Рішення № 2367308, 04.11.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 листопада 2008 р. Справа 14/92-08

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г., при секретарі судового засідання Петрук О.А., розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Виробниче об"єднання "Лани України" (вул. Лєскова, 8/26, м. Київ, 01011)

до: Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" (вул. Жовтнева, 2, с. Животівка, Оратівський район, Вінницька область, 22623)

про стягнення штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором підряду № 9 від 25.07.2007 р. в розмірі 85 794 грн.

За участю представників сторін

позивача : Семеняка В.В., представник за дорученням

відповідача : Павлов В.Г., представник за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Посилаючись умови договору підряду № 9 від 25.07.2007 р., укладеногоміж сторонами, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 85794 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв’язку з необхідністю подання сторонами додаткових доказів, необхідних для вирішення справи по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позов частково в сумі 729,96 грн., мотивуючи тим, що визначені в договорі штрафні санкції, з урахуванням положень чинного законодавства, по суті є не штрафом, як заявлено позивачем у позовній заяві, а пенею, нарахування якої припиняється після шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

29.09.2008 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою він просить стягнути з відповідача 85794 грн. штрафу, 2605,40 грн. інфляційних втрат та судові витрати. Дана заява судом прийнята до розгляду.

Відповідач у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог зазначає, що позивачем невірно визначено період прострочення зобов’язання з 01.08.2007 р. по 30.06.2008 р. в наслідок чого позивачем неправомірно включено в розрахунковий період 2 дні серпня 2007 року та 7 днів червня 2008 р., оскільки часом прострочення є термін з 03.08.2007 р. по 23.06.2008 р.

Представниками позивача та відповідача подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

25.07.2007 р. між сторонами було укладено договір підряду № 9 на виконання сільськогосподарських робіт, відповідно до умов якого ЗАТ "ВО "Лани України" (Підрядник) зобов’язується виконати роботи по збиранню сільськогосподарських культур на полях ДП "Біріт-Надія" (Замовник).

Відповідно до п. 3.2.5. договору замовник - ДП "Біріт-Надія" зобов’язаний прийняти та оплатити виконані роботи. Пунктом 4.4, 4.5 договору передбачено, що проведена оплата роботи коригується після підписання Акту прийому-передачі робіт, враховуючи ціни, які склалися на ринку на момент підписання вказаного вище договору. Остаточний розрахунок проводиться не пізніше п’яти календарних днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору від 25.07.2007 р. вартість послуг по збиранню с/г культур на пальному замовника - ДП "Біріт-Надія" становить 120 грн. за один гектар зібраної площі.

29.07.2007 р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якого ЗАТ "ВО "Лани України" обмолотив 79 га ячменю. Вартість виконаних робіт склала 9 480 грн.

Відповідач всупереч п. 4.5 договору не провів остаточний розрахунок з позивачем в належні строки.

11.06.2008 р. позивачем було надіслано претензію № 311 ДП "Біріт-Надія" з вимогою сплатити 157 368 грн., з яких 9480 грн. сума заборгованості по договору № 9 від 25.07.2008 р. та 147 888 грн. штрафних санкцій.

24.06.2008 р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості по договору за надані послуги в розмірі 9 480 грн., що було підтверджено позивачем та відповідачем в судовому засіданні.

Разом з тим, п. 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків грошовими коштами за виконані роботи, Замовник сплачує Підрядчику штраф в розмірі 5% за кожний день невиконання зобов’язань від суми заборгованості.

Таким чином, позивачем за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати виконаних робіт застосовано до відповідача штрафні санкції, які станом на день подання позовної заяви, по розрахунку позивача, становлять 85 794 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Стаття 611 ЦК України передбачає наслідки порушення зобов’язання, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на положення ГК України та ЦК України, суд приходить до висновку, що позивачем невірно визначено вид господарської санкції як при нарахуванні штрафних санкцій так і при поданні позовної заяви, оскільки нараховуючи штрафні санкції за кожен день невиконання зобов’язань, позивач помилково ототожнив поняття терміну «штраф» з поняттям «штрафні санкції» визначеним п. 6 ст. 231 ГК України.

Окрім того, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 85 794 грн. підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Беручи до уваги, п. 4.5 договору № 9 від 25.07.2008 р., ст. 232 ГК України та враховуючи, що акт прийому-передачі виконаних робіт був підписаний 29.07.2007 р. розрахунковий період становить з 04.08.2007 р. по 04.02.2008 р., що в сукупності складає 185 днів прострочки виконання зобов’язання.

З огляду на положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", де зазначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, сума пені за період з 04.08.2007 р. по 04.02.2008 р. яка належить до стягнення з відповідача становить 804,66 грн.

Окрім того, розглянувши заяву позивача про збільшення суми позовних вимог та врахувавши заперечення відповідача, суд, на підставі вищевикладеного, приходить до висновку про необхідність частково задоволення заяви позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 04.08.2007 р. по 24.06.2008 р. в сумі 2584,73 грн.

В частині ж стягнення 84989,34 грн. штрафу та 20,67 грн. інфляційних втрат відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" (вул. Жовтнева, 2, с. Животівка, Оратівський район, Вінницька область, 22623, р/р 2600715523 в ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" м. Вінниця, МФО 302247, код ЄДРПОУ 34313814) на користь Закритого акціонерного товариства "Виробниче об"єднання "Лани України" (вул. Лєскова, 8/26, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 3295 р/р 260060035631 в КРД (ф) ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 322904) 804,66 грн. (вісімсот чотири грн. 66 коп.) пені, 2584,73 грн. (дві тисячі п"ятсот вісімдесят чотири грн. 73 коп.) інфляційних втрат, 102 грн. (сто дві грн.) витрат на сплату державного мита; 7,20 грн. (сім грн. 20 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 листопада 2008 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу