Постанова № 23673503, 14.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2012 року № 2а-14722/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А., суддів Шарпакової В.В., Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України, треті особи Лозівська сільська рада Хмельницького району Вінницької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Синявські граніти»про скасування спеціального дозволу, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України про скасування спеціального дозволу Державного комітету природних ресурсів України на користування надрами №3433 від 20 вересня 2004 року виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Синявські Граніти», код ЄДРПОУ 32987356 на експлуатацію Новосинявського родовища гранітів; не видавати в подальшому будь -яким іншим підприємствам, установам, організаціям дозволів на експлуатацію Новосинявського родовища гранітів; включити до переліку геологічної інформації по Новосинявському родовищу гранітів відомості щодо: неможливості організувати під час його розробки відкритим способом з використанням вибухових засобів 1 500 метрову санітарно -захисну зону, відстані від відкритих складів продукції Кар'єру до межі с. Думенки, яка становить 57 метрів; відстані від висаджу вального блоку до межі с. Думенки, яка становить 200 метрів; невідповідності готової продукції даного родовища встановленим в Україні стандартам якості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення порушує охоронювані законом права та інтереси Позивача. При цьому, зазначає, що діяльність ТОВ «Синявські граніти»в межах спеціального дозволу від 20.09.2004р. завдає шкоди здоров'ю Позивача та його родині, сприяє появі хвороб, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, у письмових поясненнях посилається на відсутність доказів порушення ТОВ «Синявські граніти», законодавства про охорону навколишнього природного середовища, прав позивача. У задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа - ТОВ «Синявські граніти»заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на висновки Інституту гідромеханіки Національної академії наук України щодо сейсмічної дії масового вибухів, Лабораторії гігієни атмосферного повітря та оцінок ризику Державної установи «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва Академії медичних наук України»та інші докази відсутності заподіяння шкоди навколишньому середовищу і жителям с.Думенки.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову, з огляду про наступне.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище в об'єктивному значенні означає закріплену законодавством і забезпечувану державою можливість суб'єкта проживати в середовищі, яке не спричиняє шкоди здоров'ю, користуватися для задоволення своїх життєво необхідних фізичних і духовних потреб безпечними природними благами, вимагати від держави, а також інших фізичних і юридичних осіб виконання вимог екологічної безпеки, а у випадку їх порушення - звертатись за захистом порушеного права до компетентних органів.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як вказано у пункті 105 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі «Дубецька та інші проти України», ні статті 8, ні інші положення Конвенції не гарантують окремо право на охорону оточуючого середовища (див. справу «Картатос проти Греції», №41666/98, §52, ЄСПЛ 2003-VI). Аналогічним чином, питання не буде виникати, якщо шкода, на яку скаржаться, є незначною у порівнянні з екологічними загрозами, які є невід'ємною частиною сучасного життя.

Проте, обґрунтована скарга про порушення статті 8 Конвенції може виникнути тоді, коли екологічна загроза досягає настільки серйозного рівня, що зумовлює значне погіршення можливості заявника користуватися своїм домашнім, приватним або сімейним життям. Оцінка такого мінімального рівня є відносною та залежить від всіх обставин справи, таких, як інтенсивність та продовжуваність спричинення шкоди або незручностей, а також його фізичного або психічного впливу на здоров'я людини або якість життя.

Відповідно до пункту 106 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі «Дубецька та інші проти України»хоча і не має сумнівів в тому, що промислові забруднення можуть негативно впливати на здоров'я населення в цілому та погіршувати якість життя людини: часто неможливо виміряти результат їх дії у кожному конкретному випадку. Щодо порушення здоров'я, то важко визначити вплив екологічної шкоди від впливу інших факторів, таких як вік, професія або спосіб життя. «Якість життя», в свою чергу є суб'єктивною характеристикою, яка навряд чи піддається точному визначенню (див. справу «Ледяєва та інші проти Росії», №№53157/99, 53247/99, 53695/00 та 56850/00, §90, 26.10.2006р.

Колегія суддів, приймаючи до уваги правові норми ст. 8 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику їх застосування Європейським судом з прав людини, водночас зазначає, що обставини справи «Дубецька та інші проти України»не є аналогічними тим, що встановлені судом у даній справі №2а-12890/10/2670.

Зокрема, справа «Дубецька та інші проти України»була пов'язана із забрудненням, спричиненим щоденною роботою належних державі Візейської вугільної шахти, вуглезбагачувальної фабрики та відвалом токсичних промислових відходів. Громадяни Дубецька та інші побудували свої будинку до того, як промислові об'єкти були введені в експлуатацію та задовго до того, як міг бути визначений реальний вплив їх на навколишнє середовище. Відпрацьована порода відвалу шахти та токсичні води із системи відводу, шахтних колодязів та відстійників фабрики постійно проникали у ґрунтові води, що зумовлювало затоплення окремих ділянок, проникнення токсичних відходів у питну воду колодязів жителів села Вільшина Львівської області (пункти 14 -23, 120, 121 рішення у справі «Дубецька та інші проти України»).

Згідно з пунктом 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фадеева проти Росії»від 09.06.2005 р. для того щоб говорити про застосовність статті 8 Конвенції, особа, яка оскаржує негативний подразник екологічного характеру, має довести, по-перше, що справді мало місце втручання в її приватне життя, і що по-друге, досягнуто певного рівня небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦК України діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

За змістом ст. 246 Господарського кодексу України («Обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання») здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено фактів загрози життю, здоров'ю та майну як позивача, так і жителів села Думенки Хмільницького району Вінницької області.

В ході розгляду справи встановлено, що на підставі розпорядження Старосинявської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28.04.2005 р. №64 Товариством з обмеженою відповідальністю «Синявські граніти»забезпечено проведення розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,9999 га для промислового видобутку блоків та виробництва будівельних матеріалів ТОВ «Синявські граніти»на території Новосинявської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області (т. 2 а.с. 8 -10, 20).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,9999 га для промислового видобутку блоків та виробництва будівельних матеріалів ТОВ «Синявські граніти»на території Новосинявської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області погоджено висновками Старосинявського районного відділу земельних ресурсів Хмельницької області від 08.12.2006 р. №1018, Старосинявського районного відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства від 28.11.2006 р. №32, Відділу оперативного і екологічного контролю Центрального регіону Державного управління охорони навколишнього природного середовища від 07.12.2006 р. №75, Відділу охорони пам'яток історії та культури у Хмельницькій області від 07.12.2006 р. №2712, Північної територіальної інспекції Державного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та користуванню надрами від 10.01.2007 р. №2 (т. 2 а.с. 27 -30).

З матеріалів справи вбачається, що вказані у Висновку державної експертизи землевпорядної документації Хмельницького обласного управління земельних ресурсів від 28.12.2008 р. №604 зауваження щодо проекту землеустрою, усунуті ТОВ «Синявські граніти».

Розпорядженням першого заступника голови Старосинявської районної державної адміністрації Хмельницької області від 04.01.2007 р. №01/2007-р (із змінами, внесеними розпорядженням Старосинявської районної державної адміністрації Хмельницької області від 22.11.2007 р. №294/200-р) затверджено проект землеустрою та передано в користування на умовах оренди під розробку кар'єру для промислового видобутку блоків ТОВ «Синявські граніти»терміном на 49 років земельну ділянку площею 7,9999 га, розташовану на території Новосинявської сільської ради за межами населеного пункту, зі зміною її цільового призначення з віднесенням до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення (т. 2 а.с. 11, 150).

31.07.2006 р. розпорядженням Старосинявської районної державної адміністрації Хмельницької області за №162/2006-р погоджено технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Синявські граніти»на території Новосинявської сільської ради. Передано в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту Новосинявської сільської ради, шляхом укладення договору оренди із ТОВ «Синявські граніти»с Нова Синявка загальною площею 97,63 га строком на 49 років із встановленою орендною платою 63,5 грн./га (т. 2 а.с. 154).

Відповідно до розпорядження Старосинявської районної державної адміністрації Хмельницької області від 04.01.2007 р. №02/2007-р Товариству з обмеженою відповідальністю «Синявські граніти»було передано в користування на умовах оренди під розробку кар'єру для дослідно-промислового видобутку блоків терміном на 49 років земельну ділянку площею 5,000 га, розташовану на території Новосинявської сільської ради за межами населеного пункту із зміною цільового призначення з віднесенням до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення (т.2 а.с. 153).

Також розпорядженням Старосинявської районної державної адміністрації Хмельницької області від 04.01.2007 р. №05/2007-р затверджено проект землеустрою та рекультивації щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Синявські граніти»площею 5,0 га та відповідно 7,9999 га, розташованих на території Новосинявської сільської ради за межами населеного пункту для передачі їх в користування на умовах оренди (т. 2 а.с. 152).

14.03.2007 р. розпорядженням Старосинявської районної державної адміністрації

Хмельницької області №68/2007-р було погоджено проект землеустрою щодо відведення

земельної ділянки для виробничих потреб ТОВ «Синявські граніти». Передано в оренду

земельну ділянку із земель промисловості для виробничих потреб, яка знаходиться за межами населеного пункту Новосинявської сільської ради шляхом укладення договору оренди із ТОВ «Синявські граніти»загальною площею 4,6316 га строком на 49 років (т.2 а.с. 151).

20.09.2004 р. Державним комітетом природних ресурсів України видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Синявські граніти»строком на 10 років Спеціальний дозвіл №3433 на користування надрами - видобування граніту для виробництва щебеню марки 400 -600, придатного для шляхобудування, на території Новосинявського родовища, що знаходиться на 1 км. на південний схід від с. Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області. Площа об'єкту видобутку 8,0 га. Вказаний спеціальний дозвіл на користування надрами погоджено Державним управлінням екоресурсів у Хмельницькій області 17.06.2004 р. за №04/1753, а також органом Держохоронпраці 29.06.2004 р. №5.3-12/4001 (т. 2а.с. 12).

Актом від 06.10.2005 р. №21 Хмельницькою обласною радою з метою розробки Новосинявського родовища гранітів надано ТОВ «Синявські граніти»на строк до 20.09.2014 р. гірничий відвід площею 10,0 га, що розташований на відстані 1 км. на південний схід від с Новосинявка Старосинявського району Хмельницької області.

Відповідно до листа Хмельницької обласної санітарно-епідеміологічної станції від 20.04.2010 p. №02-02/798 Новосинявське родовище гранітів відновило свою діяльність в 2006 році у складі ТОВ «Синявські граніти», ТОВ «Подільський граніт». Відстань від родовища до с. Думенки Хмільницького району Вінницької області становить 400 метрів, до річки Південний Буг -200 метрів.

За наслідками розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що Позивачем не надано документального підтвердження доводів про порушення прав, наявності загрози життю, здоров'ю, майна як Позивача, так і жителів села Думенки Хмільницького району Вінницької області.

Відповідно до листа Хмельницької обласної санітарно-епідеміологічної інспекції від 20.04.2010 № 02-02/798, розглянувши рівні захворюваності жителів с. Думенки хворобами: центральної нервової системи (інфекційні менінгіти), органів травлення, дихальної системи, шкірних покривів та, порівнявши їх із аналогічними по селах Чудинівці Хмільницького району Вінницької області та Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області, значних скачків та відмінностей не виявлено.

Позивач вказує на той факт, що ТОВ «Синявські Граніти»своєю діяльністю, а саме видобуванням будівельного каменю відкритим способом з використанням вибухів у кар'єрі завдає шкоди територіально розміщеним на протилежному від с. Думенки березі р. Південний Буг будівлям.

Відповідно висновку Міністерства охорони здоров'я від 28.01.11 № 05.01-20-4/6988-К діяльність сейсмічних коливань ґрунтової основи будинків, які були створені масовим підривом свердловинних зарядів вибухових речовин відповідає допустимо встановленій нормі і не може бути причиною появу тріщин в ділянку. Також зазначається, що встановлені до вибуху маяки на характерних тріщинах в капітальних стінах по вул. Гайдара в будинках №104,110 після вибуху залишились без тріщин.

Наказом Мінприроди від 22.12.2010 № 584 дію спеціального дозволу на користування надрами № 3433 від 20.09.2004 року зупинено.

Відповідно до пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів країни від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок) після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.

Матеріалами справи встановлено, що 11.10.2011 Державна організація «Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню нар»провела позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Синявські Граніти»щодо можливості факту незаконного видобутку корисних копалин під час зупинки дії спеціального дозволу на користування надрами № 3433 від 20.09.2004.

Актом перевірки Державної організації «Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню нар»від 11.10.2010 № 312 встановлено:

- роботи з видобування граніту на момент перевірки не проводяться;

- у забої кар'єру є невелика кількість гранітної маси;

- в районі родовища є щебеневий завод, який на час перевірки не працював;

- відповідно довідки ТОВ «Синявські Граніти»від 11.10.11 № 31 з моменту зупинення спеціального дозволу на користування надрами № 3433 від 20.09.2004 роботи по видобутку граніту не проводилось, масових вибухів не було, саме з моменту зупинення дії спеціального дозволу № 3433 від 20.09.2004 на підставі наказу Мінприроди від 22.12.2010 № 584 30.12.2010.

Позивач в адміністративному позові посилається на пункт 5.6 наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів»від 19.06.1996 № 173 згідно з яким: основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку № 4 підприємства по видобуванню руд та нерудних копалин ОСОБА_2 повинні забезпечити санітарно-захисну зону 1500 м від кар'єру по видобуванню залізних руд відкритим способом з використанням вибухових засобів до межі з населеними пунктами.

ТОВ «Синівські Граніти»у своїй діяльності відповідно до спеціального дозволу на видобування корисних копалин № 3433 від 20.09.2010 здійснює видобуток граніту, а не залізної руди. Відповідно до «Переліку корисних копалин загальнодержавного значення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 залізні руди та граніт відносяться до різних видів корисних копалин. Враховуючи вищенаведене твердження позивача є надуманим і не може прийматися судом до уваги.

Що стосується не видання в подальшому будь-яким підприємствам, установам, організаціям дозволів на експлуатацію Новосинявського родовища гранітів та вилучення з державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин та інших облікових баз родовищ, запасів і проявів корисних копалин Новосинявського родовища гранітів, включення до переліку геологічної інформації по Новосинявському родовищу гранітів відомостей, то дані питання не входить на компетенції Держгеонадр та потребують вирішення на законодавчому рівні, а відтак навіть судовим рішенням не можна зобов'язати суб'єкта правовідносин здійснити певні дії, якщо чинне законодавство не визначає його повноважність щодо їх здійснення.

Відповідно до пункту 23 Порядку право користування надрами припиняється Держгеонадрами безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі: -відсутності потреби у подальшому користуванні надрами; -відмови надрокористувача від права користування надрами; ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця,фізичної особи, що є власниками дозволу; - встановлення рішенням суду факту подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей, підробних документів; - використання надр не за призначенням; - визнання дозволу недійсним у судовому порядку; - визнання недійсним у судовому порядку аукціону, за результатами якого надано дозвіл; - вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр; - невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк; - припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів; - коли суб'єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів та газу (метану) вугільних родовищ - одного року з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами; - припинення дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, укладеного надрокористувачем, якому надано дозвіл відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, крім випадку набуття у власність об'єкта оренди (концесії).

Враховуючи вищевикладене, слід звернути особливу увагу на те, що припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу про анулювання дозволу.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу норм чинного законодавства України, колегія судів приходить до висновку про те, що наразі не має правових підстав для скасування спеціального дозволу Державного комітету природних ресурсів України на користування надрами № 3433 від 20.09.2010р., виданого ТОВ «Синявські граніти»на експлуатацію Нововинявського родовища гранітів, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, суд приймає до уваги те, що Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність оспорюваного спеціального дозволу, а відтак останній скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України про скасування спеціального дозволу, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.В. Шарпакова

В.І. Келеберда