Постанова № 23674544, 28.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2012 року 10:35 № 2а-856/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000042360, прийнятого відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим ним за результатами перевірки позивача, якою виявлено заниження податку на додану вартість, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд" зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.11.2009 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 36792015).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.11.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 р. по 30.09.2011 р.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивач в жовтні 2010 року мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром", яке зареєстроване в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та має стан 10 -запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). По зазначеним взаємовідносинам позивачем, у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, відображено податковий кредит в сумі 394 657,00 грн. В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром", відповідно до "системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" за жовтень 2010 року, не відобразило податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем (розбіжність на суму 394 657,00 грн., декларація з ПДВ за жовтень 2010 року визнана недійсною).

Зазначене дало відповідачу підстави вважати, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 394 657,00 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром".

Крім цього, перевіркою встановлено, що на формування показників рядку 12.1. декларації з податку на додану вартість "ПДВ сплачений митним органам" позивача, за період що перевірявся, мало вплив здійснення операцій з ввезення на митну територію України нафтопродуктів.

Так, відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суму 8 224 648,00 грн. згідно отриманої від постачальника Компанії "FACTOR CAPITAL LLC" (Великобританія) тимчасової МД № 600060002/2011/000219.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.12.2011 р. № 603/1-23-60-36792015, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема, з податку на додану вартість, а саме: пп.7.2.1. п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8 619 305,00 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року в сумі 394 657,00 грн.; за квітень 2011 року в сумі 2 390 532,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 5 679 295,00 грн.; за липень 2011 року в сумі 154 821,00 грн.

На підставі акта перевірки від 27.12.2011 р. № 603/1-23-60-36792015, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 0000042360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 8 619 305,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 137 371,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром" ґрунтувалися на договорі поставки нафтопродуктів - УХП/МТ від 02.08.2010 р. № 02/08/10, за яким контрагент як постачальник товару, зобов'язувався передати у власність позивача як покупця, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар -нафтопродукти, за цінами, в кількості та асортименті, визначені додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар -нафтопродукти, Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром" були видані позивачу: видаткові накладні від 30.10.2010 р. №№ РН-0000017, РН-0000018; акти приймання-передачі від 30.10.2010 р. №№ РН-0000017, РН-0000018; податкові накладні від 30.10.2010 р. № 36 на загальну суму 1 606 170,00 грн. (в т.ч. ПДВ -267 695,00 грн.) та від 30.10.2010 р. № 37 на загальну суму 767 770,00 грн. (в т.ч. ПДВ -127 961,78 грн.). На думку позивача, зазначені податкові накладні, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Законом України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом (п.1.7. ст.1. Закону).

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, зокрема, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1. п.7.5. Закону).

Аналогічні норми закріплені у ст.198 Податкового кодексу України.

Отже, податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що податкова накладна є документом, який засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Крім цього, позивач наголошує на тому, що за інформацією контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром", ним були задекларовані податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем за жовтень 2010 року та подано податкову декларацію до податкового орган, про що свідчать долучені до матеріалів справи відповідні докази (копії податкових декларацій з податку на додану вартість та докази відправки їх поштою), проте вона безпідставно не була прийнята податковим органом, у зв'язку з чим за даними "системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" і виникла розбіжність. Зазначені дії податкового органу оскаржуються контрагентом в Оружному адміністративному суді міста Києва.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 394 657,00 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічна компанія "Укрхімпром".

Взаємовідносини позивача з Компанією "FACTOR CAPITAL LLC" (Великобританія) ґрунтувалися на контракті, згідно умов якого в квітні 2011 року позивачем на митну територію України було ввезено дизельне паливо на загальну суму 39 827 000,00 грн. При митному оформленні товару 29.04.2011 р. було оформлено тимчасову МД № 600060002/2011/000219 та сплачено Кримській митниці податок на додану вартість в розмірі 8 224 648,00 грн.

Відповідно до пп.3) п.180.1. ст.180 Податкового кодексу України (далі-Кодекс), для цілей оподаткування платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно пп. в) п.185.1. ст.185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (пп. б) п.187.1. ст.187 Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом (п.188.1. ст.188 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх

ввезення на митну територію України) та послуг (пп. а) п.198.1. ст.198 Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201

Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 Кодексу (п.198.6. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.201.12. ст.201 Кодексу, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно п.12 ч.1 ст.1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до п.1.3., п.1.5., п.4.1, п.4.3. Порядку застосування тимчасової та неповної декларації відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 р. № 932, тимчасова декларація застосовується відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574; її графи заповнюються згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307; митне оформлення товарів на підставі тимчасової декларації проводиться відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314; податки і збори сплачуються у повному обсязі на момент митного оформлення із застосування тимчасової декларації.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що тимчасова декларація, так само як і вантажна митна декларація, є документом, що підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість в складі ціни за придбаний товар та дає йому право на отримання податкового кредиту.

Крім цього, суд також звертає увагу на те, що відповідачем, ані в акті перевірки від 27.12.2011 р. № 603/1-23-60-36792015, а ні в запереченнях на адміністративний позов, належним чином необґрунтовані доводи щодо безпідставності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суму 8 224 648,00 грн. згідно отриманої від постачальника Компанії "FACTOR CAPITAL LLC" (Великобританія) тимчасової МД № 600060002/2011/000219.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року суму 8 224 648,00 грн. по взаємовідносинам з Компанією "FACTOR CAPITAL LLC" (Великобританія).

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042360 від 12.01.2012 р. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо донарахування 8 756 676,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар-трейд" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій