Постанова № 23674003, 22.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2012 року № 2а-18176/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК -ВР Коммерс»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, за участю Прокуратури м. Києва, третя особа Компанія S.A», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 08.07.2011р. №0003234120.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК -ВР Коммерс»(надалі -Позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -Відповідач), за участю Прокуратури м. Києва, третя особа Компанія S.A»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 08.07.2011р. №0003234120.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято безпідставно, з порушенням норм чинного податкового законодавства України, що завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача, а відтак підлягає скасуванню. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Прокуратура м. Києва підтримала заперечення Відповідача по справі ,у задоволенні позову просила відмовити.

Третя особа вважала позовні вимоги обґрунтованими, а податкове повідомлення рішення протиправним.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з «Представництвом «Петрокрафт С А.»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої був складений акт від 10.06.2011 №403/41-20/33500195 (далі-Акт).

Згідно з висновками зазначеного Акту, Позивачем занижено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 43 049 872 грн. за лютий 2011 року.

На підставі Акту Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011р. № 0003234120 (далі - Рішення), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ, а саме: 43 049 872 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

В акті перевірки Відповідачем зроблено висновок про те, що правочин між Позивачем та „Представництвом „ОСОБА_1" „по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу є нікчемним".

Підставою для висновку про нікчемність правочину, на думку Відповідача, є відсутність у контрагента трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, що є ознаками фіктивності.

Вказані висновки про фіктивний характер правочину зроблено Відповідачем безпідставно, без вивчення первинних документів, які стосуються відповідної господарської операції, внаслідок хибного трактування норм чинного законодавства, а тому фактично суму податкового кредиту Позивача зменшено виключно за наслідками припущень працівників податкового органу.

Особливу увагу суд звертає на те, що доводи Відповідача щодо нікчемності правочину Позивача з його контрагентом, спростовані зустрічною звіркою „Представництва „ОСОБА_1", проведеною Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, висновки щодо якої викладені в Акті зустрічної перевірки від 25.10.2011р. №7566/23-513/26610612.

Таким чином, висновок Відповідача про фіктивність господарської операції, за результатами якої утворився податковий кредит у розмірі 43 049 872,00 грн., зроблено виключно на підставі абсолютно непідтверджених документально доводів.

Як вбачається із матеріалів справи, зустрічна звірка, проведена за дорученням Відповідача, підтвердила реальність господарських відносин між Позивачем і „Представництвом „ОСОБА_1", однак не була врахована під час процедури

адміністративного оскарження.

В Акті перевірки вказано, що податковий кредит у розмірі 43 049 871,86 грн. сформовано „за рахунок підприємства „Представництво „ОСОБА_1", яке має ознаки фіктивності (тлумачення ст. 55і Господарського кодексу України зі змінами та доповненнями)".

Стаття 55 Господарського кодексу України, на яку посилається Відповідач, передбачає чіткий перелік ознак фіктивності, однак жодна з цих ознак не була встановлена перевіркою.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси складено Довідку від 25.10.2011 р. № 7566/23-513/26610612 „Про результати проведення зустрічної звірки Представництва ОСОБА_1 код ЄДРПОУ 26610612 щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ „ТНК-ВР Коммерс" код ЄДРПОУ 33500195 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року" (далі - Акт зустрічної звірки).

Вказану звірку проведено відповідно до запиту Відповідача від 20.07.2011 р.

Щодо правового статусу контрагента Позивача слід зазначити наступне.

Податковий кредит у розмірі 43 049 871,86 грн. утворився внаслідок здійснення господарської операції з купівлі-продажу нафтопродуктів на підставі Договору поставки нафтопродуктів № 0011-10/К від 04.01.2011 р. (далі - Договір), укладеного між Позивачем (покупець) і Компанією Petrocraft SA, яка діяла через „Представництво „ОСОБА_1" (постачальник).

За вказаним Договором здійснювалося постачання нафтопродуктів, вироблених ПрАТ „ЛИНІК" з давальницької сировини нерезидента.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, у кількості, асортименті, за цінами та строками поставки згідно з умовами Договору та Додатків до нього, що є невід'ємною частиною Договору.

Податковий кредит у лютому 2011 р. формувався за операціями, що здійснювалися на підставі додатків №№ 4-8 до Договору.

Згідно з Інкотермс 2000 базис поставки EXW (франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або у іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах EXW не потребує від продавця наявності власних виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів та численного персоналу.

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", готова продукція, що вироблена із давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником у порядку та на умовах, передбачених ст. 2 цього Закону, може реалізуватися на митній території України лише через зареєстроване ним в Україні постійне представництво, яке оформляє ввізну вантажну митну декларацій: на готову продукцію (без фактичного її ввезення на митну територію України) і сплачує ввізне мито, інші податки та збори, передбачені законодавством для аналогічний імпортних товарів.

Тобто законодавець чітко встановив, що реалізація товару, виробленого товару, давальницької сировини, може здійснюватися виключно через представництво нерезидента.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження. Отже, представництво за своїм визначенням не здійснює функції суб'єкта господарської діяльності, а лини представляє його інтереси.

На момент здійснення вказаної господарської операції „Представництво „ОСОБА_1" було зареєстроване як платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 100306305), станом на час формування Позивачем податкового кредиту свідоцтво платника ПДВ не було анульоване, що підтверджується даними реєстру ДПС України розміщеному на веб-сайті sta.gov.ua. Вказане свідоцтво було анульоване за ініціативою платника тільки 31.03.2011 р. у зв'язку з реєстрацією як платника єдиного податку.

Висновок про фіктивність „Представництва „ОСОБА_1,, спростовується також тим, що 21.06.2011 р. цьому суб'єкту було видано нові свідоцтво платника ПДВ.

Відповідно до п. 183.8 ст. 183 Податкового кодексу України, орган державно податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо з результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначений статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статі 183 цього кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього кодексу.

Оскільки „Представництву „ОСОБА_1,, було видане свідоцтво платника ПДВ, це є підтвердженням того, що підприємство здійснює господарську діяльність і не фіктивним, як зазначено в Акті перевірки.

Щодо твердження Відповідача стосовно нікчемності правочин, то за наслідками розгляду справи, суд прийшов до висновку, що такі твердження Відповідача про нікчемність правочинів, укладених між Позивачем та його контрагентами є помилковими, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Так, абз. 3 на стор. 9 Акту перевірки вказано, що „в результаті порушені контрагентом „Представництво „ОСОБА_1" своїх податкових зобов'язань приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені ТОВ „ТНК-ВР Коммерс" мають протиправний характер".

При цьому в Акті перевірки не вказано, у чому саме полягає порушені ,,Представництвом „ОСОБА_1" приписів законодавства та податкових зобов'язань. Зі змісту Акту перевірки випливає, що єдиним порушенням вказаного суб'єкта господарювання є відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничі потужностей „для здійснення будь-якого виду діяльності".

Листом від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України надав роз'яснення з питань застосування судами окремих приписів Податкового кодек України.

Згідно з листом, з метою встановлення факту здійснення господарської операції формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарське діяльністю платника податку.

При цьому, судом встановлено, що рух активів у спірному випадку підтверджується тим, що: - Позивач фактично перерахував на рахунок „Представництва „ОСОБА_1 ,, грошові кошти у розмірі 258 299 231,25 грн. (доказом перерахування банківські виписки).

Позивач фактично одержав нафтопродукти за Договором (доказом одержання нафтопродуктів є акти приймання-передачі). Спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської опера: підтверджується тим, що на момент її здійснення і Позивач, і його контрагент були зареєстровані як платники ПДВ і мали чинні свідоцтва платника ПДВ.

Реальність правочину, за результатами якого було сформовано податковий кредит, підтверджується наступним: 1) нафтопродукти, які надалі були придбані Позивачем у компанії „Petrocraft S.A через „Представництво „ОСОБА_1 ", дійсно були вироблені на терито2 України з сировини контрагента.

Так, 30.11.2010 р. між компанією Petrocraft S.A. (Британські Віргінські Острови) Приватним акціонерним товариством „Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (ПрАТ „ЛИШК") укладено Договір № 8-П на надання послуг з переробки давальницької сировини (далі - Договір переробки).

Згідно з умовами Договору переробки замовник (Petrocraft S.A.) бере на себе зобов'язання передавати на переробку в якості давальницької сировини сиру нафту виконавець (ПрАТ „ЛИНІК") зобов'язується приймати та переробляти на своїх виробничих потужностях нафту замовника у кількості, строки та на умовах, узгоджених сторонами.

Виконання Договору переробки підтверджується первинними документами: актами приймання-передачі нафти, актами приймання-передачі нафтопродуктів.

Передача замовником виконавцю сирої нафти для переробки підтверджується актами приймання-передачі №№ 10Я від 24.01.2011 p., 11/I від 26.01.2011 p., 15/I від 31.01.2011 p., що підписані представниками ПрАТ „ЛИНПС" та Лисичанського нафтопровідного управління, актами приймання-передачі нафти у переробку №№ 8/П-02 від 28.01.2011 р., 8/П-03 від 01.02.2011 р., 8/П-01 від 25.01.2011 р., 8/П-06 від 11.02.2011 р., 8/П-07 від Ц.02.2011 p., що підписані представниками ПрАТ „ЛИНІК", компанії Petrocraft S.A. та „Представництва „ОСОБА_1" (завірені печаткою ПрАТ „ЛИНІК"містяться у матеріалах справи).

Виробництво нафтопродуктів, надалі придбаних Позивачем, підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів №№ 8-П/02 від 03.02.2011 р., 8-П/04 від 08.02.2011 р., 8-П/05 від 08.02.2011 р., 8-П/07 від 11.02.2011 р., 8-П/08 від 11.02.2011 р. (завірені печаткою ПрАТ „ЛИНІК" копії додаються).

2) на придбані Позивачем нафтопродукти було оформлено ВМД, про що свідчать

відмітки митних органів.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. З Закону України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", готова продукція, що вироблена із давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником, може реалізуватися на митній території України лише через зареєстроване ним в Україні постійне представництво, яке оформляє ввізну вантажну митну декларацію на готову продукцію (без фактичного її ввезення на митну територію України) і сплачує ввізне мито, інші податки та збори, передбачені законодавством для аналогічних імпортних товарів.

На обсяг нафтопродуктів, надалі придбаних Позивачем, було оформлено вантажні митні декларації №№ 124000022/2011/220121 від 04.02.2011 p., 124000022/2011/220123 від 08.02.2011 p., 124000022/2011/220133 від 09.02.2011 p., 124000022/2011/220137 від 09.02.2011 p., 124000022/2011/220142 від 11.02.2011 p., 124000022/2011/220146 від 11.02.2011 p., 124000022/2011/220147 від 11.02.2011 p., 124000022/2011/220179 від 22.02.2011р.

Графа 44 „Додаткова інформація" містить посилання на первинні документи, які дозволяють ідентифікувати товар, що оформлюється, зокрема реквізити: договору, додатків до договору, актів приймання-передачі нафти у переробку, актів приймання-передачі нафтопродуктів (до пояснень додається деталізація походження нафтопродуктів, які придбавалися Позивачем, і в результаті купівлі яких утворився оспорюваний Відповідачем податковий кредит).

Вказані ВМД були прийняті митним органом, при митному оформленні товару було сплачено ПДВ - графа „С Митний орган відправлення" містить відмітку Енергетичної регіональної митниці „Сплачено".

3)фактичне здійснення „Представництвом „ОСОБА_1" продажу, Позивачем - купівлі нафтопродуктів, тобто реальний характер правочину, підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів.

Факт здійснення поставки нафтопродуктів підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів. Вказані акти є первинними документами, тобто документами, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а отже є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

За кожним фактом поставки Позивачу було видано податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - дата відвантаження товарів.

Оскільки першою подією у даному випадку було відвантаження нафтопродуктів, податкова накладна виписувалася у день здійснення поставки.

4) надалі придбані нафтопродукти використано Позивачем у господарській діяльності - реалізовано третім особам.

Одним з основних видів діяльності Позивача є оптова торгівля нафтопродуктами. Придбані у „Представництва „ОСОБА_1" нафтопродукти було реалізовано третім особам, тобто використано при здійсненні господарської діяльності Позивача.

Згідно з даними бухгалтерського обліку Позивача, протягом лютого 2011 р. на внутрішньому ринку Позивачем було придбано нафтопродукти у кількості 114 246,988 т. З них 26 668,47 т нафтопродуктів придбано у „Представництва „ОСОБА_1".

Загальна кількість реалізованих Позивачем на внутрішньому ринку нафтопродуктів у лютому 2011 р. склала 165 287,348 т.

Реалізація обсягу нафтопродуктів, придбаних Позивачем у „Представництва „ОСОБА_1", підтверджується первинними документами - договорами поставки, додатками до договорів, актами приймання-передачі нафтопродуктів (вибіркові копії буде надано окремо).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг; - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Умовами п. 7.1 Договору та п. 5 кожного з додатків №№ 4-8 до Договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару за фактом поставки на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної на товар.

Оплата поставленого товару здійснювалася у порядку, наведеному у Додатку № 2 до цих пояснень.

Першою, подією у даному випадку було отримання Позивачем товару, тому право Позивача віднести суму нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту виникало у день відвантаження нафтопродуктів.

Згідно з абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Оскільки у даному випадку сума податку, нарахованого у зв'язку з придбанням нафтопродуктів, підтверджується податковими накладними, які видані зареєстрованим у встановленому порядку платником ПДВ, підстави для невключення Позивачем вказаної вище суми ПДВ у розмірі 43 049 871,93 грн. до складу податкового кредиту відсутні, а отже висновок про заниження Позивачем суми ПДВ за лютий 2011 р. зроблено Відповідачем безпідставно.

Щодо твердження Відповідача про неналежність введення первинної документації Позивачем, слід зазначити наступне.

Відповідно п. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) визначає вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення), які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назв)' підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, ще дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, дослідивши надані Позивачем первинні документи, суд прийшов до висновку про те, що вони складені у належній формі, містять усі необхідні реквізити та підтверджують юридичний факт проведення господарських правовідносин з контрагентом, а відтак доводи Відповідача викладені у письмових запереченнях, висновки, відображенні у Акті перевірки є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено) 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 97, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.07.2011р. №0003234120.

3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 28 грн. 24 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««ТНК -ВР Коммерс»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур