Постанова № 23672774, 24.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-4547/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічник Ю.П., секретар - Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача -Погоріла Н.С., Марченко Є.В., відповідача -Панасенко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Житлово-експлуатаційної контори №7 (надалі - позивач) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення,?

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011р. №0001482330, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4392 грн. та штрафна санкція в розмірі 1098 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.10.2011 р. позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.10.2011р. №107/23-30/13772342 складеного відповідачем з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з суб'єктами господарювання, в т.ч. і з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4392 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1098 грн.

Висновки відповідача щодо необхідності визначення грошового зобов'язання ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ПП «Єлісаветград-Кіровоград», є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. У зв'язку з тим, що договори укладені з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, вказує, що факт виконання робіт контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними документами, в т.ч. і податковими накладними, а повноважень на перевірку легітимності діяльності приватних підприємств позивач не має.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 24.04.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 29.04.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з суб'єктами господарювання, в т.ч. і з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р.

Результати перевірки оформлені актом від 06.10.2011р. №107/23-30/13772342 (а.с.52-64).

В ході перевірки встановлено, що взаємовідносини позивача з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, у зв'язку з чим встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 4392 грн., в т.ч. за серпень 2009 р. -1058 грн., вересень 2009 р. -3334 грн.

20.10.2011 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001482330, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4392 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1098 грн. (а.с. 152).

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Єлісаветград-Кіровоград».

Разом з тим, відносно засновників та посадових вказаного підприємства СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області порушено кримінальну справу за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Тобто, за висновками посадових осіб відповідача ПП «Єлісаветград-Кіровоград»створено виключно з метою прикриття незаконної діяльності, яка виражалася б в сприянні, за матеріальну винагороду різним суб'єктам підприємницької діяльності України, що реально діють, в проведенні безтоварних операцій, незаконному переказі безготівкових грошових коштів в готівку, умисному ухиленні від сплати податків з використанням реєстраційних документів, печаток і поточних рахунків фіктивних підприємств, а також легалізацією (відмиванням) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

З метою дослідження факту реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Єлісаветград-Кіровоград», а, отже, правомірності формування податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як замовником та ПП «Єлісаветград-Кіровоград», як підрядчиком, 26.08.2009 р. був укладений договір підряду б\н з ремонту м'якої покрівлі житлових будинків у м. Кіровограді по вул. Андріївська, 12, к. 2 та Г.Сталінграду, к. 21 (а.с. 10-12).

Право на здійснення вказаних робіт ПП «Єлісаветград-Кіровоград» підтверджується копією ліцензії на здійснення будівельної діяльності, терміном дії до 08.01.2014р. (а.с. 7).

На виконання умов вищевказаного договору, виконані роботи з ремонту м'якої покрівлі будинків, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за серпень та вересень 2009 р. (а.с. 110, 111, 121, 122, 133, 134).

Оплата вартості виконаних підрядних робіт здійснена в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 95-102).

ПП «Єлісаветград-Кіровоград»виписано позивачеві податкові накладні №92 від 30.09.20009р., №90 від 24.09.2009р., №88 від 31.08.2009р. (а.с. 14-16) на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в сумі 4391,50 грн.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості робіт придбаних у ПП «Єлісаветград-Кіровоград»в перевіреному періоді.

При цьому суд враховує, що висновки відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Єлісаветград-Кіровоград», ґрунтуються виключно на факті порушення кримінальної справи відносно засновників та посадових осіб вказаного підприємства за фактом здійснення фіктивного підприємництва.

Разом з тим, суд не погоджується з вказаними висновками зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що від імені ПП «Єлісаветград-Кіровоград»первинні документи щодо взаємовідносин з позивачем підписані директором - ОСОБА_4.

На запити суду (а.с. 142-144), з Ленінського районного суду м. Кіровограда, Кіровського районного суду м. Кіровограда, Кіровоградського районного суду надійшла інформація (а.с. 147, 148, 150) про відсутність в провадженні вказаних судів кримінальних справ відносно ОСОБА_4

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що доводи відповідача щодо фіктивного підприємництва ПП «Єлісаветград-Кіровоград», до набрання вироком суду законної сили, носять лише характер припущень та не можуть слугувати беззаперечним доказом безтоварності операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП «Єлісаветград-Кіровоград»суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податк на додану вартість стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП «Єлісаветград-Кіровоград» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 20.10.2011 року №0001482330.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 25.04.2012р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник