Постанова № 23674294, 26.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2012 року № 2а-2331/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про скасування рішення

за участю представників сторін:

позивача Бобровник Н.М., ;

відповідача Шевченка В.О.,

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено ступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Гопак»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, в якому просить скасувати податкове повідомлення -рішення від 03.11.2011р. № 0000962305.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими після закінчення звітного періоду. При цьому, позивач посилається на приписи статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачена можливість включення сум податку на додану вартість лише до податкового кредиту того періоду, протягом якого здійснено оплату.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 22 вересня 2011 року -12.10.2011 року співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач) було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак»(надалі - позивач).

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем 19.10.2011 було складено акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ „Гопак", (код ЄДРПОУ 30312864) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період 01.04.2010 по 30.06.2011 №6246/23-522-30312864 (далі Акт перевірки).

За результатами перевірки Відповідачем 03.11.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення форми „Р" №0000962305, яким нараховано суму грошового зобов'язання в сумі 201 344,00грн., в тому числі за основним платежем 168 460,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32 884,00грн. (далі -оспорюване рішення).

Підставою для винесення оспорюваного рішення стали висновки акту перевірки про те, що в порушення п.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 99 333,00грн., на підставі податкових накладних, виписаних в минулі періоди.

Зокрема, перевіркою встановлено, що в квітні 2010р. відображена п/н від ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод", яка датована березнем 2010р. на суму ПДВ 54 216,00 грн.; в липні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Фоззі-Фуд», яка датована січнем 2010р. на суму ПДВ 8 337,00 грн.; в липні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Адвентіс», яка датована січнем 2010р. на суму ПДВ 1 782,00 грн.; в липні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Реалтранс», яка датована січнем 2010р. на суму ПДВ 2 000,00 грн.; в жовтні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Фоззі-Фуд», яка датована лютим 2010р. на суму ПДВ 2 136,00 грн.; в жовтні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Адвентіс», яка датована лютим 2010р. на суму ПДВ 2 737,00 грн.; в жовтні 2010р. відображена п/н від ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод", яка датована лютим 2010р. на суму ПДВ 28 125,00 грн.

Відповідач дійшов висновків, що позивач не мав права на включення сум, сплачених вказаним контрагентам до податкового кредиту, оскільки ним не було подано скарг щодо вказаних контрагентів у зв'язку з ненаданням позивачу контрагентами податкових накладних у відповідних звітних періодах.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6 статті 1 Закону).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону). Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Суд доходить висновків, що зазначеною нормою Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент формування позивачем податкового кредиту, обмежено формування податкового кредиту звітного періоду, саме періодом нарахування (сплати) податку.

За визначенням, наданим пунктом 1.5 статті 1 Закону, звітний (податковий) період - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Таким чином, за результатами звітного періоду платник податку зобов'язаний сформувати як суму податкових зобов'язань такого звітного періоду, так і суму дозволеного в цьому ж звітному періоді податкового кредиту.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податкового кредиту покупця в одному звітному періоді, та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону.

Такі висновки суд мотивує тим, що Законом України «Про податок на додану вартість»встановлюється збалансована система, якою визначається момент виникнення права на податковий кредит, дана система співвідноситься з системою виникнення податкових зобов'язань, в свою чергу виникнення права на кредит та період такого виникнення, повинно відповідати виникненню обов'язку зі сплати, зокрема, періоду сплати.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбаченого жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Датою виникнення податкових зобов'язань (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також; передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

На дату, яка припадає на податковий період (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону) продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку на підставі реєстру отриманих та виданих податкових накладних відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 p. N 166 (з урахуванням змін і доповнень), визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації, а дані, наведені ним в декларації, мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 p. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону), та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 p. N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням N 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Тобто, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця.

У разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Суд погоджується з правовою позицією позивача про те, що опис вкладення у цінний лист не є єдиним можливим доказом дати отримання податкової накладної. Проте, в процесі судового розгляду Позивачем не було надано жодних доказів щодо дати отримання податкових накладних, відтак датою отримання слід вважати дату виписки.

З аналізу матеріалів справи та норм Закону суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян