Постанова № 23673069, 27.03.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-7232/09/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретарі Вересняк А.А. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172300/0 від 09.04.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172300/0 від 09.04.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов"язання про податку на додану вартість у розмірі 408076 грн.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за листопад 2008 року січень 2009 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався в період з 01.11 2008 року по 30.01.2009 року.

Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2009 року № 0000172300/0 є незаконним, оскільки ґрунтується на акті перевірки, складеному з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Вказує, що в акті перевірки не зазначено назви і номери первинних документів по операціях з поставки товару по ціні, нижчій від звичайних цін, на підставі яких було вчинено записи у бухгалтерському обліку, не вказані номери та дати договорів, які стали підставою для визначення звичайних цін, обсяги та терміни поставок, умови платежів та інші умови, які можуть вплинути на ціну.

Вважає, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач всупереч п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість з застосуванням непрямих методів, не довівши при цьому, що ціна щебеневої продукції відповідно до укладеного договору з ТОВ «Український граніт» не відповідає рівню звичайної ціни, як того вимагає пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2009 року № 0000172300/0 правомірним, оскільки факт порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлений позаплановою виїзною перевіркою та зафіксований в акті № 667/233/05471885 від 30.03.2009 року.

Зазначає, що порушуючи вимоги п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач здійснював реалізацію щебеневої продукції ТОВ «Український граніт» по цінах, які нижчі за звичайні ціни, що діяли на ринку реалізації ідентичних товарів більше ніж на 20 %. Так, для ТОВ «Український граніт» ціни на щебеневу продукцію у вказаний період нижчі на 40 % порівняно з іншими покупцями.

На думку відповідача, здійснюючи продаж щебеневої продукції за цінами, нижчими від цін, які склались на ринку, позивач порушив норми п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 р. «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та неправомірного визначення від'ємного значення податку на додану вартість.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з урахуванням наведеного нижче.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» зареєстроване 28.09.1995 року Старокостянтинівською райдержадміністрацією Хмельницької області (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 624697).

Основними видам діяльності позивача є: добування піску та гравію, декоративного та будівельного каменю; виробництво готових для використання бетонних сумішей; діяльність автомобільного транспорту; оптова торгівля; земляні роботи.

На підставі акту від 30.03.2009 року №667/223/05471885, про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за листопад-грудень 2008, січень 2009 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення 09 квітня 2009 року № 0000172300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року у розмірі 221023,00 грн., за грудень 2008 року у розмірі 261405,00 грн., за січень 2009 року у розмірі 192659,00 грн. На порушення п.п.1.20.1.,п.п.1.20.2 п.1.20, п.1,43 ст. 1 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97 зі змінами та доповненнями, п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», п.4.1. ст..4, п.п.7.7.1., п.п.7.7.2, п.п.7.7., п.п.7.4.5., п.7.4., п.п.7.5.1., п.7.5. ст..7 Закону України від 03.04.1997 року за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем завищено за листопад 2008 року бюджетне відшкодування в сумі 210999,00 грн, за грудень 2008 року бюджетне відшкодування в сумі 261405, грн., за січень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 192659,00 грн. по господарських операціях з продажу щебеневої продукції для ТОВ «Український граніт» за цінами нижчими від цін, які діяли на ринку реалізації ідентичних товарів.

Суд встановив, що основним покупцем щебеневої продукції позивача у 2008, 2009 роках є ТОВ «Український граніт».

Відповідно до п.1.1. договору №01/08-П від 1 січня 2008 року, укладеного між ТОВ «Український граніт» та позивачем, останній зобов'язався передати у власність покупця щебінь, відсів гранітний, грунт та вскришу (надалі-товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість. Асортимент товару, його кількість, умови поставки визначаються в додатках до договору, або накладних, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору). Ціна на товар формулюється постачальником на кожну партію товару і регулюється в виставлених рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору (п.3.1 договору). Розрахунок за отриманий товар здійснюється сторонами в національній валюті України на основі 100% попередньої оплати. (п.4.1 договору).

Одночасно 1 січня 2008 року, позивач та ТОВ «Український граніт» уклали дилерський договір №1 терміном до 31 грудня 2008 року (п.7.1. договору), відповідно до п.1.1. якого позивач надав партнеру (ТОВ «Український граніт») невиняткові права на поширення на території України, Російської Федерації, Білорусії, Польщі продукції позивача (за змістом п.1.3. договору щебеневої продукції), а також право іменувати себе «офіційний дилер ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що асортимент, кількість, умови поставки, ціна продукції та інші умови визначаються в договорі поставки № 01/08-П від 1 січня 2008 року, укладеному між позивачем та партнером. За умовами дилерського договору позивач поставляє партнеру продукцію за партнерськими (оптовими) цінами (п.1.5 договору), а партнер (ТОВ «Український граніт») в усіх рекламних та інформаційних матеріалах щодо продукції позивача, договорах реалізації продукції зобов'язаний посилатись на ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр», як на виробника продукції.

В додатку № 3 до договору №01/08-П від 1 січня 2008 року, підписаному 1 липня 2008 року, сторони договору погодили асортимент, обсяги та вартість щебеневої продукції позивача, яку він зобов'язався поставити ТОВ «Український граніт» в 3-му кварталі 2008 року, в загальному обсязі 73900 тонн а саме: щебінь фракцій 5Ч10, 5Ч20 по ціні 38,00 грн. без ПДВ за тонну, фракції 10Ч20 по ціні 35,0 грн. без ПДВ , фракції 20Ч60 по ціні 30,0 грн. без ПДВ, фракції 40Ч70 по ціні 40,50 грн. без ПДВ, фракції 50Ч80 по ціні 27,50 грн. без ПДВ, відсіву по ціні 8,33 грн. без ПДВ та вскриші по ціні 3,8 грн. без ПДВ.

Рішенням спостережної ради ВАТ «Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр» від 30 грудня 2007 року та наказом позивача №293 від 31 грудня 2007 року встановлені оптові та роздрібні ціни на щебеневу продукцію на 2008 рік, зокрема:

оптові ціни на щебеневу продукцію на внутрішньому ринку (щебінь фракцій 5Ч10, 5Ч20 по ціні 30,0 грн.-45,0 грн. за тонну, фракції 10Ч20 по ціні 30,0 грн.-41,0 грн., фракції 20Ч60 по ціні 30,0 грн.-35,0 грн., фракції 40Ч70 по ціні 30,0 грн-47,25 грн., фракції 50Ч80 по ціні 27,50 грн.-32,25 грн., відсіву по ціні 8,33 грн.-10 грн., та вскриші по ціні 1,67 грн.-3,8 грн.) встановлені позивачем для споживачів, які в 2007 році здійснили закупку товару протягом року не менше 200000 тонн, заключать договори у 2008 році на поставку щебеневої продукції не менше 40000 тонн та проводитимуть розрахунок на основі 100% передоплати, а також на споживачів, які придбаватимуть відсів гранітний обсягом від 1000 тонн;

роздрібні ціни на щебеневу продукцію на внутрішньому ринку (щебінь фракцій 5Ч10, 5Ч20 по ціні 65,0 грн.-69,50 грн. за тонну, фракції 10Ч20 по ціні 65,0 грн.-69,50 грн., фракції 20Ч60 по ціні 57,0 грн.-61,50 грн., фракції 40Ч70 по ціні 75,0 грн-79,50 грн., фракції 50Ч80 по ціні 52,0 грн.-56,50 грн., відсіву по ціні 20,0 грн.-23,0 грн., та вскриші по ціні 7,33 грн.-7,50 грн.) встановлені для споживачів, які придбавають продукцію в невеликих обсягах, на умовах оплати з відстроченням платежу, а також для населення.

Наявні в матеріалах справи докази, зокрема, акт виїзної позапланової перевірки, податкові та видаткові накладні, свідчать, що саме за оптовими цінами та оптовими партіями позивач реалізовував щебеневу продукцію в 2008-2009 році своєму дилеру - ТОВ «Український граніт».

Отримавши доходи від реалізації цієї продукції позивач відніс їх до валового доходу, а податок на додану вартість - до податкових зобов'язань звітного періоду.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

За змістом пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Уклавши договір №01/08-П від 1 січня 2008 року, позивач та ТОВ «Український граніт» встановили ціну щебеневої продукції на рівні оптової ціни, встановленої позивачем.

Частиною 1 ст. 190 Господарського кодексу України визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), на винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ч.2 ст. ст.190).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

За змістом ст.9 вказаного Закону, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996, № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" не передбачене державне регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на щебеневу продукцію.

А отже, ціна щебеневої продукції, визначена позивачем та його контрагентом (ТОВ «Український граніт») в договорі №01/08-П від 1 січня 2008 року та додатку до нього вважається звичайною.

Відповідно до пп. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) стоку зберігання ); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З урахуванням фактичних обставин та положень укладених договорів, у відносинах з реалізації позивачем щебеневої продукції ТОВ «Український граніт» в 2008 році співставними умовами для визначення звичайної ціни щебеневої продукції є укладення договору на таких умовах:

продаж щебеневої продукції її виробником (позивачем), який фактично є монополістом на ринку цієї продукції Старокостянтинівського району Хмельницької області;

придбання щебеневої продукції покупцем, який одночасно є дилером виробника;

продаж оптових партій щебеневої продукції;

100 відсоткова попередня оплата придбаної продукції.

Суд у процесі судового розгляду не здобув, а відповідач не надав жодного договору купівлі-продажу щебеневої продукції, укладеного на ринку цієї продукції в Старокостянтинівському районі, який би відповідав зазначеним умовам договору № 01/08-П від 1 січня 2008 року з ТОВ «Український граніт».

Зі змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що для визначення звичайної ціни продажу щебеневої продукції відповідач використав інформацію, отриману від суб'єктів господарювання, які в 2008,2009 роках придбавали щебеневу продукцію у ТОВ «Український граніт».

Проте, умови продажу щебеневої продукції її виробником (позивачем) оптовими партіями ТОВ «Український граніт», яке є дилером виробника, не можуть бути співставними до умов продажу такої продукції дилером у невеликих обсягах за роздрібними цінами, оскільки ціни виробника продукції не є співставними з цінами господарюючого суб'єкта, який придбавши продукцію у виробника, продає її іншим покупцям.

Відповідачем не надано жодного договору (видаткової накладної), який би вказував на те, що в звітних місяцях на ринку щебеневої продукції в Старокостянтинівському районі продаж щебеню відповідних фракцій здійснювався за цінами, застосованими відповідачем в акті виїзної позапланової перевірки для визначення звичайної ціни продажу зазначеного товару.

Досліджуючи акт позапланової виїзної перевірки, який слугував підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд встановив, що всупереч вимогам п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, вказаний акт не містить посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що свідчать про порушення ним порядку формування ціни на щебеневі продукцію, реалізовану в 2008,2009 роках ТОВ «Український граніт».

Фактично єдиними документами, які досліджувалися відповідачем під час проведення позапланової виїзної перевірки позивача є акти попередніх позапланових та планових виїзних перевірок за лютий - травень 2008 року, які не були узгоджені у встановленому порядку шляхом направлення позивачу податкових повідомлень - рішень, щодо сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих за актами попередніх документальних перевірок за червень - вересень 2008 року, проводилась процедура адміністративного оскарження .

У вказаних актах позапланових перевірок на підставі висновків про заниження позивачем податку на додану вартість за відповідні звітні періоди внаслідок неправильного визначення позивачем звичайних цін щодо операцій з продажу щебеневої продукції ТОВ «Український граніт», податковий орган визначав суму податку на додану вартість з застосуванням п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Акти № 974-223-05471885 від 20.06.2008 року і № 1262-223-05471885 від 12.08.2008 року оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Згідно до пп.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та п.4.3 ст.4 зазначеного Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків такого повідомлення, за винятком апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що за наслідками перевірок, оформлених актами № 974-223-05471885 від 20.06.2008 року і № 1262-223-05471885 від 12.08.2008 року податковим органом не приймались податкові повідомлення-рішення. Акти перевірок не можуть вважатися узгодженням податкового зобов'язання в розумінні ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки не є рішеннями, якими контролюючий орган має визначати податкове зобов'язання платнику податків.

Складання актів перевірок без здійснення заходів, передбачених п.4.2 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, не тягне наслідком виникнення узгодженого податкового зобов'язання, а тим більше застосування відповідачем такого податкового зобов'язання (неузгодженого позивачем) попереднього звітного періоду для визначення позивачеві розміру податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2008 року.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2008 року № 0000962300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року на 83934,0 грн., прийняте на підставі вказаного акту № 1636-233-05471885 від 17.09.2008 року, скасоване постановою Хмельницького адміністративного суду від 30.03.2009 року по справі №2-а-1778/09/2270/04, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року.

Вказане свідчить, розмір завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад-грудень 2008, січень 2009 року, визначений відповідачем на підставі актів попередніх позапланових перевірок, а не на підставі первинних або інші документів, зафіксованих в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.4 п.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

За змістом ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Відтак, акт про результати позапланової виїзної перевірки від 30.03.2009 року №667/223/05471885 складений відповідачем з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок суд вважає неналежним доказом завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад-грудень 2008, січень 2009 року.

Таким чином, всупереч вимогам ч.2 ч.71 КАС України, відповідачем не доведено, та не встановлено судом, що ціна щебеневої продукції, визначена позивачем та його дилером ТОВ «Український граніт» в договорі купівлі-продажу №01/08-П від 1 січня 2008 року, не відповідають рівню звичайної ціни.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 р. «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», відповідно до якого індикативні та звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, оскільки відповідачем під час визначення звичайної ціни продажу не використовувалась статистична оцінка, здійснена органами державної статистики відповідно до вимог Закону України «Про державну статистику».

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи суд також враховує наведене нижче.

Відповідно до пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами з дотриманням вимог пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В матеріалах справи, в тому числі акті від 30.03.2009 року №667/223/05471885, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2009 року № 0000172300/0, відсутні відомості про методи визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад-грудень 2008, січень 2009 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про його скасування підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст.158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 09.04.2009 року № 0000172300/0 про нарахування публічному акціонерному товариству "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 408076 грн. ( чотириста вісім тисяч сімдесят шість) гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2012 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя/підпис/Г.В. Лабань"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань