Ухвала суду № 23667514, 11.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3186/11/2770

11.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Привалової А.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обеженою відповідальністю "Оксі"- Мокіна Олександра Івановича,

представника відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Фабристова Сергія Вікторовича,

представника відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Обухової Алли Вячеславівни,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Майсак О.І. ) від 27.12.2011 у справі № 2а-3186/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі" (Фіолентовське шосе, 1/1, м.Севастополь, 99053)

до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь, 99014)

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач оскаржує в апеляційному порядку постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.12.2011, якою адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя №0000392310 від 06.06.2011 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 39068,00 грн. та за штрафними санкціями 9767,00 грн.; визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя №0000402310 від 06.06.2011 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 32754,00 грн. та за штрафними санкціями 8188,50 грн., - та просить скасувати цю постанову.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 11.04.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін; представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. рішення суду першої інстанції скасувати.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксі", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, З 08.04.2011 по 11.05.2011 ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Оксі»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010, за результатами якої був складений акт № 2067/23-123/22274413 від 18.05.2011 року (а.с.10-56).

За висновками акту перевірки перевіркою встановлені порушення, зокрема, п. 5.1 ст. 5, п. 10.1 ст. 10, п. 11.2 ст. 11, п.16.1, 16.2 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2010 року у сумі 39068 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 32754 грн..

На підставі акту перевірки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя 06.06.2011 прийняло податкові повідомлення-рішення № 0000392310 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 39068,00 грн. та за штрафними санкціями 9767,00 грн. (а.с.59) та № 0000402310 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 32754,00 грн. та за штрафними санкціями 8188,50 грн. (а.с.60).

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому у відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно Закону України "Про податок на додану вартість" існує лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим законом не передбачена.

Перевіркою було встановлено, що у 2010 році TOB «ОКСІ»включило до складу валових витрат суми витрат в загальному розмірі 156270,00 грн. (в тому числі в розмірі 154193,00 грн. та в розмірі 2077,00 грн. по документах, оформлених від імені TOB «Макростаб»та ТОВ «Дніпро-Бріг», відповідно, по операціях з придбання товарів), та у серпні 2010 року включило до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 30 838,54 грн. по податкових накладних, оформлених від імені TOB «Макростаб»: від 10.08.2010 №68 на суму 104652,00 грн. (в тому числі ПДВ 17 442,00 грн.) від 26.08.2010 №70 на суму 14563,20 грн. (в тому числі ПДВ 2 427,20 грн.) та від 26.08.2010 № 93 на суму 65816,04 грн. (в тому числі ПДВ 10969,34 грн.); та у розмірі 415,45 грн. по податковій накладній, оформленій від імені TOB «Дніпро-Бріг», від 03.08.2010 № 030805 на суму 2492,70 грн. (в тому числі ПДВ 415,45 грн.) та у жовтні 2010 року - у розмірі 4419,56 грн. замість 2919,20 грн. по TOB «Кримбудпостач».

Матеріали справи свідчать, що 07.04.2010 між ТОВ «Макростаб»(далі -Продавець) та ТОВ «Оксі»(далі - Покупець) укладено договір № 07/04-01 (а.с.135-137). Відповідно до п. 1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець -прийняти та сплатити. Вартість товару вказана в рахунках -фактурах та накладних на постачання товару, які є невід'ємною частиною даного Договору. Згідно з п. 2.2-2.4 п. 2 Договору, Продавець в тридцятиденний строк з моменту отримання заявки зобов'язаний надати товар до відвантаження зі свого складу, про що за 3 дні повідомляє Покупця. Покупець в п'ятиденний строк з моменту отримання повідомлення про готування товару до відвантаження зобов'язаний забрати товар зі складу Продавця. Умови постачання товару -самовивіз зі складу Продавця. За ризик пов'язаний з транспортуванням товару несе відповідальність Покупець.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З видаткових накладних за серпень 2010 року (а.с.138, 140, 142), які видані позивачу ТОВ «Макростаб»вбачається, що видаткові накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону.

Отже, позивач виконав усі передбачені Законом вимоги для формування податкового кредиту.

Відповідач не спростовує дійсності видаткових накладних, що видані позивачу ТОВ «Макростаб»щодо фактичного виконання умов договору № 07/04-01 та сплату позивачем коштів за отримані товари.

Матеріали справи містять і товарно-транспортні накладні, які було видано ПП «Макростаб»позивачу за серпень 2010 року (а.с.139, 141, 143), зі змісту яких вбачається, що вантажовідправником товарів був саме ТОВ «Макростаб».

Зі змісту акту перевірки № 2067/23-123/22274413 від 18.05.2011 вбачається, що TOB «Оксі»у серпні 2010 року мав фінансово-господарські взаємовідносини з TOB «Макростаб»на підставі договору від 07.04.2010 №07/04-01 на придбання товару.

Апелянт зазначає, що товар, придбаний ТОВ "Оксі" у ТОВ "Макростаб", проходив по ланцюгу ТОВ "Оксі" -ТОВ «Макростаб»- ТОВ «Алабама»- ТОВ «Елфра Дісплей»- ТОВ «Е-Восток Україна». Броварською ОДПІ Київської області була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Макростаб»за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2011 №466231/36597313. В ньому досліджено ланцюг постачання товару ТОВ «Макростаб»від ТОВ «Алабама». Встановлено, що у ТОВ «Алабама»відсутні трудові ресурсі, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Зафіксовано, що основними постачальниками ТОВ «Алабама»у серпні 2010 року є ТОВ «Елфра Дісплей», ТОВ «Е-Восток Україна». При цьому ТОВ «Елфра Дісплей», ТОВ «Е-Восток Україна»анульовано реєстрацію платників податку на додану вартість та виключено з Реєстру платників ПДВ 05.05.2010. На думку відповідача зазначене підтверджує неможливість проведення фінансово-господарських операції. А отже операції з поставки товару по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «Елфра Дісплей»-ТОВ «Алабама»- ТОВ «Макростаб»не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Це узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

До того ж, відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту.

Крім того, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Зазначене узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасовування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000392310 від 06.06.2011 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 39068,00 грн. та за штрафними санкціями 9767,00 грн. та №0000402310 від 06.06.2011 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 32754,00 грн. та за штрафними санкціями 8188,50 грн.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.12.2011 у справі № 2а-3186/11/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис А.В.Привалова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська