Рішення № 2366641, 12.08.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2/232

12.08.08

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

До

Відкритого акціонерного товариства «Північукргеологія»

Про

Стягнення 57 873,91 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Гусарчук О.С.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»до Відкритого акціонерного товариства «Північукргеологія»про стягнення сум основної заборгованості та з урахуванням плати за користування майном у подвійному розмірі, пені, витрат від інфляції та 3% річних за Договором оренди №6.37 від 07.04.06р.

Ухвалою від 18.07.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2006 року, між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." та Відповідачем, Відкритим акціонерним товариством «Північукргеологія»в особі Будівельно-монтажного управління Відкритого акціонерного товариства «Північукргеологія»було укладено договір № 6.37 оренди майна (оперативної оренди), далі - Договір.

У відповідності до п. 1.1. вищезазначеного Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання передати Відповідачу у тимчасове користування та за плату елементи будівельної опалубки (далі - Майно), що обумовлені Специфікацією (Додаток № 1) до Договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти вказане майно та проводити своєчасну сплату орендних платежів.

07 квітня 2006 року Позивач у відповідності до зазначеної вище Специфікації передав Відповідачеві, а Відповідач прийняв майно, що підтверджується відповідними накладними на переміщення № ДК-0000710 та № ДК-0000711 від 07.04.2006р. та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯЛУ № 760764 від 07.04.2006р.

27 квітня 2006 року та 30 квітня 2006 року Відповідачем було повернуто майно передане відповідно до Специфікації та накладних на переміщення зазначених вище, підтвердженням цього є підписані Сторонами акти прийому - передачі опалубки (майна) від 27 квітня 2006 року та від 30 квітня 2006 року.

За період з 30 квітня 2006 року по 29 листопада 2006 року орендна плата Відповідачу не нараховувалась у зв'язку з відсутністю в останнього майна, що належить Позивачу.

Також до закінчення терміну дії Договору, а саме до 31 грудня 2006 року (п. 2.1. Договору), Позивачем та Відповідачем були також підписані додаткові Специфікації до вказаного Договору (№ 2 від 21.11.2006р., № 3 від 24.11.2006р. та № 4 від 04.12.2006р.), та, відповідно, Відповідачу було додатково передано в оренду майно, обумовлене зазначеними Специфікаціями.

Можливість передачі Позивачем Відповідачу в оренду додаткового майна передбачена п. 3.2. Договору.

Згідно з п. 3.3. вищезазначеного Договору, фактичний обсяг майна, що передається Позивачем Відповідачу підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами, тобто накладними на переміщення.

Таким чином, факт одержання Відповідачем майна в оренду підтверджується обопільно підписаними документами (накладними на переміщення та довіреностями, залученими позивачем до матеріалів справи).

Загальна кількість майна переданого Позивачем Відповідачу в оренду згідно зазначених накладних на переміщення становить 1110 одиниць.

26 грудня 2006 року Відповідач повернув майно передане Позивачем у кількості 610 одиниць, що підтверджується накладною на переміщення № ДК-0004045 від 26.12.2006 року.

Відповідно до зазначеного вище у користуванні Відповідача на початок 2007 року залишилось майно у кількості 500 одиниць.

За період з 04 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року заборгованість у Відповідача перед Позивачем, за користування майном останнього, відсутня.

Відповідно до п. 2.1. Договору термін дії останнього закінчився 31 грудня 2006 року, однак після закінчення терміну дії Договору Відповідач продовжував користуватись переданим йому майном Позивача у кількості 500 одиниць, при цьому, з боку Позивача не було ніяких заперечень проти такого користування, а відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця. договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З 01 січня 2007 року Позивач та Відповідач продовжували співпрацювати, керуючись при цьому умовами Договору, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2007 року.

Факт такої співпраці підтверджується додатковими Специфікаціями (Додаток № 6 від 18.01.2007 року та Додаток № 9 від 13.08.2007 року) до зазначеного Договору, що в свою чергу ще раз засвідчує продовження Сторонами терміну дії Договору.

У відповідності до зазначених вище додаткових Специфікацій Позивач передав, а Відповідач прийняв майно, що підтверджується обопільно підписаними документами (накладними на переміщення та довіреностями, залученими до матеріалів справи).

Приймаючи до уваги той факт, що у користуванні відповідача на 01.01.2007р. перебувало майно у кількості 500 одиниць, то, загальна кількість майна, що була у користуванні Відповідача в 2007 році, складає 623 одиниці.

Протягом 2007 року Відповідач здійснив часткове повернення переданого йому майна.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України (ЦКУ), у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Приймаючи до уваги той факт, що після закінчення строку дії Договору, а саме 31 грудня 2007 року, у користуванні Відповідача залишилось майно у кількості 20 одиниць, а також за відсутності заперечень з боку Позивача щодо такого користування. Договір вважається продовженим до 31 грудня 2008 току.

09 січня 2008 року Відповідач повернув Позивачеві ще 7 одиниць майна, що підтверджується накладною № 585 від 09.01.2008р.

На 09 січня 2008 року в користуванні Відповідача залишилось майно у кількості 13 одиниць, що відповідно до матеріалів справи, до моменту подання цієї позовної заяви так і не було повернуто Позивачеві.

Останній платіж за користування майном Позивача було здійснено відповідачем 24.12.2007р.

Позивач же в свою чергу в період з 01.12.2007р. по 03.06.2008р. продовжував нараховувати орендну плату за користування майном, що залишилось у Відповідача.

Загальний розмір орендних платежів за користування майном Позивача за період з 07.04.2006р. по 01.06.2008р. становить 113 461,23 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами.

Відповідачем за вказаний період було сплачено суму у розмірі 86 201 (вісімдесят шість тисяч двісті одна) гривня 62 копійки, що підтверджується виписками з банківського реєстру. Останній платіж як зазначалося вище Відповідач здійснив 24.12.2007р. та повністю погасив свою заборгованість перед Позивачем по орендній платі до 01.12.2007р.

Приймаючи до уваги вищезазначене заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 01.06.2008р. становить 27 259 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 61 копійка, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами.

Для врегулювання договірних відносин, Позивач надіслав Відповідачу 09.04.2008р. Лист-вимогу (на суму 19 116 грн. 05 коп.) з вимогою про сплату боргу та пропозицією повернути майно, яке належить Позивачу та знаходиться в орендному користуванні Відповідача, а в разі неможливості його повернення - сплатити рахунок № ДК-0000872 від 09.04.2008р. на придбання вказаного майна.

Також 09 квітня 2008 року разом з Листом-вимогою Позивачем було направлено Відповідачу акт звіряння розрахунків станом на 08.04.2008р. та зазначений вище рахунок - фактуру № ДК-0000872 від 09.04.2008р., але на день подання позовну до суду, Позивач, відповіді на вищенаведений лист так не отримав.

28 травня 2008 року Позивачем було направлено Відповідачеві Повідомлення про відмову від договору, яким Позивач використав своє право на відмову від договору оренди згідно ст. 782 Цивільного кодексу України.

Зазначене Повідомлення було отримано відповідачем 30.05.2008р., доказом чого є відмітка Відповідача про отримання Повідомлення проставлена на екземплярі Позивача.

Відповідно до п. 5.1. Договору після закінчення терміну дії Договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання). Орендар (Відповідач), протягом п'яти робочих днів, зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути Орендодавцю (Позивачу) прийняте у тимчасове користування майно очищеним від сторонніх забруднень.

Однак на день подання цієї позовної заяви Відповідач так і не сплатив передбаченої Договором плати за користування майном Позивача, не повернув Позивачеві належне йому майно, не оформив акту взаєморозрахунків і не здійснив повного розрахунку за Договором, чим грубо порушив виконання своїх зобов'язань за умовами Договору.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦКУ. якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача суми простроченої орендної плати в подвійному розмірі.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі прострочення суми щомісячної плати, орендодавець (Позивач) має право нарахувати та стягнути з орендаря (Відповідача) пеню, від суми заборгованості по орендним платежам, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період такого порушення за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає правомірними вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми боргу з урахуванням подвійного розміру плати за користування майном, інфляційних витрат за весь час прострочення, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період такого порушення за кожен день прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північукргеологія” (02088, м. Київ, провулок Геофізиків, 12; код ЄДРПОУ 01432397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дока Україна Т.О.В.»(04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 20-а; код ЄДРПОУ 30530955) суму боргу з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних та врахуванням плати за користування майном у подвійному розмірі, всього в сумі 57 873 (п’ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 91 коп., 578 (п’ятсот сімдесят вісім) грн. 74 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.О.Домнічева