Постанова № 23673570, 15.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2012 року № 2а-925/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Хижняк І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податківпроскасування податкового повідомлення-рішення №0000294210 від 06.01.2012

за участю :

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність № ЦПХ-18/2402 від 29.02.2011)

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність № ЦПХ-18/2401 від 29.12.2012)

представника відповідача: Корнієнка (довіреність № 2828/9/10-229 від 27.12.2011)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення №0000294210 від 06.01.2012.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2012 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 15.03.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами перевірки з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 по взаємовідносинах з ТОВ «ГТС-ОІЛ». Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є визнання податковим органом зазначених договорів нікчемними. У обґрунтування даного твердження податковий орган посилається на те, що за договорами №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 укладеними між позивачем та ТОВ «ГТС-ОІЛ», поставка товарів не здійснювалась, вони оформлювались без мети реального настання правових наслідків, з метою протиправного заниження сплати податку на додану вартість

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, з ТОВ «ГТС-ОІЛ»дійсно було укладено договори №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011, які, за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було поставлено продукцію використану ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2011 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 24.02.2012 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали матеріали невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 по взаємовідносинах з ТОВ «ГТС-ОІЛ».

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.10.2011 №2185/23-04/35134983 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГТС-ОІЛ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Глорі Імперіал»за період січень, лютий, квітень 2011 року, встановлено, що основним постачальником товару для ТОВ "ГТС-ОІЛ" було ТОВ «Глорі Імперіал», а саме, було задекларовано податку на додану вартість у розмір 99,5% від загальної суми податкового кредиту, заявленого ТОВ "ГТС-ОІЛ" за лютий 2011 року.

Відповідно до інформації наданої ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва від 12.07.2011 за №4326/ДПІ/26-10/3 ТОВ «Глорі Імперіал»за адресою реєстрації не знаходиться, під час виїздів за адресою реєстрації його директора та засновника ОСОБА_3 (м.Бердичів), отримати пояснення не є можливим, за адресою він не мешкає, та у ході аналізу звітності встановлено, що звіти з ПДВ за січень, лютий 2011 року мають підписи, які не схожі з підписами громадянина ОСОБА_3, які містяться на копіях паспорту, довіреностей у юридичній справі, а звіт за квітень 2011 взагалі не зданий.

При проведенні перевірки по ланцюгах : ТОВ "ГТС-ОІЛ" - ТОВ "Глорі Імперіал" -ПП "Лаерт" та ТОВ "ГТС-ОІЛ" - ТОВ "Глорі Імперіал" - ПП "Строй -ЕС" надані пояснення директора та засновника ПП «Строй -ЕС», що діяльність не проводиться з 2006 року та директора, засновника та бухгалтера ПП "Лаерт", що підприємство зареєстроване без мети ведення господарської діяльності.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області, на виконання вимог наказу ДПА України від 09.04.2010 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», проведено перевірки ТОВ «Глорі Імперіал» за січень 2011 року (акт про неможливість проведення перевірки від 28.03.2011 №741/15-219/37335390) та за лютий 2011 року (акт від 11.04.2011 № 213/23-2/37335390) про неможливість проведення перевірки, в якому вказано що Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Глорі Імперіал»анульовано 18.03.2011.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Глорі Імперіал»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а загальна чисельність працюючих на ТОВ «Глорі Імперіал»1 особа.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У період з 23.11.2011 по 13.12.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства «Укрзалізничпостач»з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 по взаємовідносинах з ТОВ «ГТС-ОІЛ».

В ході перевірки встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2011 року на загальну суму 4 330 442,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

У лютому 2011 року взаємовідносини між ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач»та ТОВ «ГТС-ОІЛ»проводились на виконання договорів поставок №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011, за якими були виписані податкові накладн, сума податку на додану вартість по яких у розмірі 4 330 442,00 грн. була віднесена ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач»до складу податкового кредиту.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП 18.10.2011 отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт від 17.10.2011 №2185/23-04/35134983 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГТС-ОІЛ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Глорі Імперіал»за період січень, лютий, квітень 2011 року.

В ході перевірки встановлено що в лютому 2011 року основним постачальником товару для ТОВ "ГТС-ОІЛ" було ТОВ «Глорі Імперіал», а саме сума податку на додану вартість по зазначеному контрагенті складає 99,5% від загальної суми податкового кредиту, заявленого ТОВ "ГТС-ОІЛ" за лютий 2011 року.

Відповідно до інформації наданої ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва від 12.07.2011 за №4326/ДПІ/26-10/3 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ТОВ «Глорі Імперіал»за адресою реєстрації не знаходиться, під час виїздів за адресою реєстрації його директора та засновника ОСОБА_3 (м.Бердичів), отримати пояснення не є можливим, за адресою він не мешкає, та у ході аналізу звітності встановлено, що звіти з ПДВ за січень, лютий 2011 року мають підписи, які не схожі з підписами громадянина ОСОБА_3, які містяться на копіях паспорту, довіреностей у юридичній справі, а звіт за квітень 2011 взагалі не зданий.

При проведенні перевірки по ланцюгах : ТОВ "ГТС-ОІЛ" - ТОВ "Глорі Імперіал" -ПП "Лаерт" та ТОВ "ГТС-ОІЛ" - ТОВ "Глорі Імперіал" - ПП "Строй - ЕС" надані пояснення директора та засновника ПП «Строй -ЕС», що діяльність не проводиться з 2006 року та директора, засновника та бухгалтера ПП "Лаерт", що підприємство зареєстроване без мети ведення господарської діяльності.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області, на виконання вимог наказу ДПА України від 09.04.2010 №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», проведено перевірки ТОВ «Глорі Імперіал» за січень 2011 року (акт про неможливість проведення перевірки від 28.03.2011 №741/15-219/37335390) та за лютий 2011 року (акт від 11.04.2011 № 213/23-2/37335390) про неможливість проведення перевірки, в якому вказано що Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Глорі Імперіал»анульовано 18.03.2011.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Глорі Імперіал»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а загальна чисельність працюючих на ТОВ «Глорі Імперіал»1 особа.

З зазначених фактів, податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Глорі Імперіал»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Глорі Імперіал», фінансово -господарські взаємовідносини між ТОВ «Глорі Імперіал»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, тобто носять фіктивний характер, з огляду на що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Глорі Імперіал»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача", що призвело до порушення пунктів 1, 2 статті 215 та статті 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у результаті порушення контрагентом ТОВ «Глорі Імперіал»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ «ГТС-ОІЛ»мають протиправний характер, а правочин, внаслідок якого ТОВ «ГТС-ОІЛ» неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, який по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиноюдругою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

На підставі зазначеного та у зв'язку з встановленням ТОВ "ГТС-ОІЛ" як підприємства - транзитера, податковий орган дійшов висновку про те, що договори укладені між ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач»та ТОВ "ГТС ОІЛ" відповідно до пунктів 1 та 2 статті 215, пунктів 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому задекларовані ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач» податкові зобов'язання за лютий 2011 підлягають зменшенню на 4 264 913 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 1157/42-10/19014832 від 20.12.2011.

29.12.2011 Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків було подано заперечення на акт перевірки № 1157/42-10/19014832 від 20.12.2011, за результатами розгляду яких листом № 187/10/42-158 від 05.01.2012 було повідомлено про те, що висновки акт перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 1157/42-10/19014832 від 20.12.2011 було винесено податкове повідомлення -рішення №0000294210 від 06.01.2012, яким Державному підприємству "Укрзалізничпостач" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4 330 442, 00 грн.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України . не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "ГТС ОІЛ" реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "ГТС-ОІЛ" за договорами №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 предметом яких є здійснення поставки товару, а саме масел та мастильних матеріалів.

Відповідно до пункту 3.5 зазначених договорів поставка товару підтверджується актом прийому - передачі, який підписується сторонами протягом протягом 5 днів з дати поставки товару за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар, копії залізничної квитанції про прийом вантажу (залізничної накладної) або товарно - транспортної накладної, копії паспорту якості товару, копії сертифікату відповідності виданою і завіреною мокрою печаткою організації, яка видала його оригінал, декларації про відповідність та паспорту безпеки.

Таким чином, документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару за договорами №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 мають бути, зокрема, акт прийому -передачі, рахунки-фактури на поставлений товар, копії залізничних квитанцій про прийом вантажу (залізничної накладної) або товарно -транспортних накладних, копії паспортів якості товару, копії сертифікатів відповідності видані і завірені мокрою печаткою організації, яка видала їх оригінали, декларації про відповідність та паспорту безпеки

Позивачем на підтвердження реальності та фактичного виконання зазначених договір надано копії договір №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 та складених до них додаткових угод та специфікацій, податкові накладні, акти приймання -передачі та платіжні доручення, водночас позивачем не надано суду жодного з документів за умови наявності яких, сторонами підписується акт -прийому передачі, зокрема, рахунків-фактури на поставлений товар, копій залізничних квитанцій про прийом вантажу (залізничних накладних) або товарно -транспортних накладних, копій паспорту якості товару, копій сертифікатів відповідності виданих і завірених печаткою організації, яка видала їх оригінали, декларацій про відповідність та паспорту безпеки.

Позивачем надано суду договори та складені до них документи на підтвердження подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, водночас ним не надано документів з яких у суду була б можливість встановити факт їх реального виконання та товарності, а також факт того, що у випадку їх реальності та товарності за ними була поставлена продукція отримана від ТОВ "ГТС-ОІЛ".

Таким чином, позивачем не надано належних документів на підтвердження здійснення поставки товару за договорами №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 укладеними з ТОВ "ГТС-ОІЛ" та подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, а отже позивачем не доведено реальність та товарність зазначених договорів.

Зазначаючи про безпідставність висновку відповідача про нікчемність договорів укладених позивачем з ТОВ "ГТС-ОІЛ", позивач при цьому не наводить обґрунтованих доводів на спростування фактів та висновків викладених в акті перевірки, крім посилань на товарність та фактичне виконання зазначених договорів на підтвердження якої ним не було надано суду належних доказів.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду наналежних документів на підтвердження здійснення поставки товару за договорами №ЦХП-14-01410-01 від 12.05.2010 та №ЦХП-14-01211-01 від 31.01.2011 укладеними з ТОВ "ГТС-ОІЛ", а також враховуючи те, що крім посилання на реальність та фактичне виконання договорів позивачем не наведено обґрунтувань на спростування доводів позивача, то суд дійшов висновку про те, що факт виконання договорів укладених між позивачем ТОВ "ГТС-ОІЛ" є недоведеним..

Таким чином відповідач обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "ГТС-ОІЛ", в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2011 року на 4 330 442,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення №0000294210 від 06.01.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови виготовлено 22.03.2012