізингу від 01 жовтня 2003 року № 1/03 та Договір оренди від 02 квітня 2004 року № 1/2004 на наявність ознак оперативного чи фінансового лізингу, та встановлено наступне.

01 жовтня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Київмедпрепарат»та Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит Лізинг» укладено Договір оперативного лізингу № 1/03 (далі по тексту Договір № 1/03, копія якого міститься в матеріалах справи).

Згідно пунктами 1.1. та 2.1. Договору № 1/03 Лізингодавець зобовязується передати Лізингоодержувачу у виключне платне користування (оренду) на умовах оперативного лізингу майно до 31 березня 2013 року, детальний опис якого наведено в Додатку № 1.

Пунктом 2.5. Договору № 1/03 встановлено, що за користування Об'єктом лізингу Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю періодичні лізингові платежі.

Зі змісту пунктів 3.3.9. та 5.3 Договору № 1/03 вбачається, що Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу Лізингодавцю після закінчення строку лізингу в технічно справному стані, що офрмлюється актом прийняття передачі.

Розділ 10 Договору № 1/03 містить умови повернення Об'єкту лізингу, зокрема вказано, що датами передачі Об'єкту лізингу Лізингодавцю є дата оформлення відповідних актів прийняття-передачі.

Згідно Додатку № 1 до Договору оперативного лізингу № 1/03 обєктом лізингу є лінія мікродозування порошків у флакони для дозування порошків (антибіотиків) у флакони, укупорки стандартними гумовими пробками і закатки алюмінієвими ковпачками.

Дана лінії мікродозування порошків у флакони «ІМА»є серійною моделлю «МД-150/2» виробництва «ІМА S.p.A.» Болонія, Італія, та не виготовлювалась чи придбалась за замовленням ВАТ «Київмедпрепарат», а після закінчення дії лізингового договору, виходячи з її технологічних та якісних характеристик, може бути використана іншими виробниками фармакологічної продукції.

З пояснень представника позивача, судом встановлено, що дане обладнання призначене для його використання при виробництві фармацевтичної продукції, та не призначене для його використання в особистих цілях, не повязаних з господарською діяльністю.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що Договір оперативного лізингу від 01 жовтня 2003 року № 1/03 відповідає ознакам оперативного лізингу з огляду на наступне.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) передбачено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

Одночасно, пунктами 1.18.1 та 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено поняття оперативного та фінансового лізингу, зокрема:

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

При цьому, зазначено, що Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

- майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Пунктом 7.9.6 Закону № 334/94-ВР встановлено, що Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку:

- передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень;

- передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;

- передання в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168/97-ВР) поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з: передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2012 року у справі № К-49558/09 зазначено, що операція з передачі обєкта оперативного лізингу від орендодавця до орендаря та з повернення орендарем обєкта, попереднього в оперативний лізинг, орендодавцю жодних наслідків у податковому обліку учасників операції не має і зумовлено тим, що право власності на обєкт оренди від орендодавця до орендаря при оперативному лізингу не передається.

В свою чергу, операція з передачі лізингодавцем обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР, прирівнюється до операції з поставки і обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Представником позивача на підтвердження відсутності ознак фінансового лізингу в Договорі оперативного лізингу № 1/03 від 01 жовтня 2003 року, укладеного між Спільним українсько-американським підприємств іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» (лізингодавець) та позивачем (лізингоотримувач) наведені наступні обставини, які на думку суду підтверджуються матеріалами адміністративної справи та не спростовуються запереченнями податкового органу:

1) згідно Договору № 1/03, після закінчення строку лізингу Лізиногоодержувач повинен повернути Лізингодавцю обєкт лізингу в технічно справному стані (пункт 3.3.9. та Розділ 10 Договору № 1/03), тобто відсутня умова придбання у власність обєкт лізингу протягом строку дії лізингового договору.

2) згідно розрахунку амортизації (копія якого міститься в матеріалах справи) обєкт лізингу по Договору № 1/03 передається на строк, протягом якого амортизується 62,42 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, що не є меншим ніж 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, як встановлено Законом № 334/94-ВР.

3) згідно Договору № 1/03 лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює 2 326101,39 грн., вартість обєкта лізингу 2 451 402, 46 грн., тобто сума лізингових (орендних) платежів з почату строку оренди менше первісної вартості обєкта лізингу.

4) згідно Довідки, наданої Спільним українсько-американським підприємств іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» обладнання було прийнято на баланс Спільним українсько-американським підприємств іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг»по акту прийому-передачі від 16 жовтня 2003 року як майновий внесок в статутний фонд товариства, здійснений Інвестором компанією «Стетекс Корп.» згідно з інвестиційним договором № 9/03-1 від 09 вересня 2003 року. Згідно акту прийому-передачі між Спільним українсько-американським підприємств іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Київмедпрепарат», останнім прийнято обладнання у оперативний лізинг 16 жовтня 2003 року.

5) по Договору оперативного лізингу № 1/03 обєктом лізингу є лінія мікродозування порошків у флакони для дозування порошків (антибіотиків) у флакони, укупорки стандартними гумовими пробками і закатки алюмінієвими ковпачками. Дана лінія мікродозування порошків у флакони «ІМА»є серійною моделлю «МД-150/2» виробництва «ІМА S.р.А.» Болонія, Італія, та не виготовлювалась чи придбалась на замовленням Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат», а після закінчення дії лізингового договору, виходячи з її технологічних та якісних характеристик, може бути використана іншими виробниками фармакологічної продукції.

Згідно Технічних характеристик, наведених в Додатку № 1, обладнання є стандартним зі стандартними змінними частинами.

Представником позивача у судовому засіданні наголошувалось, що лінія мікродозування порошків у флакони для дозування порошків (антибіотиків) у флакони, укупорки стандартними гумовими пробками і закатки алюмінієвими ковпачками не є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору може бути використаним іншими виробниками фармпродукції, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Таким чином, дослідивши Договір оперативного лізингу № 1/03 від 01 жовтня 2003 року, укладеного між Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг»(лізингодавець) та позивачем (лізингоотримувач) на наявність ознак фінансового чи оперативного лізингу, суд вважає висновки податкового органу в частині визначення Договору № 1/03 як договору фінансового лізингу необґрунтованими.

Також, згідно з Актом перевірки від 21 березня 2007 року № 329/4030/00480862, податковим органом встановлено неправомірне включення до складу податкового кредиту ПДВ з суми компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів по Договору оренди від 02 квітня 2004 року № 1/2004, на підставі чого винесено спірне податкове повідомлення рішення, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, 02 квітня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Київмедпрепарат»та Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит Лізинг» укладено Договір оренди № 1/2004 (далі по тексту Договір № 1/2004).

Згідно пунктів 1.1. та 2.1. Договору № 1/2004 Орендодавець зобов'язується придбати і передати Орендарю, а Орендар прийняти від Орендодавця у виключне платне користування (оренди) на умовах оренди майно, детальний опис якого наводиться у Додатку № 1 строком на 10 років.

Згідно пункту 2.5. Договору № 1/2004 за користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю періодичні орендні платежі.

Згідно пункту 3.1.3.Договору № 1/2004 Орендодавець зобов'язаний передати Об'єкт оренди Орендарю в оренду.

Відповідно до пункту 5.3. Договору № 1/2004 передача Об'єкту оренди від однієї сторони іншій стороні оформлюється актом прийняття-передачі.

Згідно пункту 9.6. Договору № 1/2004 орендні платежі сплачуються Орендарем безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця.

Розділ 10 Договору містить умови повернення Об'єкту лізингу, зокрема вказано, що датами передачі Об'єкту лізингу Лізингодавцю є дата оформлення відповідних актів прийняття-передачі.

Зі змісту Додатку № 1 Договору № 1/2004 По Договору оренди передано в оренду установку (систему) для нанесення оболонки на таблетки.

Дана установка (система) для нанесення оболонки на таблетки МА»є серійною моделлю «НТ/Р150»виробництва «МА S.р.А.»Болонія, Італія, та не виготовлювалась чи придбалась за замовленням Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат», а після закінчення дії орендного договору, виходячи з її технологічних та якісних характеристик, може бути використана іншими виробниками фармакологічної продукції.

Дослідивши умови Договору № 1/2004 судом встановлено, що він відповідає ознакам оперативного лізингу і не містить ознак, зазначених вище для фінансового лізину, зокрема: між Відкритим акціонерним товариством «Київмедпрепарат»та Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит Лізинг»укладено договір оренди; сторони досягли згоди щодо істотних умов договору оренди (п.1.1. договору: орендодавець зобов'язується придбати і передати орендарю, а Орендар прийняти від Орендодавця у виключне платне користування (оренди) на умовах оренди майно...».); Договір оренди від 02 квітня 2004 року № 1/2004 не містить ознаки фінансового лізингу в частині обов'язку придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення.

Сторони повинні укласти договір купівлі-продажу протягом 10 днів після закінчення строку оренди (пункт 12.5. Договору № 1/2004).

Відповідно до пункту 9.4. Договору №1/2004 з моменту закінчення строку оренди і до моменту фактичного викупу об'єкта оренди орендарем або повернення об'єкта оренди орендар сплачує щомісячні платежі.

Крім того, договір оренди містить розділ 10 «повернення об'єкту оренди», який передбачає умови повернення, а не автоматичний перехід права власності.

Також, слід зазначити, що Договір оренди № 1/2004 не місить умови, за якою орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.

Представником позивача на підтвердження відсутності ознак фінансового лізингу в Договорі № 1/2004 зазначено таке: об'єкт оренди передається на строк, протягом якого амортизується менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, а саме згідно розрахунку амортизації (додається) об'єкт лізингу по Договору № 1/2004 передається на строк, протягом якого амортизується 71,78 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, тобто менше 75 відсотків; згідно Договору № 1/2004 (згідно розрахунку амортизації, що міститься в матеріалах справи) сума орендних платежів з початку строку оренди дорівнює 1 605 633,03 грн., вартість об'єкта лізингу - 1 662 424,16 грн., тобто сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди менше первісної вартості об'єкта оренди; згідно акту прийому-передачі між Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит Лізинг» та Відкритим акціонерним товариством «Київмедпрепарат», останнім прийнято обладнання у оперативний лізинг 05 травня 2004 року, що вказує на перебування у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що по Договору № 1/2004 об'єктом оренди є установка (система) для покриття таблеток оболонкою.

Дана установка (система) для нанесення оболонки на таблетки «ІМА» є серійною моделлю «НТ/Р150»виробництва «ІМА S.р.А.» Болонія, Італія, та не виготовлювалась чи придбалась на замовленням ВАТ «Київмедпрепарат», а після закінчення дії орендного договору, виходячи з її технологічних та якісних характеристик, може бути використана іншими виробниками фармакологічною продукції.

Згідно Технічних характеристик, наведених в Додатку № 1, система складається з обладнання і устаткування, призначеного для нанесення оболонки на таблетки зі стандартними змінними частинами.

Таким чином, дослідивши Договір № 1/2004, що укладений між Спільним українсько-американським підприємств іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» (лізингодавець) та позивачем (лізингоотримувач) на наявність ознак фінансового чи оперативного лізингу, суд вважає висновки податкового органу в частині визначення цього Договору як договору фінансового лізингу безпідставним.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність ознак фінансового лізингу в Договорі оперативного лізингу № 1/03 від 01 жовтня 2003 року та Договорі оренди № 1/2004 від 02 квітня 2004 року, з огляду на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 31 січня 2012 року у справі № К- 49558/09, що операція з передачі обєкта оперативного лізингу від орендодавця до орендаря та з повернення орендарем обєкта, попереднього в оперативний лізинг, орендодавцю жодних наслідків у податковому обліку учасників операції не має і зумовлено тим, що право власності на обєкт оренди від орендодавця до орендаря при оперативному лізингу не передається, а в свою чергу, операція з передачі лізингодавцем обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР, прирівнюється до операції з поставки і обєктом оподаткування податком на додану вартість, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат» підялгає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 84 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків № 0000664030/0 від 27 серпня 2007 року.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шарпакова В.В.