Постанова № 23674530, 29.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2012 року 15:23 № 2а-16734/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -Герасименко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 (далі -СПД - фізична особа ОСОБА_3, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва, відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 01.07.2011 року №0003571740 та від 01.07.2011 року №0003561740.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства та зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 01.07.2011 року №0003571740 та від 01.07.2011 року №0003561740 прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованими та неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проти задоволення позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, зазначивши, що перевіркою встановлено порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), п.п. «а», п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного в періоді, що підлягав перевірці), п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі п.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), п.75.1 ст.75 та п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Розділу ІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, згідно направлення на позапланову перевірку від 27.04.2011 року за №1139/17-40П та наказу від 27.04.2011 року за №1338, виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва та згідно листа від 02.03.2011 року за №1123/7/26-3615 УПМ ДПА у м. Києві щодо проведення позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД - фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено Акт від 13.05.2011 року №795/17-40/НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року (далі - Акт перевірки від 13.05.2011 року №795/17-40/НОМЕР_1).

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), п.п. «а», п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), а саме, неналежне ведення обліку доходів та витрат (заниження оподатковуваного доходу за 2008 рік на 707960 грн., що призвело до ненадходження податку з доходів фізичних осіб (від підприємницької діяльності) до бюджету в розмірі 106194 грн. (707960 х 15% = 106194 грн.); п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), а саме, завищення податкового кредиту на 20743,00 грн. за серпень 2008 року, на 37275,00 грн. за вересень 2008 року, на 38357,00 грн. за жовтень 2008 року, на 45217,00 грн. за листопад 2008 року, що встановлено при порівнянні даних поданих декларацій та з даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту; п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), а саме, СПД - фізичною особою ОСОБА_3 занижено податкові зобов'язання та завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 141592,00 грн., в т.ч.: за серпень 2008 року на 20743,00 грн., за вересень 2008 року на 37275,00 грн., за жовтень 2008 року на 38357,00 грн., за листопад 2008 року на 45217,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 13.05.2011 року №795/17-40/НОМЕР_1 ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесено податкові повідомлення -рішення: від 01.07.2011 року №0003571740 з податку на додану вартість на загальну суму 176990,00 грн., у тому числі: 141592,00 грн. за основним платежем та 35 398,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 01.07.2011 року №0003561740 з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 132742,50 грн., у тому числі: 106194,00 грн. за основним платежем та 26548,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі також оскаржувані податкові повідомлення - рішення).

Позивач, не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки від 13.05.2011 року №795/17-40/НОМЕР_1 та прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями звернувся із скаргами до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової служби України.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Рішення про результати розгляду повторної скарги від 07.10.2011 року №698/П/10-2315, прийнятого Державною податковою службою України, ДПА у м. Києві рішенням від 05 вересня 2011 року №1285/П/25-214, прийнятим за розглядом первинної скарги скасувала податкове повідомлення -рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 01.07.2011 року №0003561740 в частині сплати 26548,50 грн. застосованої штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб. Зазначеним вище рішенням Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення -рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 01.07.2011 року №0003571740 про сплату податку на додану вартість і застосованої штрафної санкції та від 01.07.2011 року №0003561740 про сплату податку з доходів фізичних осіб з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 05 вересня 2011 року №1285/П/25-214, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу -без задоволення.

В періоді, що підлягав перевірці СПД - фізична особа ОСОБА_3 перебував у господарських відносинах з контрагентами - постачальниками -ТОВ «Вісмас-Техно», ТОВ «ЛВ-Форум», ТОВ «Петрус-Інвестбуд», ТОВ «Юніверсал Сервіс», МПП «Діполь», ПП «НПКФ «Промобладнання», контрагентами-покупцями -ТОВ «Тріал-Систем», ПП «Еверест ЛМ», ТОВ «Сендпласт», ТОВ «Основа»та іншими.

Щодо контрагента позивача - ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код ЄДРПОУ 35571430), то суд вважає необхідним зазначити, що як вбачається з постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2010 року у справі №1-582/10 в листопаді-грудні 2007 року ОСОБА_4 повторно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності, а саме - використання підприємства для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності, використовуючи документи, оформлені на своє ім'я та на ім'я ОСОБА_4, створив ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код ЄДРПОУ 35571430), достовірно знаючи, що діяльність вказаного товариства він контролювати не буде, а після реєстрації всі документи та печатку передасть невстановленим досудовим слідством особам. Підписані ОСОБА_4 реєстраційні документи та печатка ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»були передані ним невстановлених досудовим слідством особам, що надало змогу останнім відкрити розрахункові рахунки в банківських установах та використовувати їх для прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з мінімізацією податкових зобов'язань реально діючих суб'єктів підприємницької діяльності.

Враховуючи те, що реєстраційні документи та печатка контрагента позивача - ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»були передані невстановленим досудовим слідством особам, суд вважає, що первинні документи такого підприємства не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п. «а», п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідачем в ході проведення перевірки встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, а саме, заниження оподатковуваного доходу за 2008 рік на 707960 грн., що призвело до ненадходження податку з доходів фізичних осіб (від підприємницької діяльності) до бюджету в розмірі 106194 грн. (707960 х 15% = 106194 грн.).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість, ОСОБА_3 зареєстрований платником податку на додану вартість.

За період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивачем задекларовано 507920,00 грн. податкового кредиту з податку на додану вартість.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях СПД - фізичної особи ОСОБА_3 з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року встановлено завищення податкового кредиту на суму 141592,00 грн., а саме: за серпень 2008 року на 124459,98 грн., в т.ч. ПДВ 20743,33 грн. з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код 35571430); за вересень 2008 року на 223650,00 грн., в т.ч. ПДВ 37275,00 грн. з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код 35571430); за жовтень 2008 року на 230139,60 грн., в т.ч. ПДВ 38356,60 грн. з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код 35571430); за листопад 2008 року на 271299,6 грн., в т.ч. ПДВ 45216,60 грн. з ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»(код 35571430).

Як вбачається з Акту перевірки від 13.05.2011 року №795/17-40/НОМЕР_1, за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивачем задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 3330,00 гривень.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) СПД - фізичною особою ОСОБА_3 завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 141592,00 грн., в т.ч.: за серпень 2008 року на 20743,00 грн., за вересень 2008 року на 37275,00 грн., за жовтень 2008 року на 38357,00 грн., за листопад 2008 року на 45217,00 грн.

Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно положень статті 202 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі також ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини, які були здійснені від імені підприємства ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна», предметом яких є одержання доходів, слід вважати такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положенням ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинного в періоді, що підлягав перевірці) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Тобто, вчинені правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Юніверсал Сервіс-Україна»відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Так, в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність, обґрунтованість винесення податкових повідомлень - рішень від 01.07.2011 року №0003571740 та від 01.07.2011 року №0003561740, а тому позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.04.2012 року.

Суддя Аблов Є.В.