Постанова № 23674185, 26.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2012 року № 2а-463/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»

до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлено про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002952310/0 від 24.12.2008 р., яким Державному підприємству «Український центр механізації колійних робіт» зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі, до відшкодування на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 4 479 360,00 грн.

В судове засідання 07.03.2012 р. представник позивача прибув. Відповідач, належним чином повідомлений про судове засідання, явку свого представника не забезпечив.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що податкове повідомлення - рішення винесено на основі хибних тверджень, які є результатом неправильного застосування норм законодавства України, викладених в актах перевірки №231/23-40/31349738 від 15.12.2008 та №149/23-40/31349738 від 18.08.2008 р.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що податковим повідомленням-рішенням №0002952310/0 від 24.12.2008 р. Державному підприємству «Український центр механізації колійних робіт»правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі, до відшкодування на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 4 479 360,00 грн.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської дальності Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за червень 2008 року, за результатами якої складено Акт № 231/23-40/31349738 від 15.12.2008 року (далі -Акт № 231/23-40/31349738 від 15.12.2008), згідно висновку якого встановлено порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. та п.п. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого ДП «Український центр механізації колійних робіт»було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень місяць 2008 року на суму 4 479 360,00 грн.

На підставі Акту № 231/23-40/31349738 від 15.12.2008 Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002952310/0 від 24.12.2008 р., яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі до відшкодування на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 4 479 360, 00грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи державної податкової служби є органами державної влади, і відповідно, їхня діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Однак, суд не може погодитись із висновками Акту № 231/23-40/31349738 від 15.12.2008 та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням №0002952310/0 від 24.12.2008 р., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 18.11.2008 року № 1160/23-40П та від 02.12.2008 року № 1207/23-40П, виданих ДПІ у Святошинському районі м. Києва, Саєнком Олександром Олександровичем, заступником начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ, інспектором податкової служби ІІІ-го рангу, та Мацнєвою Людмилою Іванівною, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 1-го рангу відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ДНІ у Святошинському районі м. Києва згідно з п.9 ч. 6, ч.12 ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7,5 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість»та відповідно до наказів ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.11.2008 року № 650 та від 01.12.2008 року № 685 проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 4 479 360,00 грн. за червень 2008 року на рахунок платника в установі банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за травень 2008 року.

Направлення та копія наказу про проведення позапланової виїзної перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва вручено 18.11.2008 року та 02.12.2008 року під розписку уповноваженим особам.

В Акті перевірки № 231/23-40/31349738 від 15.12.2008 з посиланням на Акт перевірки від 18.08.2008 № 149/23-40/31349738 зазначено, що Позивачем допущено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого Позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2008 року в сумі 4 479 360,00 грн., в зв'язку з цим твердженням Відповідач вважає, що Позивач не має права на бюджетне відшкодування за червень 2008 року в розмірі 4 479 360,00грн., так як від'ємне значення з ПДВ, що декларувалось підприємством за травень 2008 року становить - 0грн.

Даний висновок Відповідачем зроблено в зв'язку із не встановленням факту використання колійної техніки, імпортованої Позивачем на територію України, у своїй господарський діяльності, який обґрунтовує посиланням на Акт перевірки від 18.08.2008 № 149/23-40/31349738 про порушення:

- позивачем п. 1.2.; п.п. 2.1; 2.2 наказу ДАЗТУ "Укрзалізниця" № 215-Ц від 12.04.2007 року та п.1 наказу ДП «Український центр механізації колійних робіт»№ 244 від 04.07.2007 року щодо створення відокремленого структурного підрозділу ДП «УІДМКР»- Верхівцевського центру механізації колійних робіт, розташуванню його на частині території Дніпропетровського центру механізації колійних робіт, здійснення заходів щодо вилучення відповідної земельної ділянки та передачі її, а також споруд і комунікацій, в постійне користування ДП «Український центр механізації колійних робіт»,

- неможливістю встановити наявності офісних, складських приміщень, ангарів для ремонту та зберігання колійних машин, інших споруд, власних, орендованих чи отриманих у користування на будь-яких інших умовах,

- неможливістю встановити, кому саме належать колійні машини, імпортовані на територію України ДП «Український центр механізації колійних робіт».

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2009 р. по справі № 6/206 за позовом Державного підприємства "Український центр механізації колісних робіт" до Державної податкової інспекції у Святошинському району в м. Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень позов задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001852310/0 від 19.08.2008р., №0001862310/0 від 19.08.2008р., №0001902310/0 від 22.08.2008р.

У постанові від 28.04.2009 р. по справі № 6/206 Окружний адміністративний суд міста Києва не погодився з висновками Акту перевірки від 18.08.2008 № 149/23-40/31349738 з огляду на те, що судом було встановлено, що позивач здійснював імпорт товарів, а саме: ввезення на територію України колійної техніки для використання у своїй господарській діяльності та надавав послуги по виконанню робіт цими ж колійними машинами на дистанціях колій Придніпровської, Львівської, Донецької, Південно-Західної, Південної та Одеської залізниць. Факти надання послуг по виконанню таких робіт підтверджуються договорами укладеними позивачем із вищезазначеними залізницями та актами виконаних робіт.

Посилання Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на порушення позивачем п. 1.2.; п.п. 2.1; 2.2 наказу ДАЗТУ "Укрзалізниця" № 215-Ц від 12.04.2007року та п.1 наказу ДП "Український центр механізації колійних робіт" № 244 від 04.07.2007року, як встановлено в постанові від 28.04.2009 р. по справі № 6/206, є безпідставним, оскільки згідно наданих для перевірки документів (наказів про передачу колійної техніки, актів прийому-передачі), що було встановлено відповідачем, отримані колійні машини було передано з балансу позивача на баланс відокремленого структурного підрозділу Верхівцевського центру механізації колійних робіт, який створено на підставі наказу ДАЗТУ "Укрзалізниця" № 215-Ц від 12.04.2007року "Щодо ефективного використання колійних машин, отриманих за рахунок Кредиту ЄБРР" (Додаток № 15) та наказу ДП "Український центр механізації колійних робіт" № 244 від 04.07.2007року (Додаток № 16), без статусу юридичної особи з відокремленим батансом, який входить до зведеного балансу Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт", для реалізації умов кредитної угоди (Проект впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України) між ДАЗТУ "Укрзалізниця" та європейським банком реконструкції та розвитку від 31.08.2004року та з метою ефективного використання колійних машин на залізницях України і забезпечення функціонування інфраструктури залізничного транспорту.

На виконання вищезазначених наказів, позивачем було вчинено ряд дій, а саме:

створено Верхівцевський центр механізації колійних робіт та розташовано його за адресою: 51660, Дніпропетровська області, м. Верхівцеве, вул. Залізнична, 10; вжито заходи стосовно включення цього відокремленого структурного підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; розроблено положення про відокремлений структурний підрозділ "Верхівцевський центр механізації колійних робіт", кошторис витрат, штатний розклад, здійснено заходи щодо підбору професійних кадрів до затвердженого штату, проведено коригування фінансового плану з урахуванням створення, проектування, реконструкції та розвитку виробничої бази даного відокремленого структурного підрозділу;

позивачем, разом із керівництвом Придніпровської залізниці, здійснено заходи щодо вилучення відповідної земельної ділянки та передачі її, а також споруд і комунікацій на частині території Дніпропетровського центру механізації колійних робіт, позивачу, а саме: проведена інвентаризація земельної ділянки розміром 8,60 га, яка підлягає вилученню та наданню у постійне користування позивачу (для отримання державного акту на землю необхідний наказ Міністерства транспорту та зв'язку України про передачу основних засобів від Придніпровської залізниці до позивача, який на момент перевірки іще не був підписаний відповідними посадовими особами); підготовлено проект договору оренди нерухомого майна, що підлягає передачі позивачу, який на момент перевірки знаходився на розгляді у Фонді державного майна України.

По справі № 6/206 суд не погодився із посиланням відповідача на порушення позивачем вищезазначених наказів, перебування на момент перевірки проекту договору оренди на розгляді у Фонді державного майна України та відсутність наказу Міністерства транспорту та зв'язку України про передачу основних засобів від Придніпровської залізниці до позивача не може бути достатньою підставою для висновку про не використання колійних машин імпортованих позивачем у своїй господарській діяльності, оскільки сам факт використання імпортованих колійних машин у господарській діяльності підтверджується:

- договорами укладеними позивачем із відповідними залізницями та актами виконаних робіт (як приклад договори укладені із Донецькою залізницею та відповідні акти виконаних робіт, Додатки № 18; 19; 20);

- самим актом № 149/23-40/31349738 від 18.08.2008 року, в якому відповідач встановив, що позивач у період, який перевірявся здійснював діяльність, пов'язану із забезпеченням функціонування інфраструктури залізничного транспорту (п. 2.7. Акту), для цього здійснював ввезення на територію України колійних машин ( п. 2.11. Акту), причиною виникнення від'ємного значення податку на додану вартість є здійснення підприємством операцій по імпорту колійних машин, а саме: сплату податку на додану вартість митним органам (п. 2.13.3. Акту), придбані товари (колійні машини) не реалізовувалися позивачем, а використовувалися у забезпечені функціонування інфраструктури залізничного транспорту (п. 2.13.7 Акту), отримані колійні машини було передано з балансу позивача на баланс відокремленого структурного підрозділу Верхівцевського центру механізації колійних робіт (п.3.1.2. Акту);

- довідкою № 211/23-40/35224150 від 08.08.2008року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (Додаток № 12) складеною за результатами позапланової виїзної перевірки Верхівцевського центру механізації колійних робіт та відповідними Додатками до № 1, № 2, в яких зазначено інформацію щодо знаходження конкретних колійних машин із зазначенням їх найменування, заводського номеру, дат отримання, введення в експлуатацію, актів приймання-передачі, дат і номерів наказів, залізничних станцій на яких перебуває конкретна колійна машина та закріплення турних вагонів і основних засобів за залізнично-будівельними машинами, що перебувають на місцях виконання робіт з відповідними колійними машинами, які знаходяться на балансі відокремленого структурного підрозділу Верхівцевського центру механізації колійних робіт (Додаток № ), а відповідно до п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005року № 327, довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання;

- Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт" № 15-20/05 від 09.04.2008року складеним Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області за результатами ревізії, яка проводилася в період з 09.01.2008року по 02.04.2008року (Додаток № 13).

Крім того, позивачем додатково були надані докази на підтвердження використання в своїй господарській діяльності колійної техніки, імпортованої в Україну, які були досліджені судом по справі № 6/206, а саме:

- копії договорів на виконання робіт своїми колійними машинами по Південній залізниці №114/08/М, 115/08/М, 116/08/М та акти виконаних робіт колійною технікою на Донецькій та Південній залізницях за квітень - серпень 2008 року;

- на виконання п. 1.2 наказу Укрзалізниці від 12.04.2007р. №215 Позивачем оформлено державний акт №044012 на право постійного користування земельною ділянкою для свого структурного підрозділу Верхівцевського центру механізації колійних робіт.

- На виконання п.2.2 наказу Укрзалізниці від 12.04.2007р. №215 та наказу Мінтрансзвязку від 03.09.2008р. №1089 позивачем передано споруди та комунікації на баланс свого структурного підрозділу Верхівцевський центр механізації колійних робіт згідно акту приймання -передачі від 19.09.2008р.

- Укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.12.2008р. №320/08М, для розміщення адміністративних приміщень свого відокремленого структурного підрозділу Верхівцевського центру механізації колійних робіт.

- Позивачем спільно із відповідачем складено двосторонній Акт від 24.11.2008р. обстеження основних засобів позивача, а саме імпортованої колійної техніки.

Таким чином, судом по справі № 6/206 встановлено, що позивач сформував податковий кредит відповідно до приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки товар придбавався позивачем для подальшої реалізації з метою отримання доходу, тобто ним здійснювалась статутна діяльність, яка має всі ознаки господарської згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи викладене вище, в постанові від 28.04.2009 р. по справі № 6/206 висновки відповідача, на підставі яких останнім було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001852310/0 від 19.08.2008р., №0001862310/0 від 19.08.2008р., №0001902310/0 від 22.08.2008р. за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визнано неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного в Україні законодавства.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2009 р. по справі № 6/206 залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.12.2011 р. № К/9991/9734/11 та набрала законної сили.

Таким чином, викладені в Акті перевірки № 231/23-40/31349738 від 15.12.2008 обставини не можуть вважатись судом встановленими, внаслідок спростування Окружним адміністративним судом міста Києва по справі № 6/206 фактів порушення Позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», викладених в Акті перевірки від 18.08.2008 № 149/23-40/31349738.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002952310/0 від 24.12.2008 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0002952310/0 від 24.12.2008 р.

Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94. 98, 117, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва №0002952310/0 від 24.12.2008 р.

3. Судові витрати в сумі 03,40 грн. присудити на користь Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л. О. Маруліна