Рішення № 2366640, 12.08.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2/233

12.08.08

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

До

Відкритого акціонерного товариства «Північукргеологія»

Про

Стягнення 39 000 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Гусарчук О.С.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»до Відкритого акціонерного товариства «Північукргеологія»про зобов’язання відповідача повернути майно передане в оренду у кількості 13 одиниць, а в разі неможливості такого повернення зобов’язати відповідача сплатити вартість зазначеного майна, що становить 39 000грн.

Ухвалою від 18.07.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.

Позивачем подано уточнення позовних вимог, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача вартість орендованого майна, що становить 39 000 грн.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити, з врахуванням заяви про їх уточнення.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2006 року, між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." та Відповідачем, Відкритим акціонерним товариством «Північукргеологія»в особі Будівельно-монтажного управління Відкритого акціонерного товариства «Північукргеологія»було укладено договір № 6.37 оренди майна (оперативної оренди), далі - Договір.

У відповідності до п. 1.1. вищезазначеного Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання передати Відповідачу у тимчасове користування та за плату елементи будівельної опалубки (далі - Майно), що обумовлені Специфікацією (Додаток № 1) до Договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти вказане майно та проводити своєчасну сплату орендних платежів. 07 квітня 2006 року Позивач у відповідності до зазначеної вище Специфікації передав Відповідачеві, а Відповідач прийняв майно, що підтверджується відповідними накладними на переміщення № ДК-0000710 та № ДК-0000711 від 07.04.2006р та довіреністю на отримання ТМЦ сери ЯЛУ № 760764 від 07.04.2006р.

27 квітня 2006 року та 30 квітня 2006 року Відповідачем було повернуто майно передане відповідно до Специфікації та накладних на переміщення зазначених вище, підтвердженням цього є підписані Сторонами акти прийому - передачі опалубки (майна) від 27 квітня 2006 року та від 30 квітня 2006 року.

Також до закінчення терміну дії Договору, а саме до 31 грудня 2006 року (п. 2.1. Договору), Позивачем та Відповідачем були також підписані додаткові Специфікації до вказаного Договору (№ 2 від 21.11.2006р., № 3 від 24.11.2006р. та № 4 від 04.12.2006р.), та, відповідно, Відповідачу було додатково передано в оренду майно, обумовлене зазначеними Специфікаціями.

Можливість передачі Позивачем Відповідачу в оренду додаткового майна передбачена п. 3.2. Договору.

Згідно з п. 3.3. вищезазначеного Договору, фактичний обсяг майна, що передається Позивачем Відповідачу підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладними на переміщення, залученими до справи).

Загальна кількість майна переданого Позивачем Відповідачу в оренду згідно зазначених накладних на переміщення становить 1110 одиниць.

26 грудня 2006 року Відповідач повернув майно передане Позивачем у кількості 610 одиниць, що підтверджується накладною на переміщення № ДК-0004045 від 26.12.2006 року.

Відповідно до зазначеного вище у користуванні Відповідача на початок 2007 року залишилось майно у кількості 500 одиниць.

Відповідно до п. 2.1. Договору термін дії останнього закінчився 31 грудня 2006 року, однак після закінчення терміну дії Договору Відповідач продовжував користуватись переданим йому майном Позивача у кількості 500 одиниць, при цьому, з боку Позивача не було ніяких заперечень проти такого користування, а відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, у. випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то. за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З 01 січня 2007 року Позивач та Відповідач продовжували співпрацювати, керуючись при цьому умовами Договору, строк дії якого, як зазначалося вище, було продовжено до 31 грудня 2007 року.

Факт такої співпраці підтверджується додатковими Специфікаціями (Додаток № 6 від 18.01.2007 року та Додаток № 9 від 13.08.2007 року) до зазначеного Договору, що в свою чергу ще раз засвідчує продовження Сторонами терміну дії Договору.

У відповідності до зазначених вище додаткових Специфікацій Позивач передав, а Відповідач прийняв майно, що підтверджується наступними обопільно підписаними документами: накладною на переміщення № ДК-0000144 від 19.01.2007 року та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯМЦ № 706015 від 19.01.2007р. - майно у кількості 20 одиниць, накладною на переміщення № ДК-0002906 від 17.08.2007р. та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯОБ № 422801 від 16.08.2007р. - майно у кількості 103 одиниць. Приймаючи до уваги той факт, що у користуванні відповідача на 01.01.2007р. перебувало майно у кількості 500 одиниць, то, загальна кількість майна, що була у користуванні Відповідача в 2007 році, складає 623 одиниці.

Протягом 2007 року Відповідач здійснив часткове повернення переданого йому майна, що підтверджується наступними документами: накладною № 12 від 12.02.2007 р. - майно у кількості 441 одиниці; накладною б/н від 22.03.2007р. - майно у кількості 58 одиниць; накладною №11 від 11.04.2007р. - майно у кількості 1 одиниці; накладною №13 від 13.09.2007р. - майно у кількості 103 одиниць. Відповідно до вищезазначеного у 2007 році Відповідачем було повернуто майно у кількості 603 одиниці, тоді, як у 2007 році, Відповідачеві було передано майна у кількості 623 одиниці.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України (ЦКУ), у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Приймаючи до уваги той Факт, що після закінчення строку дії Договору, а саме 31 грудня 2007 року, у користуванні Відповідача залишилось майно у кількості 20 одиниць, а також за відсутності заперечень з боку Позивача щодо такого користування. Договір вважається продовженим до 31 грудня 2008 року.

09 січня 2008 року Відповідач повернув Позивачеві ще 7 одиниць майна, що підтверджується накладною № 585 від 09.01.2008р. На 09 січня 2008 року в користуванні Відповідача залишилось майно у кількості 13 одиниць та до моменту подання цієї позовної заяви так і не було повернуто Позивачеві.

Останній платіж за користування майном Позивача було здійснено відповідачем 24.12.2007р. Позивач же в свою чергу в період з 01.12.2007р. по 03.06.2008р. продовжував нараховувати орендну плату за користування майном, що залишилось у Відповідача.

Загальний розмір орендних платежів за користування майном Позивача за період з 07.04.2006р. по 01.06.2008р. становить 113 461 (сто тринадцять тисяч чотириста шістдесят одна) гривня 23 копійки, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами. Відповідачем за вказаний період було сплачено суму у розмірі 86 201 (вісімдесят шість тисяч двісті одна) гривня 62 копійки, що підтверджується виписками з банківського реєстру. Останній платіж як зазначалося вище Відповідач здійснив 24.12.2007р. та повністю погасив свою заборгованість перед Позивачем по орендній платі до 01.12.2007р.

Приймаючи до уваги вищезазначене заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 01.06.2008р. становить 27 259 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 61 копійка, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами.

Для врегулювання договірних відносин, Позивач надіслав Відповідачу 09.04.2008р. Лист-вимогу з вимогою про сплату боргу та пропозицією повернути майно, яке належить Позивачу та знаходиться в орендному користуванні Відповідача, а в разі неможливості його повернення-сплатити рахунок на викуп вказаного майна, вартість якого, згідно зазначеного вище рахунку становить 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Також 09 квітня 2008 року разом з Листом-вимогою Позивачем було направлено Відповідачу акт звіряння розрахунків станом на 08.04.2008р. та зазначений вище рахунок - фактуру № ДК-0000872 від 09.04.2008р., але на день подання цієї позовної заяви до суду, Позивач, відповіді на лист так і не отримав.

11 квітня 2008 року Відповідач отримав претензію, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також 28 травня 2008 року Позивачем було направлено Відповідачеві Повідомлення про відмову від договору, яким Позивач використав своє право на відмову від договору оренди згідно ст. 782 Цивільного кодексу України.

Зазначене Повідомлення було отримано відповідачем 30.05.2008р., доказом чого є відмітка Відповідача про отримання Повідомлення проставлена на екземплярі Позивача.

Відповідно до п. 5.1. Договору після закінчення терміну дії Договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання). Орендар (Відповідач), протягом п'яти робочих днів, зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути Орендодавцю (Позивачу) прийняте у тимчасове користування майно очищеним від сторонніх забруднень.

Однак на день подання цієї позовної заяви Відповідач так і не сплатив передбаченої Договором плати за користування майном Позивача, не повернув Позивачеві належне йому майно, не оформив акту взаєморозрахунків і не здійснив повного розрахунку за Договором, чим грубо порушив виконання своїх зобов'язань за умовами Договору.

У ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (ГКУ) передбачено, що учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У частині 2 цієї ж статті зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГКУ встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Позивачем, при розгляді спору, було подано уточнення позовних вимог, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача вартість орендованого майна, що становить 39 000 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає правомірними вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми вартості орендованого та неповернутого майна.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північукргеологія” (02088, м. Київ, провулок Геофізиків, 12; код ЄДРПОУ 01432397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дока Україна Т.О.В.»(04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 20-а; код ЄДРПОУ 30530955) вартість неповернутого орендованого майна, в сумі 39 000 (тридцять дев’ять тисяч) грн., 390 (триста дев’яносто) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.О.Домнічева