Постанова № 23672612, 11.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/2436/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-00 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення № 266 від 11.11.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення № 266 від 11.11.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено перевірку повноти нарахування, своєчасності перерахування та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та складено Акт від 25.10.2011р., який з боку ВП «Донецька автобаза» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» підписаний із запереченнями в частині стягнення штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків на суму 34 119,58 грн. Не погоджуючись з сумою штрафу у розмірі 50% - 34119,58 грн., накладеного за рішенням № 266 від 11.11.2011 р., позивач зазначає, що за наслідками перевірки не спростовується відповідачем, що підприємством було фактично проведено щомісячне погашення страхових внесків. При цьому у платіжних дорученнях зазначено саме за який період було проведено таке погашення. Страхові внески сплачені в повному обсязі. Із Додатку № 1 до акту перевірки вбачається те, що перевіряючими не враховано таку сплату при проведенні розрахунку штрафу, тобто сума штрафу була вирахувана саме із суми якби-то несвоєчасної сплати без урахування проведеного погашення. Згідно звітів за період 2009 2010 роки та платіжних доручень різниця між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками, зарахованими сумами до бюджету Фонду, та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно складає 48 222,51 грн. Фактично сплачено підприємством 56 337,54 грн. Крім того, у лютому 2011 було також перераховано 3715,70 грн. - недоїмка минулих періодів (за 2009 рік).

Також позивач зазначив, що жодним нормативним документом відповідачу не надано права чи обов'язку проводити перерозподіл на свій розсуд сплачених сим страхувальником, що призвело до неправомірного застосування до підприємства фінансових санкцій. З наведених підстав позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення відповідача № 266 від 11.11.2011 р. в частині стягнення штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків на суму 34 119,58 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення, зазначила, що при перерахуванні частково сум загального зобов'язання страхувальника по сплаті страхових внесків неможливо визначити, які кошти були їм перераховані, оскільки для визначення суми конкретного платежу, необхідно бухгалтерський облік здійснювали на окремих субрахунках з відповідними (відокремленими) оборотами по дебету та кредиту (нараховані страхові внески, утримані страхові внески, часткова оплата за путівки І суми донараховані по актах перевірок, у т.ч. штрафи, пені), що не передбачено нормативною базою по веденню бухгалтерського обліку по коштах Фонду. Тобто твердження страхувальника, що страхові внески сплачені в повному обсязі, безпідставні, оскільки при частковому перерахуванні зобов'язань це можуть бути інші платежі, доходну частину страхувальник сформував з страхових внесків, часткової сплати за путівки і інших платежів ( донарахованих страхових внесків та штрафів) які входять до структури обов'язкових платежів.

Згідно рішення від 11.03.2009р. № 630 в березні 2009 р. ВП "Донецька автобаза" ДП "ДВЕК" зарахував в бюджет Фонду не прийняту до заліку суму 165,72 грн. штраф 6673,98 грн. та пеню 147 грн. шляхом відображення у Ф4-ФСС з ТВП за І кв. 2009 року. Згідно рішення від 16.11.2009 № 2579 в листопаді 2009 зараховані в бюджет Фонду суми штрафних санкцій 6406,67 грн., та пеня 499 грн., що відображено у звіті у Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2009 року. Станом на 01.10.2009 заборгованість за страхувальником склала 20941,42 грн. На час виплати заробітної плата станом на 01.02.2010 належало до сплати 8636,53 грн. сплачемо 241 грн. прострочена заборгованість склала 17517,75 грн. Відповідно несплачена сума страховок внесків поточного платежу 8636,53 грн. В подальшому по 24.03.2011 включно, по строкам виплати зарплати (31.03.2010, 30,04.2010, 02.06.2010, 05.07.2010, 30.07.2010, 26.08.2010, 30.09.2010, 29.10.2010, 30.11.2010, 29.12.2010, 31.01.2011) за страхувальником була прострочена заборгованість по поточних платежах, що підтверджується матеріалами перевірок.

Отже, щомісячне перерахування страхових внесків зараховувалось в рахунок простроченої заборгованості, при цьому поточна заборгованість по строках виплати заробітної плати ставала простроченою. Не сплачені в строк кошти вважаються недоїмкою. З наведених підстав вважала прийняте рішення № 266 від 11.11.2011 р. таким, що ґрунтується на законі, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Стосовно строку звернення до суду із зазначеним позовом судом зазначає, що за приписами ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

За змістом позовної заяви позивач оскаржує рішення відповідача № 266 від 11.11.2011 р. Із зазначеним позовом позивач звернувся 23.02.2012 року, про що свідчить відмітка на позовній заяві, проте, подав клопотання про поновлення строку до адміністративного суду (а.с.7), де зазначив, що несвоєчасно отримав оскаржене рішення. На наданому позивачем примірнику вказаного рішення (а.с.23) міститься відмітка про отримання 01.02.2012 р. Відповідачем вказані відомості не спростовані. За таких умов суд дійшов висновку, що встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом позивачем не пропущений, через що суд розглянув справу за суттю заявлених вимог.

Позивач - Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.06.2004 р., включене до ЄДРПОУ за кодом 33161769 згідно витягу та довідки з ЄДРПОУ (а.с.69-70), має відокремлений підрозділ "Донецька Автобаза", який є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до п. 3 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (надалі - Закон № 2240-ІІІ) зі змінами та доповненнями, п. 3.3 розділу 3 Інструкції "Про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження", яка затверджена постановою правління Фонду № 29 від 22.12.2010 р., було проведено планову документальну перевірку по коштах Фонду у страхувальника ВП "Донецька Автобаза" ДП "ДТЕК" та складено акт перевірки від 25.10.2011 р. (а.с.8-14).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято рішення № 266 від 11.11.2011 р., яким, в тому числі, нарахований штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 34 119,58 грн., скасування якого є предметом позову по цій справі.

З огляду на встановлені по справі обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що протягом періоду, що перевірявся з питання повноти нарахування, своєчасності перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. позивачем сплачувалися страхові внески відповідно до платіжних доручень (а.с.30-51). Проте, з додатку № 1 до акту перевірки (а.с.15) вбачається та не заперечується сторонами, що вказані внески враховувалися відповідачем до сплати існуючої заборгованості, яка виникла раніше, при цьому поточні зобов'язання зі сплати внесків вважалися не виконаними, через що відповідачем нарахований штраф у розмірі 50 % суми таких внесків.

Відповідальність страхувальника за несвоєчасну сплату страхових внесків у вказаному розмірі була встановлена абз. 3 ч. 1 ст. 30 Закону № 2240-ІІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2011 р.

У своїх запереченнях проти позову представником відповідача зазначено, що згідно з п. 3.3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління Фонду від 26 червня 2001 року № 16, страхувальники крім страхових внесків, зараховують до Фонду та відображають у звіті Ф4-ФСС з ТВП інші платежі визначені діючим законодавством, а саме суми фінансових санкцій (штрафи, пені). Пунктом 4.3. Інструкції № 16 визначено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками, зарахованими сумами до бюджету Фонду, зазначеними у п.3.3. цієї Інструкції та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно з базовим Законом. При цьому, на думку відповідача, в суми нарахованих страхових коштів, які приймають участь у взаєморозрахунках між доходами та витратами входять фінансові санкції (штрафи, пені).

Проте, вказаний висновок не відповідає буквальному змісту вказаних пунктів 3.3 та 4.3. Інструкції № 16, оскільки покладений на страховика обов'язок відображення фінансових санкцій у звітах, та обов'язок сплати таких фінансових санкцій з розрахунком різниці між нарахованими страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення, не є тотожним обов'язку страховика першочергово сплачувати раніше нараховані фінансові санкції та недоїмку порівняно з поточними внесками. Крім того, аналіз вказаних приписів Інструкції № 16 жодним чином не надає право відповідачу самостійно змінювати призначення платежів, зроблених страховиком для слати поточних страхових внесків.

Згідно приписам ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, розглядаючи нормативне обґрунтування заявленого позову та заперечень відповідача, суд вважає за необхідне врахувати зв'язок Інструкції № 16 із законодавчими актами, які мають вищу юридичну силу, а також дослідити відповідні зміни у законодавстві і дію у часі нормативних актів, що регулюють спірні відносини.

Зокрема, вказаним спеціальним Законом № 2240-ІІІ як у редакції, яка діяла у період, що перевірявся, так і у редакції, діючий на час прийняття спірного рішення, у жодній нормі не передбачено, що суми сплачених страхових внесків спрямовуються на сплату недоїмки або фінансових санкцій, які були нараховані раніше, тобто, не передбачено зміни призначення платежу, визначеного страхувальником у відповідному платіжному документі. Отже, свої висновки про можливість нарахування штрафу з сум поточних страхових внесків, які фактично сплачені страхувальником лише з підстав наявності недоїмки, яка виникла у попередні періоди, відповідач обґрунтує виключно нормами підзаконного нормативного акту, зміст якого тлумачить довільно.

Крім невідповідності висновків відповідача змісту вказаних нормативних актів суд зазначає, що пунктом 3 постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.06.2011 р. № 35 визнана такою, що втратила чинність, постанова правління Фонду від 26.06.2001 р. № 16 "Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду".

Стосовно дії у часі нормативних актів, які регулюють спірні відносини, суд також враховує, що спірним рішенням відповідача застосований штраф, який на час прийняття такого рішення статтею 30 Закону № 2240-ІІІ не передбачений, оскільки вказана стаття діє в іншій редакції згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 р.

Отже, станом на 11.11.2011 р., коли відповідачем було прийняте спірне рішення, не діяла норма, на підставі якої таке рішення було прийняте.

Посилання відповідача з цього приводу на п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI суд не приймає до уваги, оскільки частинами 5 та 6 вказаного пункту передбачено наступне:

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, зміст п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій, але не надає повноважень нараховувати такі санкції після 1 січня 2011 року, що саме і зробив відповідач за наслідками фактичної сплати позивачем поточних страхових внесків у періоді, який перевірявся.

Отже, рішення відповідача про нарахування штрафу з сум сплачених позивачем страхових внесків, виходячи зі зміни призначення зробленого страхувальником платежу, не відповідає приписам Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду № 16, це рішення прийнято відповідачем після втрати чинності цією Інструкцією, вказане нарахування штрафу не передбачено спеціальним Законом № 2240-ІІІ, як у колишній, так і у діючий редакції.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не надано належного розрахунку штрафу, який оскаржується по справі та періоду його нарахування. Незважаючи на перевірку нарахування внесків у період до 01.01.2011 р., акт звірки розрахунків між сторонами, складений 16.01.2012 р. (а.с.77), у рядках "Сальдо станом на 01.01.2011 р." не містить відомостей про нарахований штраф у сумі 34581 грн.

Проведеною сторонами на виконання ухвали суду від 14.03.2012 р. звіркою розрахунків (а.с.88-94) не спростовані доводи позивача про необґрунтоване нарахування штрафу на суми сплачених поточних страхових внесків.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені по справі обставини суд вважає, що позивачем доведена обґрунтованість заявлених позовних вимог, тоді як відповідачем не надане достатнє обґрунтування та докази про те, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Тому, з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені по справі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Отже, за вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування оскарженого рішення відповідача № 266 від 11.11.2011 р.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення № 266 від 11.11.2011 року - задовольнити.

Скасувати рішення Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 266 від 11.11.2011 року в частині застосування штрафних санкцій за період до 01.01.2011 р. у сумі 34581 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одна) грн. 43 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 11 квітня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 16 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.