Постанова № 23665338, 18.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 5004/1978/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції, м. Луцьк Волинської областіна постановувід 07.12.2011 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5004/1978/11 господарського суду Волинської області

за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції, м. Луцьк Волинської областідо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Євробуд" ЛТД, м. Луцьк Волинської областіпровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Череватий Л.Б.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"ОСОБА_6, довір., ОСОБА_7, довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.10.2011 року порушено провадження у справі № 5004/1978/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Євробуд" ЛТД (далі-Боржник, Товариство) за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції (далі-Кредитор, Банк) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.10.2011 року (суддя -Кравчук А.М.) введено процедуру розпорядження майном Боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Череватого Л.Б., якого зобов'язано скласти та подати до господарського суду на затвердження реєстр вимог кредиторів не пізніше 05.12.2011 року тощо. При цьому призначені наступні судові засідання у справі відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Не погодившись із цією ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Євробуд" ЛТД звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 19.10.2011 року, а провадження у справі припинити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року (головуючий суддя -Щепанська Г.А., судді: Бригінець Л.М., Демидюк О.О.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Волинської області від 19.10.2011 року скасовано, а провадження у справі про банкрутство Товариства припинено.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року, а ухвалу господарського суду Волинської області від 19.10.2011 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 7 Закону про банкрутство, ст. 543 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника -ініціюючого кредитора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дійшовши висновку про обґрунтованість порушення справи про банкрутство Товариства, наявність підстав для продовження провадження у цій справі, місцевий суд у підготовчому засіданні встановив, що безспірна заборгованість Боржника перед Банком підтверджена належними доказами у справі -рішенням та виконавчими документами, а сума цієї заборгованості перевищує 300 мінімальних заробітних плат.

Скасовуючи це рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що за рішенням суду з Боржника солідарно стягнено суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями Товариства перед Банком, які (зобов'язання) забезпечені переданим в іпотеку майном Боржника. Щодо стягнення цієї заборгованості відносно Боржника було відкрито виконавче провадження, однак за договором іпотеки заставна вартість переданого в іпотеку майна перевищує суму заборгованості, яка була зазначена Банком в заяві про порушення справи про банкрутство Товариства. Отже заявлені ним у даній справі кредиторські вимоги повністю забезпечені заставою майна Боржника, у зв'язку з чим відсутні підстави для порушення щодо нього справи про банкрутство. За цих підстав провадження у справі про банкрутство Товариства було припинено.

Заперечуючи висновки апеляційного суду, заявник касаційної скарги вказує на те, що наявні та підтверджені доказами всі підстави для порушення справи про банкрутство Товариства згідно до норм Закону про банкрутство, що були перевірені місцевим судом, а проведена актуальна оцінка майна, переданого Товариством Банку у заставу, свідчить, що його заставна вартість складає 4 млн. грн., з Боржника ж на користь ініціюючого кредитора було стягнено 9 млн. грн. (без врахування штрафних санкцій та пені -7 млн. грн.), тобто заставою забезпечені вимоги щодо стягнення заборгованості лише на 4 млн. грн.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені з невірним застосуванням норм Закону про банкрутство та без врахування всіх встановлених, зокрема апеляційним судом, обставин справи.

Так, відповідно до приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, господарський суд саме у підготовчому засіданні досліджує обставини та докази у справі, заперечення боржника та остаточно вирішує про наявність, підтвердженність підстав та обґрунтованість порушення провадження у даній справі. Отже, за приписами вказаних норм Закону про банкрутство основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Визнаючи ж грошові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 9 677 395 грн. 22 коп., місцевий суд не врахував, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, що до цієї суми включені стягнені з Товариства на користь Банку згідно рішення суду від 15.03.2010 року у справі № 2-2\10 (т. 1 а.с. 22-26) суми штрафу (1 691 713 грн. 80 коп.) та пені (86 308 грн. 53 коп.). Виходячи ж з приписів ст. 1 Закону про банкрутство, до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Отже, за вирахуванням вказаних сум пені та штрафу, як правомірно зазначив апеляційний суд, безспірні кредиторські вимоги Банку до Товариства, які можуть бути покладені в основу заяви про порушення справи про банкрутство, складають 7 899 372 грн. 84 коп. -це по-перше.

По-друге, вимоги щодо стягнення з Товариства на користь Банку вказаної суми заборгованості повністю забезпечені заставою майна Боржника. При цьому, апеляційний суд виходив з погодженої сторонами у кредитному договорі та договорі іпотеки (Банком та Товариством) заставної вартості переданого в іпотеку майна -8 172 450 грн. 00 коп.

Що ж до доводів скаржника про інший розмір вартості цього ж заставного майна з посиланням на висновок про оцінку, проведену органами виконавчої служби при здійсненні дій щодо виконання вказаного вище рішення по стягненню з Боржника на користь Кредитора заборгованості, касаційний суд з такими посиланням погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Отже, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог приписам ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.

Як зазначено вище та встановлено, зокрема, апеляційним судом, при укладенні договору іпотеки від 11.01.2008 р. сторони за взаємною згодою визначили вартість майна Боржника, що передається в заставу ініціюючому кредитору, в сумі 8 172 450 грн. 00 коп.

Саме цією вартістю майна, тобто визначеною за згодою кредитора та боржника, слід керуватися при встановленні розміру грошових вимог ініціюючого кредитора - заставодержателя, які не забезпечені заставою, оскільки вартість заставного майна у подальшому може змінюватись, у тому числі і під час його реалізації у порядку, передбаченому нормами ст.ст. 589-591 Цивільного кодексу України та нормами розділу V Закону України "Про іпотеку".

При цьому, слід враховувати, що вартість заставного майна може змінюватись і при здійсненні оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження по виконанню рішення суду про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості, вимоги щодо якої забезпечені заставою майна боржника. У цьому випадку вартість заставного майна визначається за умови його реалізації, виходячи із суми, за яку буде реалізоване передане кредитору у заставу майно боржника та за наявності відповідних підтверджуючих документів (договір купівлі-продажу тощо).

У зв'язку з чим проведена будь-якою із сторін договору в односторонньому порядку або проведена органами виконавчої служби оцінка заставного майна під час здійснення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора (кредиторів) заборгованості за відсутністю доказів реалізації (продажу) заставного майна у виконавчому провадженні не може слугувати підставою для визначення розміру вказаних грошових вимог ініціюючого кредитора.

Враховуючи ж, що загальна сума визнаних судом грошових вимог ініціюючого кредитора до Боржника становить 7 899 372 грн. 84 коп., ці вимоги повністю забезпечені заставою, тому не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо вартості реалізованого у загальному порядку (у межах виконавчого провадження тощо) заставного майна Товариства буде недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя - ініціюючого кредитора, він не позбавлений права повторно звернутися з відповідною заявою про порушення справи про банкрутство Товариства.

Отже, суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу підготовчого засідання місцевого суду та припинивши провадження у справі про банкрутство Боржника за відсутністю підстав для порушення та подальшого здійснення провадження у вказаній справі про банкрутство, дійшов вірного, обґрунтованого та такого, що відповідає і обставинам справи, і нормам законодавства висновку.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції не спростовують висновків апеляційного суду, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 8, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розділу V Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 589-591 Цивільного кодексу України та нормами та ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 р. у справі № 5004/1978/11 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 24.04.2012 року.