Рішення № 23665717, 17.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" квітня 2012 р.Справа № 21/5007/10/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №63-ЦР від 15.12.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 02.04.12р.

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (м.Київ)

до Фермерського господарства "Суховець" (с. Вільшанка Брусилівського району)

про стягнення 163792,90 грн.

За клопотанням сторін, строк розгляду спору продовжено у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 163792,90 грн., з яких 93423,70 грн. основної заборгованості, 782,05 грн. % за користування товарним кредитом, 2854,78 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, 61019,98 грн. штрафу та 5712,39 грн. 32 % річних.

Ухвалою господарського суду від 14.02.12р. було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 14.02.2012р., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 152952,88грн., а саме: 83423,70 грн. основної заборгованості, 782,05 грн. % за користування товарним кредитом, 2835,11 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, 60222,69 грн. штрафу та 5689,33 грн. 32 % річних (а.с. 27-39).

Мотивуючи подану заяву, у письмових поясненнях від 14.02.12р. (а.с.31) позивач зазначає, що під час підготовки позовної заяви помилково не було враховано здійснену відповідачем часткову оплату, проведену 11.11.11р. в сумі 10000,00грн., що вплинуло на визначення розміру заборгованості відповідача. Вказані обставини було підтверджено належними доказами в наступних судових засіданнях.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Однак, враховуючи, що зменшення можливе лише в межах обгрунтовано заявлених позовних вимог, а в даному випадку мала місце помилка позивача, допущена при визначенні розміру стягуваних сум, врезультаті неврахування всіх обставин, що мали місце на час звернення до суду, суд не вбачає можливості для задоволення заяви позивача від 14.02.12р. До того ж у вказаній заяві позивачем збільшено періоди нарахування пені, штрафу та річних.

Спір розглядається в межах первісно заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог та у письмових поясненнях від 14.02.12р. Надав уточнений розрахунок до заяви про зменшення позовних вимог від 14.02.12р. та письмове пояснення щодо періодів нарахування пені, штрафу та 3% річних, згідно яких при вирішенні спору просить враховувати вказані у позовній заяві періоди нарахування заявлених до стягнення сум (а.с. 87-90).

Представник відповідача в судовому засіданні подала клопотання від 17.04.12р. про відкладення розгляду справи (а.с.91-92), для надання можливості відповідачу представити в якості доказів рішення Рівненського апеляційного господарського суду по справі №2/5007/12/12 та результатів експертизи грунтового та лабораторного сортового контролю. Згідно клопотання відповідач вказує, що з 16.05.11р. по 24.06.11р. між сторонами по справі було укладено 3 договори: на поставку насіння №242/16 від 16.05.2011р., на поставку ЗЗР №249/16 від 17.05.11р. та на поставку мікродобрив №325/16 від 24.06.11р. для проведення ним господарської діяльності з вирощування кукурудзи. Також у клопотанні відповідач зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ компанії "Райз" своїх зобов'язань за вказаними договорами, оскільки якість поставленого за договором №242/16 від 16.05.2011р. (який є основним) насіння не відповідала вказаним у договорі термінам достигання, ФГ "Суховець" було нанесено збитки у великих розмірах, так як останнім не зібрано врожай на площі 450 га. На даний час ФГ "Суховець" передало зразки насіння на експертизу Житомирському ОДЦЕСР для ґрунтового та лабораторного сортового контролю.

До зазначеного клопотання представником відповідача додано копію Акта приймання-передачі проб насіння для ґрунтового та лабораторного сортового контролю від 12.04.12р. та копію Акта №1 від 10.04.12р. відібраних середніх (репрезентаційних) проб насіння для визначення посівних якостей. (а.с.93-94).

Виходячи із предмету та підстав даного позову, з приписів ст.ст. 32,34 ГПК України, а також враховуючи, що продовжений сторонами строк у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України закінчується 17.04.12р., суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача була подана заява, згідно якої ФГ "Суховець" підтвердило здійснення останнім проплат за мікродобрива 08.09.11р. в сумі 10 тисяч грн. та 11.11.11р. в сумі 10 тисяч грн. (а.с.95).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Суховець" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки мікродобрив №325/16 (далі - Договір, а.с.9-13).

Згідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Позивач вказує, що відповідно до умов Договору, він свої зобов'язання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 103423,70грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у відповідності до п. п.1.1., 1.2. Договору та Додатку до нього не виконав, сплативши 08.09.11р. та 11.11.11р. по 10000,00грн. (а.с. 81-82), в результаті чого у останнього утворилася заборгованість в сумі 83423,70грн. (а.с. 27-30,87).

Посилаючись на ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 782,05грн. процентів за користування товарним кредитом, 2854,78грн. пені за прострочення з виконання грошових зобов'язань, 61019,98грн. штрафу та 5712,39грн. тридцять два відсотки річних.

Відповідач, заперечуючи щодо позовних вимог, посилається на обставини, викладені у клопотанні від 03.04.12р. (а.с.63-64), та в аналогічному клопотанні від 17.04.12р. (а.с.91-92). Погашення боргу в сумі 20000,00грн. за поставлені позивачем міндобрива підтвердив (а.с. 95). Додаткових доказів сплати боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.

Згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник саме у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки мікродобрив на умовах товарного кредиту за №325/16 від 24.06.11р. з додатком до нього (а.с.9-14).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято мікродобриво Гідроферт 18.18.18+ТЕ у кількості 2800,00 кілограмів на загальну суму 103423,70грн., що підтверджується Видатковою накладною №ВН-10016-01134 від 30.06.11р. (а.с.15).

Згідно п.1.2. Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами - визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору.

Додатком №ЗП-10016-00884 від 24.06.11р., сторони визначили товар, ціну, строки поставки та графік оплати товару покупцем (а.с.14). Зокрема, встановили, що кінцевий термін оплати - до 15.08.11р.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Всупереч вищенаведеному, відповідач у вказані строки розрахунки за поставлений товар не провів, сплативши лише 20000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.81-82) та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правомірно заявленою сумою основного боргу є 83423,70грн.

В частині стягнення 10000,00грн. основного боргу слід відмовити.

Що стосується заперечень відповідача щодо якості поставленої продукції, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Пунктом 1.3. Договору, сторони визначили, що якість товару, що поставляється, відповідає сертифікату якості підприємства (фірми) - виробника, з чим покупець погоджується. Крім того, п.4 Договору сторони погодили порядок приймання товару по кількості та якості.

Зазначені умови включені до Договору за погодженням обох сторін, тобто є вільним їх волевиявленням, не суперечать вимогам чинного законодавства, не визнані недійсними в судовому порядку, а відтак обов'язкові до виконання сторонами.

Однак, на час вирішення справи в суді, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували невідповідність якості поставленого йому за Договором товару, у передбаченому Договором порядку, а здійснені відповідачем оплати за поставлене міндобриво свідчать про прийняття відповідачем товару.

Також слід зазначити, що обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача не являються такими, що можуть вплинути на результат вирішення даного спору, оскільки стосуються поставки насіння за договором №242/16 від 16.05.11р., який не входить до предмету дослідження у даній справі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування товарним кредитом в сумі 782,05грн., нараховані за період з 01.07.11р. по 15.08.11р. на суму боргу 103423,70грн.

Згідно п.2.1 Договору, вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Згідно п. 2.3. Договору, товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом по починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 2.6. Договору, розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі, який встановлений в додатках до Договору.

Додатком №ЗП-10016-00884 від 24.06.11р. до Договору, сторони встановили ставку товарного кредиту в розмірі 6% (а.с.14).

Перевіривши правильність проведення позивачем розрахунків по нарахуванню процентів за користування товарним кредитом, суд вважає, що заявлена вимога у розмірі 782,05грн. підлягає задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач просить стягнути на свою користь також 2854,78грн. пені, 61019,98грн. штрафу та 5712,39грн. тридцять два відсотки річних (а.с. 3-5).

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлений договором термін вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих на відстрочені платежі, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте умовами договору встановлено інше.

З розрахунку позивача (а.с. 4) вбачається, що пеня нарахована за період з 16.08.11р. по 19.10.11р. на суму боргу 103423,70грн., без врахування здійсненої відповідачем 08.09.11р. проплати в сумі 10000,00грн.

Здійснивши перерахунок пені за визначений позивачем період, враховуючи вказану проплату, суд вважає, що обгрунтовано заявленою є пеня в сумі 2676,42грн. В частині стягнення 178,36грн. пені слід відмовити.

Що стосується заявленого позивачем штрафу, нарахованого у відповідності до п.7.4. Договору, за період з 16.08.11р. по 13.10.11р. в сумі 61019,98грн., слід зазначити наступне.

Згідно п. 7.4. Договору, покупець на вимогу постачальника сплачує йому штраф у розмірі 1 (одного) відсотка від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання.

Пеня ж, у свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Як і штраф, пеня обчислюється тільки у відсотках і є триваючою неустойкою, тобто грошовою сумою, яка нараховується за кожний день прострочення. Відмінність пені від штрафу полягає в тому, що пеня може встановлюватися за несвоєчасне виконання тільки грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що штраф не може нараховуватись за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки, тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 61019,98грн. штрафу у відповідності до п.7.4. Договору є фактично пенею, що була вже позивачем заявлена у розмірі 2854,78грн.

Оскільки подвійне стягнення пені забороняється, вимога позивача про стягнення 61019,98гн. пені (штрафу) є неправомірно заявленою та безпідставною, тому задоволенню не підлягає.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено п.7.5 договору, покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 відсотка річних з простроченої суми.

З розрахунку позивача вбачається, що річні нараховані останнім за період з 16.08.11р. по 17.10.11р. на суму боргу 103423,70грн., тобто без врахування здійсненої 08.09.11р. проплати в сумі 10000,00грн.

Здійснивши перерахунок 32% річних за визначений позивачем період, з врахуванням вказаної проплати, суд вважає, що задоволенню підлягає 5361,71грн. 32 % річних. У стягненні 350,68грн. річних слід вімовити.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають на суму 92243,88грн., з яких: 83423,70грн. - основного боргу, 782,05грн. процентів за користування товарним кредитом, 2676,42грн. пені, 5361,71грн. 32% річних.

В частині стягнення 10000,00грн. основного боргу, 61019,98грн. штрафу, 178,36грн. пені та 350,68грн. 32% річних суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Суховець" (12631, Житомирська область, Брусилівський район, с.Вільшка, вул.Леніна,25, код 33337525)

на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного,152, код 13980201):

- 83423,70 грн. - основного боргу;

- 782,05 грн. процентів за користування товарним кредитом;

- 2676,42 грн. пені;

- 5361,71 грн. 32% річних;

- 1844,88 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23 квітня 2012 року.

СуддяВельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи