Постанова № 23673725, 13.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2012 року № 2а-1077/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень №0005322308, №0005332308 від 09.08.2011р.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Київметробуд»(надалі -Позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -Відповідач) про визнання нечинними в частині податкових повідомлень -рішень №0005322308, №0005332308 від 09.08.2011р.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив: - визнати нечинним повідаткове повідомлення - рішення від 09.08.2011 р. № 0005322308, видане Відповідачем, в частині збільшення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій за податком на додану вартість на суму 364 552, 50 грн., у тому числі 72 910, 50 грн. штрафних (фінансових санкцій); - визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 09.08.2011 р. № 005332308, видані Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, в частині збільшення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій за податком на прибуток підприємств на суму 142 691, 25 грн., у тому числі 28 538, 25 грн. штрафних фінансових санкцій.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що по суті призводить до порушення законних прав та інтересів Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 13.03.2012р. не прибув, належним чином повідомлений про час, місце і дату проведення судового засідання по справі.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

На підставі Акту перевірки від 21.07.2011р. №1686/23-08/01387432 (далі по тексту - Акт) Відповідачем 09 серпня 2011 р. за № 00053323083 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким Позивачу збільшено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за податком на додану вартість на 393 990 грн., у т.ч. 78 798 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Одночасно, на підставі Акту 09 серпня 2011р. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005322308, яким збільшено Позивачу суму податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за податком на прибуток підприємств на 219 331 грн., у т.ч. 43 866 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з яким позивач не згодний у частині збільшення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за податком на прибуток підприємств на 142 691,25 грн., у т.ч. 28 538,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій з нижчевикладених міркувань.

В Акті перевірки Відповідач прийшов до висновку про відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) УВТК ПАТ "КИЇВМЕТРОБУД" від ТОВ «Столичний град», на виконання укладених договорів, а саме відсутність у останнього майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, Відповідачем встановлено порушення ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Проте дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що вони, відображені не відповідають дійсним обставинам справи та не містять правового обґрунтування.

Так, В Акті відповідачем безпідставно вказано, що при укладанні правочинів було порушено вимоги: ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

При цьому, визнання апріорі відповідачем нікчемними правочинів (договорів), вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не узгоджується з чинним законодавством України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Втім, за концепцією і логікою Цивільного кодексу України нікчемність певного правочину має прямо і чітко визначатись у відповідній нормі. Наприклад, саме так викладені положення ст. 220, ст. 1137 та усі інші відповідні норми Цивільного кодексу України. В Цивільному кодексі України відсутні прямі норми, які б стосувались правочинів, укладених з метою, яка завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, і тим більше встановлювали б їх нікчемність. До того ж, мова в Акті перевірки йде про господарські договори, укладені між суб'єктами господарювання. У свою чергу до господарських договорів мають бути застосовані норми Господарського кодексу України. У ст. 208 ГК України прямо зазначається, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом, (а не самим відповідним органом) недійсним повністю або в частині.

Так, виходячи із аналізу норм відповідних норм Цивільного та Господарського кодексів України правочини можуть розглядатись як оспорюванні (якщо вони будуть оспорюватись в судовому порядку), а не як нікчемні.

До того ж, визначення угоди, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), вказує, що це мають бути дії, які спрямовані виключно на порушення публічно-правових норм і становлять правопорушення у вигляді злочину або адміністративного правопорушення.

Отже, посилання а Акті перевірки на нікчемність правочинів є лише припущенням посадової особи, яка проводила перевірку, які документально не підтверджені.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції та права органів державної податкової служби встановлені ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу».

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, вбачається відсутність права податкових органів самостійно у позасудовому порядку визнавати угоди (правочини, договори) недійсними (нікчемними).

Таким чином, законодавець не наділяє органи державної податкової служби повноваженнями щодо встановлення нікчемності правочинів.

Крім того, відповідно до оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)»органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, встановлення нікчемності правочину та стягнення коштів за такими правочинами можливо тільки в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, висновок Відповідачем щодо нікчемності правочину прийнятий ним з перевищенням встановлених законом повноважень, всупереч встановленому законодавством України порядку встановлення нікчемності правочинів та не відповідає діючому законодавству України.

Наведені Відповідачем доводи про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ «Столичний град»є безпідставними ще з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемний. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Актом перевірки Відповідачем не доведено, що вказаний правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави, суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Наведені в Акті перевірки обставини щодо господарської діяльності ТОВ «Столичний град»не мають наслідком згідно з вимогами чинного законодавства нікчемність укладених правочинів та не свідчать про те, що правочини не мають реального характеру.

Висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, оскільки правочини з ТОВ «Столичний град» були укладені з додержанням всіх вимог чинного законодавства - ст. ст. 202, 205, 207, 626, 627, 638, 639 та інших Цивільного кодексу України. Продавцем (постачальником) ТОВ «Столичний град»було здійснено поставку гранітної продукції, оргтехніки та надані послуги з оренди опалубки, що підтверджується видатковими та податковими накладними та актами про надання послуг з оренди. В свою чергу, Позивач отримав гранітну продукцію, оргтехніку та послуги з оренди опалубки та провів за них розрахунки в межах наявних у нього фінансових можливостей, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Також є безпідставними твердження відповідача в Акті, які надали йому підстави для донарахування податкових зобов'язань, що позивачем були порушені п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг) та складається із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) платником за ставкою 20% протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Під час перевірки були надані відповідні податкові накладні, отримані від ТОВ «Столичний град», які дають нашому підприємству право на податковий кредит на суму 291 640,00 грн.

Податкові накладні, складені ТОВ «Столичний град», яке на час їх складання було платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ від 02.03.2007 р. № 100030850, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 349653026595. Як нам стало відомо, це свідоцтво було анульоване тільки 25.03.2011 р. Також ТОВ «Столичний град»включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (свідоцтво про державну реєстрацію від 28.02.2007 р. № 1 074 102 0000 023656).

Згідно ст. 1 і 4 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Тому у даному випадку, саме ТОВ «Столичний град»повинне відповідати за дотримання податкової дисципліни, а саме за достовірність та своєчасність визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

За таких обставин, покупець (в даному випадку, Позивач) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем (ТОВ «Столичний град»).

До того ж, зазначені в Акті обставини, що ТОВ «Столичний град»не здано податкову звітність у 2010 році у повному об'ємі, можуть бути викликані тим, що на той час податковими органами податкова звітність з невідомих причин не приймалась, що призвело до багатьох платників податку на додану вартість до збитків.

Вищевикладене надає підстави вважати, що дані перевірки є необ'єктивними, а відомості щодо правомірності податкового кредиту Позивача не повними.

Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або, особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

А факт отримання Позивачем від ТОВ «Столичний град»гранітної продукції підтверджено видатковими накладними, податковими накладним, документами, які підтверджують перевезення граніту, які були надані під час перевірки. Крім цього, факт використання згаданої гранітної продукції нашим підприємством під час будівництва Куренівсько-червоноармійської лінії метрополітену від станції «Либідська»до станції «Васильківска»підтверджено актами виконаних робіт, які затверджені замовником будівництва - КП «Київський метрополітен».

Аналогічним чином, факт отримання БМУ-3 Позивачем від ТОВ «Столичний град»послуг по оренді опалубки підтверджено відповідними актами, які були надані під час перевірки, та знайшли своє відображення у актах виконаних робіт, які Позивачем підписано із замовником будівництва.

Крім цього, під час перевірки нами були надані видаткові та податкові накладні, які підвереджують факт отримання від ТОВ «Столичний град»оргтехніки (комп'ютери, принтери тощо). Вказана оргтехніка знаходиться на балансі Позивача та використовується в щоденній роботі нашого підприємства.

До того ж, Законом України «Про систему оподаткування»за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст.9) та не визначено права (ст.10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Посилання в Акті на стор. 29 на те, що у 2010 році ТОВ «Столичний град»не здавало податкову звітність, чи здавало її з нульовими показниками теж не може братись до уваги, адже постачання гранітної продукції та отримання послуг з оренди опалубки від ТОВ «Столичний град»здійснювалось нашим підприємством у 2008, 2009 роках.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність висновків Акту про завищення податкового кредиту на загальну суму 291 640 грн., а саме: ПАТ «Київметробуд»на суму 22 862 грн. (стор. 49-51 Акту - придбання оргтехніки); БМУ-3 ПАТ «Київметробуд»на суму 25 655 грн. (стор. 49- 52 Акту - оренда опалубки); УВТК ПАТ «Київметробуд»на суму 211 387 грн. (стор. 55 Акту - придбання гранітної продукції); УРБ ПАТ «Київметробуд»на суму 31 738 грн. (стор. 59-61 Акту - придбання гранітної продукції).

Окрім того, необґрунтованими є висновок про порушення сплати податку на додану вартість у сумі 291 640 грн.

Так, податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011р. №0005332308 щодо збільшення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за податком на додану вартість на 364 552,5 грн., у т.ч. 72 910,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій є таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам податкового законодавства.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для його задоволення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 09.08.2011 р. №0005322308, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, в частині збільшення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) за податком на додану вартість Публічному акціонерному товариству «Київметробуд»на суму 364 552, 50 грн., у тому числі 72 910, 50 грн. штрафних (фінансових санкцій).

3. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 09.08.2011 р. № 005332308, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, в частині збільшення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) за податком на прибуток підприємств Публічному акціонерному товариству «Київметробуд» на суму 142 691, 25 грн., у тому числі 28 538, 25 грн. штрафних фінансових санкцій.

4. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2 146 грн. 00 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Київметробуд»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур